журндд для ДІТЕЙ кожного віку - PDF

Description
СЕХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХ ШКІЛЬНА РАДА УККА И ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПЕДАГОГІВ КАНАДИ ПОРУЧАЮТЬ ВЕСЕЛКУ ДЛЯ ШКІЛЬНОГО ВЖИТКУ В ШКОЛАХ УКРАЇНОЗНАВСТВА

Please download to get full document.

View again

of 16
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Research

Publish on:

Views: 31 | Pages: 16

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
СЕХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХ ШКІЛЬНА РАДА УККА И ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПЕДАГОГІВ КАНАДИ ПОРУЧАЮТЬ ВЕСЕЛКУ ДЛЯ ШКІЛЬНОГО ВЖИТКУ В ШКОЛАХ УКРАЇНОЗНАВСТВА Анна Ґовдяк з Швебіш Галь (Німеччина) пише: Дорога Веселко ! Дякую дуже, що й у 1963 році Ти до мене приходиш. Тішуся, що я і моя сестричка Оля можемо надалі Тебе читати. Складаю щиру подяку всім тим дітям, які допомогли мені придбати новий великий акордеон, щоб я могла продовжувати свою музичну науку. З допомогою прийшли мені такі діти: Ляриса Яхторович (10 дол), Марко Гарвапко, Г. Сидоренко, всі з Шикаґо (по 5 дол.), Оксана Куйбіда, Ню Иорк (5 дол.) та Юрій Ткач з Австралії (1 фунт і 10 шилінгів). Одначе, новий акордеон коштує 500 німецьких марок, тому я звертаюся з просьбою ще й до інших дітей в Америці, Канаді й Австралії, щоб прийшли мені з допомогою. Здоровлю щиро Тебе,,.Веселко , і всіх українських дітей, що живуть далеко від мене за океаном! Від Редакції: Закликаємо наших читачів піти за прикладом тих дітей, які вже поспішили допомогти товаришці в Німеччині придбати музичний інструмент. Громада великий чоловік! Адреса Ані така: Anna Goudiak, (717) Schwaebisch Hall, Heidweg 12, West Germany. ЛІСОВІ ЗАГАДКИ а) Є шапка, але немає голови, є нога, але без черевика. б) Стоїть при дорозі на одній нозі, Шапочку має, та нікого не вітає. **.. * ЯКА ЦЕ ГОРОДОВИНА? а) Сам червоний, а чуб зелений. б) В земляній сиджу коморі, А коса моя надворі. в) Довгий, зелений добрий солений, Добрий ї сирий хто він такий? г) Без вікон, без дверей повна хата людей, та все в білих коясухах. * РОЗГАДКИ ЗАГАДОК ЗА ЖОВТЕНЬ ц. p.: ПАРИ СТІ И НЕПАРИСТІ ЧИСЛА В МАГІЧНОМУ КВАДРАТІ: 2. 7, 6 ВІДГАДАЙТЕ, ШКОЛЯРІ! а) Перо, чорнило, па- 9, 5, 1 пір; б) літери, письмо; в) папір і письмо; г) книж- 4, 3, 8, ка. ЯКІ ЦЕ ДЕРЕВА? а) Каштан; б) ялина, сосна, смерека (шпилькові, або чатинні дерева); в) листяні дерева й шпилькові, або чатинні дерева; г) дуб. ЩО ЦЕ? а) Дерево; б) дерево; в) гриб; г) лісковий горіх. ЯКИЙ ЦЕ ЗВІР І ЯКИЙ ЦЕ ПТАХ? Коли в слові осел змінимо букву с на букву р , вийде слово орел. УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ЗАГАДКИ а) Вдень по небу манджає, Ввечері на землю сідає? б) Увесь вік по одній дорозі ходить, а назад не вертається? в) Вертиться, крутиться, ніколи не стане, На нім живуть люди, і гори, і ями? г) Взимі чорне, навесні і вліті зелене, а восени лсовте? ґ) Взим' біле, навесні чорне, вліті зелене, восени стрия зне? д) Блищить, біжить, гадючиться І все по низині крутиться? е) Спершу блиск, за блиском тріск, за тріском плеск? с) Два брати рідні: одного всі бачать, але не чують, другого всякий чує, але не бачить? ЩО ЦЕ? а) Як звииеться у кл. бок ні головки, ні лапок, Має повно колючок, \ зоветься б) Невидимий дух скинуju капелюх, Покрутив, повертів та й лишив. в) Чорна баба із давпіх-давень Покриває все на світі, як погасне день. журндд для ДІТЕЙ кожного віку з кольоровими ілюстраціями виходить кожного місяця у Видавництві Свобода заходами Українського Народного Союзу. Редаґує Колегія з членів Об'єднання Працівників Дитячої Літератури. Річна передплата становить у ЗДА 4.00 дол., у інших країнах рівновартість цієї суми. Ціна окремого числа 40 центів. Ціна подвійного числа 60 центів. Адреса: SVOBODA 'Veselka/' P. О. Box 346, Jersey City 3, N.J., U.S.A. Редакція застерігає собі право виправляти прислані авторами матеріяли. Передруки нових творів і ілюстрацій, вміщених у Веселці , тільки за попередньою згодою Редакції й Видавництва та за поданням джерела. Обкладинка роботи Галини Мазепи. Розділові заставки М. Бутовича, Е. Козака, П. Холодного. THE RAINBOW VESELKA published monthly by the Ukrainian National Association Grand Street Jersey City, N.2J. Subscription $4.00 per year. Entered as Second Class Matter at Jersey City, N.J. Ілюстрація на обкладинці: Галина Мазепа Останнє листячко й перші сніясинки Михайло МАЙОРСЬКИЙ Ілюстрація П. ХОЛОДНОГО МОЛИТВА ЗА ГЕРОЇВ Ти, Боже, любиш героїв, Борців за правду і воїв За рідну землю свою; За ближніх вони вмирають, За щастя рідкого краю, За волю в лютім бою. Тобі, Небесний наш Отче, Молитву щиру шепочем За душі героїв тих, Що за Україну впали, Що кров молоду пролляли На нивах рідних, святих. Прийми їх, Боже, до себе, До щастя вічного в небі, Даруй їм сонячний рай, А їх землі, Україні, Незламній в лютім терпінні, Волю і долю подай! Гарна, багата і плодюча українська земля здавна приманювала сусідів, зокрема Москву й Польщу. Давні польські королі і московські царі силою заволоділи землями України, але ніколи не покорили українського народу. І коли в 1914 році вибухла перша світова війна, українці зразу зорганізували свої військові частини, що звалися Січові Стрільці. У 1917 році впала московська царська влада. Тоді поневолені Москвою народи вхопили за зброю і почали творити свої власні держави. В столиці України Києві створилася українська влада, зорганізувалося українське військо, а дня 22-го січня 1918-го року проголошено Українську Державу. За деякий час, дня 1-го листопада 1918-го року створилася влада теж у Львові столиці Західньої України. На ратуші Львова і в інших містах замаяли гордо українські блакитно-жовті прапори. Обидві частини української землі Східня Україна з Києвом і Західня Україна зі Львовом з'єдналися разом в одну Соборну Самостійну Суверенну Українську Державу. Сталося це дня 22-го січня 1919-го року. Святочне проголошення злуки відбулося в Києві на площі перед старовинним собором св. Софії. Отак по довгих століттях неволі український нарід став володарем на своїй землі. Та давні відвічні вороги Москва і Польща знову пішли війною на Україну. Замість московськоцарської армії рушила на Київ з півночі нова московсько-большевицька армія, а Львів і всю Західню Україну завоювала Польща. Пояснення: Воі або воїни військових людей; порівняйте НЕЗАБУТНІ ВЕЛИКІ ДНІ так у давнину називали війна, воювати, воєнний.. Останки хоробрих українських військ оточили большевики під містечком Базаром на Волині. Здавайтеся! Ставайте нам на службу, а життя вам даруємо! закричали московські комісари. Краще смерть, як життя у московській неволі! відповіли воїни-герої і заспівали гимн Ще не вмерла Україна ... Сальвами із скорострілів стали розстрілювати большевики українських лицарів. 359 героїв віддали своє життя за волю українського народу. Сталося це незабутнього дня 21-го листопада 1921 року. Отак впала нова Українська Держава. Московські займанці знущаються над українським народом, засилають українців тисячами в холодний Сибір, замучують у тюрмах, грабують українське добро. Тридцять років тому москвини забрали все збіжжя з України і українські селяни не мали ні куска хліба для себе і своїх діток. У всій Україні настав отак штучно створений голод, від якого вигинуло тоді коло семи мільйонів українців. І цього року 3hobj. загрожує голод нашій Україні. Впала Українська Держава, і запанував над нею лютий її ворог Москва. Але український нарід не забуває ні на хвилинку про великі незабутні дні своєї нової історії: 22-го Січня 1918-го року, 1-го Листопада 1918-го року, 22-го Січня 1919-го року, 21 о Листопада го року. Українські діти, юнацтво і мг тодь разом з батьками згадують ці великі дні і кожного року вшановують пам'ять героїв-борців за волю України. І прийде час скине український нарід московське ярмо і знову над Києвом та Львовом замають вільно і гордо українські прапори! Володимир МАЦЬКІВ Л И С Т д о а а І [ Славко 12 років, Богданко 10, Юзько Ui, підстаршина, 1-ий стрілець, 2-ий стрілець, раненим стрілець всі вояки українського війська. Сценічна картина з часів боротьби за Львів 1918 року Відслона (Заулок Львова. В далині видно міський ратуш з українським прапором. Чути окремі постріли та серії із скоростріла. За хвилину попід муром обережно проходить українська військова стежа). ПІДСТАРШИНА (притишеним голосом). Обережно, бо недалеко йде бій! Ми маємо завдання відшукати ворожу боївку, що десь із сховка обстрілює наше військо. Вже поранили двох стрільців, а один пропав без сліду. І СТРІЛЕЦЬ. Зле, що ми міста не знаємо, а тут стільки заулків, вікон і криївок! ПІДСТАРШИНА. Наказ мусимо виконати. Це ж війна за нашу рідну землю. Будемо обережно посуватись попід мурами і слідкувати за всіма вікнами. Ручні ґранати майте напоготові! (Стежа відходить ). (За хвилину відгиняється брама одного дому і з неї виходять спершу Юзько, а за ним Славко й Богданко). ЮЗЬКО (розглянувшись навколо). Нема чого боятись! Тут кулі не падають. Можемо добре розглянутись, що тут діється, а то сидиш у хаті, мов арештант, нічого не бачиш і не знаєш. Чуєте, стріляють! Десь тут недалеко йде бій. А я так хотів би кинути хоч кілька камінців на тих антків ! СЛАВКО. Ти кидав би на своїх? ЮЗЬКО. Яких своїх ? Хто тобі таке казав? Хіба я поляк? БОГДАНКО. А чого ти називаєшся Юзько? ЮЗЬКО. Хіба я знаю? Так мене кличуть і все. СЛАВКО. Ти ходив до польської школи. ЮЗЬКО. Це правда, мене туди посилали, але я не поляк. Я ходжу до церкви, а не до костьолу!. БОГДАНКО. Стривайте! Чи чуєте, як кулі свищуть? Я йду додому. СЛАВКО. А може сховаймось тут, біля брами! ЮЗЬКО(наслухує). Цитьте! Хтось стогне! Чуєте? Там десь у парку... Може то наш стрілець? Може він ранений? Мушу піти подивитись. Е. Козак: Львівський Листопад 1918 р. СЛАВКО. Як же ти підеш, коли стріляють! Почекай, може трохи притихне. ЮЗЬКО. Що там бій! Я пролізу попід муром, а далі поза кущами. Не можемо дозволити, щоб наші там умирали! Я йду, а ви нікому не кажіть! Як хочете, то ждіть на мене в сінях! (відходить). СЛАВКО. Дивний той Юзько. Всі кажуть, що він поляк, а видно, що це наш, тільки чуже ім'я носить. БОГДАНКО. Здається, бій затихає, пострілів майже не чути. Варто поглянути, куди пішов Юзько. СЛАВКО. Ні, не йди! Якщо мама довідається, не пустить нас навіть до брами. Почекаймо тут, поки не вернеться Юзько! (Оглянувся). Бачиш, там ідуть наші на підмогу. БОГДАНКО. Гаразд, почекаймо! (За хвилину). Але чому його так довго нема? Коли ж він вернеться? ЮЗЬКО (зігнувшись удвоє, підходить до брами). Ух, як я задихався! СЛАВКО. Що ти бачив? ЮЗЬКО. Я знайшов раненого в ногу стрільця. Лежить у парку під деревом. Ніяк не може дістатися до своїх. Мусимо йому допомогти! СЛАВКО. Певно, що мусимо, але як? Звідти видно на польську сторону. Якщо побачать кого, стрілятимуть. ЮЗЬКО. Мусимо спершу подумати, як це зробити. Він не може сам іти, його треба винести. Коли б не стріляли, не було б клопоту. А наші сили такі невеликі... БОГДАНКО. Якби ми мали добрий візок на низьких колесах, то стрільця можна було б легко забрати, а так не знаю... СЛАВКО. В нашім льоху є драбина. Чи не можна її використати? Прив'яжемо до неї довгий шнур і підсунемо до раненого. Він ляже на драбину, а тоді ми потягнемо її за шнур, наче сани, і так вивеземо раненого з небезпечного місця. ЮЗЬКО. Ти добре придумав, Славку, варто спробувати! Мушу побачити ту драбину. СЛАВКО. Зараз її притягну. (Зник у брамі). ЮЗЬКО і БОГДАНКО (ходять попід муром і наслухують). СЛАВКО (вертається з драбиною). Ось вона! Здається, досить міцна. ЮЗЬКО (оглядає драбину). Добра драбина! Врятуємо стрільця! Будьте тут, я зараз прийду! ( відходить ). СЛАВКО. Поможи нам, Господи, врятувати нещасливого! Який я був би радий! (Наслухує). Чуєш? Тепер уже не стріляють! БОГДАНКО. Тепер можна б!.. СЛАВКО. Коли б швидше Юзько вернувся!.. ЮЗЬКО (несе довгий шнур і тонку дошку). Зараз зробимо сани й воза. Поможіть! Отак, отак! (Кладуть дошку на драбину, прив'язують її шнурком). Готово! Тепер прив'яжімо
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks