ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ - PDF

Description
ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ НАЦІОНАЛЬНОГО НАУКОВОГО ЦЕНТРУ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА УААН ВИПУСК 3-4 Київ Збірник наукових праць Національного наукового центру Інститут землеробства УААН (випуск 3 4).

Please download to get full document.

View again

of 112
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Internet & Technology

Publish on:

Views: 17 | Pages: 112

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ НАЦІОНАЛЬНОГО НАУКОВОГО ЦЕНТРУ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА УААН ВИПУСК 3-4 Київ Збірник наукових праць Національного наукового центру Інститут землеробства УААН (випуск 3 4). - К.: ЕКМО, с. У збірнику вміщено статті з питань землеробства, рослинництва, мікробіології, кормовиробництва, генетики, селекції і насінництва. Збірник наукових праць Національного наукового центру Інститут землеробства УААН (випуск 3 4, 2006 рік) рекомендовано та затверджено до друку рішенням Вченої ради ННЦ Інститут землеробства УААН від 4 грудня 2006 року, протокол 9. Редакційна колегія В.Ф. Сайко, доктор с.-г. наук, проф., акад. УААН, член-кор. РАСГН, засл. діяч науки і техніки України (відповідальний редактор); В.Ф. Камінський, кандидат с.-г. наук, с. н. с. (заст. відповідального редактора); В.Г. Михайлов, доктор с.-г. наук, проф., член-кор. УААН (заст. відповідального редактора); О.В. Шморгун, кандидат с.-г. наук, с. н. с. (відповідальний секретар); А.Ф. Бобер, доктор біол. наук, проф.; А.В. Боговін, доктор с.-г. наук, проф., акад. УЕАН; О.І. Гойчук, доктор екон. наук; П.Д. Гринчук, кандидат с.-г. наук, с. н. с.; Е.Г. Дегодюк, доктор с.-г. наук, проф., член-кор. УЕАН; Ю.О. Драч, кандидат біол. наук, с. н. с.; М.М. Ільчук, доктор екон. наук, проф.; М.М. Єрмолаєв, доктор с.-г. наук, с. н. с.; М.В. Калінчик, доктор екон. наук, с. н. с.; М.С. Корнійчук, доктор с.-г. наук, проф.; П.А. Лайко, доктор екон. наук, проф.; Г.А. Мазур, доктор с.-г. наук, проф., акад. УААН; А.М. Малієнко, доктор с.-г. наук, проф.; М.О. Петровський, кандидат с.-г. наук, с. н. с.; О.І. Предко, кандидат с.-г. наук, с. н. с.; Н.В. Солодюк, доктор с.-г. наук, проф.; Л.К. Тараненко, доктор с.-г. наук, проф.; М.М. Федоров, доктор екон. наук, проф. Адреса редакції: 08162, ННЦ Інститут землеробства УААН, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, телефон (044) , ННЦ Інститут землеробства УААН, НАЙАКТУАЛЬНІШЕ УДК:631.11: І.П.Шевченко, Л.П.Коломієць, кандидати сільськогосподарських наук О.В.Гірман, аспірант ННЦ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА УААН ÄÎ ÏÈÒÀÍÍß ÌÅÒÎ Ä ÎËÎò ËÀÍÄØÀÔÒÍÈÕ Ä ÎÑ˲ÄÆÅÍÜ ÇÀ ÐÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÂÈÊÎÐÈÑÒÀ Í Í ß Ñ²ËÜÑÜÊÎ ÃÎ Ñ Ï ÎÄÀÐÑÜÊÈÕ ÇÅÌÅËÜ Загальновідомо, що організація сільськогосподарського виробництва вимагає різнобічного і комплексного врахування фізико-географічних умов. Ще в 1834 р. Є.Ф.Канкріним [1] був аргументований поділ Європейської території Росії на 8 широтних зон одночасно природних та сільськогосподарських. Автором для різних зон були запропоновані найперспективніші культури і рекомендовані заходи з покращення ведення сільськогосподарського виробництва. У передмові до книги Русский чорнозем В.В.Докучаєв підкреслив, що тільки на естественно-исторической основе могут быть построены различного рода действительно практические меры к поднятию сельского хозяйства черноземной полосы России [2]. У книзі Наши степи прежде и теперь виключно важливими були пропозиції В.В.Докучаєва щодо розробки заходів, определяющих относительные площади пашни, лугов, леса и вод. Ці заходи конечно должны быть соображены с местным климатом, ґрунтовыми и почвенными условиями, а равно и с характером господствующей сельскохозяйственной культуры [3]. Так, В.В.Докучаєв вперше висловив і обґрунтував ідею закономірного територіального поєднання природних комплексів і сільськогосподарських угідь. Вчений виходив з того, що територіальна диференціація землеробства має бути чітко обґрунтована з комплексно-географічних (ландшафтних) позицій, починаючи із систем землеробства ( сельскохозяйственных царств») за ландшафтними зонами. Отже, ним і був започаткований науковий підхід до організації сільськогосподарських ландшафтів та ведення сільськогосподарського виробництва. Учні В.В. Докучаєва Г.М.Висоцький, [4] С.С.Неуструев, [5] Б.Б.Полинов, [6] І.В.Ларін [7] та ін. далі розвивали вчення про ландшафт, передбачаючи його практичне застосування саме в галузі сільського господарства. Однак, в сільському господарстві XX ст. практичний досвід попередників В.В.Докучаєва, його особисті теоретичні розробки та практичні рекомендації були враховані тільки частково. І.П.Шевченко, Л.П.Коломієць, О.В.Гірман, Як відмічав Г.Т.Селянінов [8], що, не дивлячись на визнання регіонального підходу до сільського господарства, фактичне положення незадовільне; прийнятне природне районування для сільського господарства відсутнє, а агрономічна наука не приділяє цьому питанню належної уваги. Загальновідомо, що ґрунт це важливий сільськогосподарський ресурс, але ресурс не єдиний і далеко не завжди вирішальний і його значення може бути оцінене у взаємозв язку з іншими компонентами ландшафту. Згідно досліджень А.А. Відіної та Ю.Н. Цесельчука [9] у Північному Лісостепу (Рязанська область, Росія) основні відмінності в урожайності пов язані не з ґрунтовими умовами, а з геолого-геоморфологічними (експозиція схилів, мікрорельєф тощо). Отже, подальший розвиток досліджень у сільськогосподарських ландшафтах був неможливий без пізнання просторово-часових властивостей природно-територіальних комплексів. Основи таких розробок закладено у роботах А.Г.Ісаченка [10]; Г.П.Міллера [11]; В.Б. Сочави [12]; О.М.Маринича [13] тощо. Але, на жаль, належного впровадження в практику сільського господарства результати цих робіт не мали. Можливо це є наслідком того, що ландшафтні дослідження велись саме географами без належного контакту з агрономами і землевпорядниками, а методологія була недосконалою. Саме недооцінювання в сучасних агроландшафтних дослідженнях неоднорідності ландшафтних умов у часі і просторі призводить до виникнення різних негативних наслідків, що впливають на продуктивність і якісний стан сільськогосподарських угідь. Сучасні дослідження територіальної організації агроландшафтів пов язані з проблемами раціонального землеустрою, зональної диференціації ведення сільського господарства, проектування високопродуктивних екологічно стійких агроландшафтів, охорони земель. Немає сумніву, що їх вирішення передбачає врахування не тільки соціально-економічних факторів, але і структурно-динамічних особливостей агроландшафтів. Різноманітність концепцій і поглядів щодо сутності агроландшафтів свідчить про надзвичайну складність об єкта досліджень. Здійснений їх аналіз засвідчує, що методологія і методика досліджень агроландшафтних систем опрацьовані ще недостатньо повно і послідовно, що зумовлює важливість розробки теоретико-методичних аспектів вивчення агроландшафтних систем. Отже, постає потреба розгляду питання щодо поглиблення трактування поняття система землеробства з позицій ландшафтного підходу, стратегії розвитку теорії ландшафтного землеробства в поєднанні з інтересами практики. У зв язку з цим виникає необхідність перегляду методики проведення досліджень у землеробстві, перш за все, з урахуванням лімітуючих факторів росту продуктивності всієї агроекосистеми, особливо структурнодинамічних особливостей агроландшафтів. 4 Виходячи із принципу ландшафтної поліструктурності, ландшафтна територіальна структура визначається як сукупність ландшафтнотериторіальних одиниць конфігураційно- й ієрархічно упорядкованих певними просторовими зв язками [14]. Оскільки елементарні ландшафти (фація, геотоп) пов язані між собою різними просторовими зв язками, вони можуть інтегруватись в певні ландшафтно-територіальні структури (ЛТС) залежно від того, яке системоутворююче відношення прийняте в якості основи цієї інтеграції. Із значної кількості системоутворюючих зв язків можна виділити чотири, які найбільшою мірою визначають ландшафтну територіальну організацію в цілому. Генетико-морфологічний уособлює відношення спільності походження (генезису) та еволюції елементарних ландшафтів; позиційнодинамічний зв язок геотопів горизонтальними речовинно-енергетичними потоками та їх відношення до ліній зміни інтенсивності цих потоків; парагенетичний це відношення геотопів до ліній концентрації горизонтальних потоків; басейнові ландшафти означають спільність геосистем за гідрофункціонуванням та їх відношення до поверхневого стоку. Методологія грунтово-катенарного підходу набула визнання після досліджень послідовності зміни ґрунтів виконаних Г. Мілном [15] у східній Африці. Авторство терміну грунтова катена належить саме цьому досліднику, під ним він розумів просторову зміну ґрунтів, зумовлену позицією у рельєфі та умовами стоку. За Б.Б.Полиновим [6] досліджуючи просторові закономірності міграції речовин у ландшафті виділяють елювіальні, супераквальні та субаквальні ландшафти. На думку М.А.Глазовської, крім зазначених, необхідно виділити: транселювіальні (ЛГС верхніх частин схилів), елювіально-акумулятивні (нижніх частин схилів). За визначенням М.А.Глазовської найпростіша каскадна ландшафтно-геохімічна система, це серія елементарних ландшафтів, які змінюють один одного від вододілу до місцевої депресії рельєфу і пов язані латерально-спрямованими міграційними потоками [16]. Територіальну диференціацію схилів за позиційними та процесними особливостями описав Ф.М.Мільков [17], згідно неї запропоновано поділ схилу на чотири ландшафтні мікрозони: привододільну, прибровочну (верхньосхилову), середньосхилову та нижньосхилову. Певний інтерес представляє і наукова праця Г.І.Швебса [18], де запропоновано виділяти ландшафтні смуги - територіальні одиниці, специфічні за умовами динамічних процесів і положенням у рельєфі, що дало підстави обґрунтувати таксономічний ряд та принципи виділення одиниць позиційно-динамічної ландшафтно-територіальної структури. В сучасних умовах господарювання за різних форм власності на землю та ринкової спрямованості сільськогосподарського виробництва важливим завданням земельної реформи є удосконалення системи відтворення природно-ресурсного потенціалу, підвищення економічної ефективності й 5 екологічної безпеки використання земельних ресурсів. Воно вимагає пошуку нових принципів організації території. Таким чином, аналіз просторової диференціації природнотериторіальних комплексів дасть змогу виявити парадинамічні і парагенетичні зв язки між частинами ландшафту, зберігати природну рівновагу і звести до мінімуму процеси деградації як окремих природних комплексів, так і ландшафту в цілому, що сприятиме раціональному і ефективному використанню землі, її охороні. 1. Канкрин Е.Ф. О климатических различиях в связи с местными обстоятельствами по видам сельского хозяйства. Прибавление к 1 «Земледельческой газеты» за 3 июля 1834 г. 2. Докучаев В.В. Русский чернозем. М.:Сельхозиздат с. 3. Докучаев В.В. Наши степи прежде и теперь. М., Высоцкий Г.Н. Избранные труды. М.: Сельхозгиз, с. 5. Неуструев С.С. О почвенных комбинациях равнинных и горных стран // Почвоведение С Полынов Б.Б. Избранные труды. М.: Изд-во АН СССР, с. 7. Ларин И.В. Избранные труды / Редкол.: Н.Г. Андреев и др. М.: Колос, с. 8. Селянинов Г.Т. О положении в агрономической науке как географической дисциплине. // Изд. АН СССР, С Видина А.А., Цесельчук Ю.Н. Ландшафтные исследования для целей сельского хозяйства и возможности использования ландшафтных карт. В кн.: Материалы к V Всесоюзному совещанию по вопросам ландшафтоведения. - М., С Исаченко А.Г. Методы при
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks