З ЇЗД НАРОДІВ У КИЄВІ 1917 РОКУ - PDF

Description
В о л о д и м и р Стойко З ЇЗД НАРОДІВ У КИЄВІ 1917 РОКУ З їзд Народів, який відбувся у вересні 1917 р. в Києві в загальному не притягнув до себе уваги дослідників цього періоду. Одною з головних причин,

Please download to get full document.

View again

of 12
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Bills

Publish on:

Views: 22 | Pages: 12

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
В о л о д и м и р Стойко З ЇЗД НАРОДІВ У КИЄВІ 1917 РОКУ З їзд Народів, який відбувся у вересні 1917 р. в Києві в загальному не притягнув до себе уваги дослідників цього періоду. Одною з головних причин, без сумніву, був факт, що хоч З'їзд був вершком вияву федералізму в російській імперії, він не зумів надати динаміки цій течії, чи принести якісь реальні здобутки. Радше, федералізм, якого дитиною був той З їзд, відж ивав останню ф а зу свого історичного етапу, я к в українському так і в інших народів, що брали в цьому З їзді участь. Як подія свого часу, однак, З їзд кидає додаткове світло, як на розвиток української революції, так і на процеси революції в імперії в загальному. Р івночасно виявляє в різкіш их зарисах імперську позицію російської демократії. З їзд був скликаний Центральною Радою, я к а від упадку царату в березні 1917 р.1 була керівним органом українського національного руху. Політика Центральної Ради звичайно віддзеркалю в ала програмової позиції в ній домінуючих партій. Як відомо, У країнська соціял-демократична партія, партія українських соціялістівреволюціонерів і Союз українських федералістів-автономістів (згодом -перезваний в партію соціялістів-федералістів), які прийнявши в противагу до націоналістів, принципи автономізму і федералізму як визначуючі береги їхніх домагань, унапрямлювали в них русло українського національного відродження. В такому змислі і були оформлені резолюції на Українському Національному Конгресі в квітні 1917 р. В них говориться «... що тільки національно-територіяльна автономія України в стані забезпечити потреби нашого народу і всіх інших народів, що живуть на українській землі», та «... що єдиною відповідною формою державного устрою для Росії Конгрес признав федеративну демократичну республіку, а один з головних принципів української автономії повну ґарантію прав національних меншостей що ж ивуть на Україні». В загальному, однак, Конгрес зайняв становище, що всі нації мають право на самовизначення. Визнавши за російським установчим зібранням право санкції нового державного устрою, Конґрес вваж ав що в міжчасі «прихильники нового ладу на Україні не мож уть залиш атися пасивними і мають по згоді з меншими народ 1 Всі дати в цій статті подані за календарем нового стилю. З ЇЗД НАРОДІВ 1917 РОКУ 15 ностями, творити неодкладно основи її автономного ж иття»2. Р івночасно Конґрес доручив Центральній Раді.проявити в якнайсхоршому часі ініціятиву в справі утворення міцного союзу тих народів Росії, котрі, як і українці домагаються національно-територіяльної автономії в демократичній республіці».3 Христюк уваж ав що Центральна Рада виконувала це доручення Конґресу, скликаючи до Києва З їзд Народів4. Варто тут відмітити, що більш конкретно говориться у оправі скликання такого з їзду в першій деклярації генерального секретаріяту, схваленого пленумом Центральної Ради 27. VI р. «Секретаріят в міжнаціональних справах», к а ж еться в деклярації, «має на меті об єднати роботу всіх національностей Росії для боротьби за автономно-федеративний лад російської республіки та для порозуміння українців на тих основах з іншими національностями. На першім пляні стоїть скликання З їзду представників народів та областей Росії і підготовка матеріялу до цього З їзду»5. У висліді цих плянувань і підготовки З їзд Народів зібрався в Києві 21 вересня 1917 p., і проходив протягом тижня до 28-го, в приміщенні педагогічного музею. Дванадцять національностей і російська партія соціялістів-революціонергв6 були заступлені на з їзді в числі 92 делегати7. 2 Дорошенко Д., Історія України, pp. Нью-Йорк, Булава Вид. Корпорація Том І, стор Обґрунтування цієї автономно-федералістичної концепції, дав Михайло Грушевський в своїй брошурі Якої автономії і федерації хоче Україна виданій в Києві в 1917 р. зараз на початку революції. Коріння федералізму на Україні, однак сягають часу Кирило- Методіївського Братства, чи навіть Товариства Об єднаних Слов ян, часу Декабристів. Його клясичне оформлення дав М. Драгоманів. Від того часу однак федералізм перейшов певні ревізії та пристосування до цілости партійних програм, коли ходить про партії 1917 р. Співпраця народів російської імперії на базі автономізму мала вже також свої прецеденти, як напр, створення Союзу Автономістів в часі першої Думи. Як також деякі спроби діяльности на тій базі, зараз в передвоєнні і воєнні роки. 3 Диманштейн, С. М. (ред.) Революция и национальный вопрос. Москва: Изд. Ком. Академии, Том III, стор Христюк, П. Замітки і матеріяли до історії української революції, Відень: Український Соціологічний Інститут, Том II, стор Малинов, В. (ред.) 1917 год на Киевщине Хроника Собитий. Киев: Гос. Изд. Украини 1928, стор В друкованому протоколі з їзду в органі Ради Народів (створеної на тому з їзді) Свободний Союз (Октябрь 1917, число І); це число майже в цілості присвячене З їздові Народів. Тут бажаємо висловити подяку проф. Т. Гунчакові за уможливлення використання цього числа; делегації подані по-національностям. Це одинокий випадок, що подається від партії. Може тому, що всі три делегати партії рос. соц. рев. були від її Українського Обласного Комітету. За національністю один був росіянин, другий жид, а третій, судячи по прізвищу українець. 7 Не всі джерела згоджуються що до кількости делеґатів на з їзді. Напр. 16 ВОЛОДИМИР СТОЙКО Національні делегації були заступлені в такому числі: Білоруси 8,.ггрузини 2, естонці 4, жиди 10, козаки 10, лотиш і 10, литовці 9, (поляки 6, румуни з Бесарабії (молдавани) б, російські соц. революціонери 3, татари 10, турки 5, У країнці 9,8. Мілюкоїв твердить, що «Вірмени, якути, банжіри, кал мики, гірські народи К авказу і Даґестану прислали привіти і наперед приєднувалися до рішень З їзду».9 Поляки, які заявились за державну незалежність, обмежили свою участь в загальному, до ролі спостерігачів. Литовці, хоч також висловлювались в користь незалежности, брали активніш у участь у З їзді. З важ ливіш их народів, які не виявили активного зацікавлення З їздом були ф інляндці. Взявши до уваги, що фінлядська справа стояла кращ е других народів зараз після упадку царату (напр, в короткому часі були відновлені конституційні права Фінляндії, і. т. п.) та що вж е до часу З їзду Народів фінляндці наближались у своїх стремліннях до незалежности, є зрозумілим, чому вони не баж али ангажуватися у того роду розмови. У З їзді брав також участь представник Російського Тимчасового Уряду, М. Славінський та чисельні гості, як і мали право дорадчого голосу. З їздом керувала президія вибрана 21 вересня у складі: І. Н. Красковскі (білор.), І. А. Бараташ віллі (груз.), А. Г. Юргенштейн (ест.), Н. С. Сиркін (жид), А. А. Долгов (коз.), К. С. Бахман (лат.), В. М. Бельскій (лит.), Н. Г. Чижовскій (рум.), А. Сеттарво (тат.), ПІ.Р. Рустамбеков (тур.), М. І. Ш раг (укр.), Н. М. Люв цит. праці Ман-илов (стор. 240), подав 85 делеґатів. Деякі автори (Дорошенко, І, стор. 153, Христюк, II, стор. 21), вичислюючи участь національностей, які брали участь, не подають жадного числа. Свободний Союз, стор. 14, подав загальне число делеґатів 93. Користуючись, мабуть, тим дж е релом і повторюючи при тому ті самі помилки, про які говоримо нижче. Диманштейн, III, стор. 443, подав також 93 делеґати. Те число також знаходимо в Порша (Порш, М. «В единении наша победа», Кавказ, Париж, лютий 1936, ч. 26, стор. 28). Справа однак в тому, що, коли підсумувати чисельний виказ національних делегацій поданий в журн. Свободний Союз, стор. 14, то загальна сума виходить тільки 91. Але той журнал рівночасно друкує (стор ) поіменний список делеґатів, подаючи в більшості їхню партійну приналежність, фах і завжди адресу. Цей список беремо за найбільш авторитетний в вирішенні числа делеґатів. Він різниться від чисельного виказу тим, що подав два делеґати від білорусів (8 замість 6) і один менше від козаків (10 замість 11) даючи в кінцевому підчисленні 92 делеґати. 8 Такі важливі джерела як Дорошенко, І, стор. 153, Христюк, II, стор. 21, Манилов, стор 239, Малюков, част. III, стор. 100, подають поміж учасниками з їзду також бурятів. Одначе вони не подані ані в чисельному виказі делеґатів у протоколі, ані в поіменному списку делеґатів, обидва друковані, як було згадано, в журналі Свободний Союз. Це можна пояснити хіба тим, що ті буряти, які брали участь у з їзді не мали делеґатського уповноваження. Напр., М. Грушевський навіть був вибраний почесним головою і виступав від українців, але не був делеґатом і в згаданий список не був включений. З ЇЗД НАРОДІВ 1917 РОКУ 17 бинський (укр.), А. Пісоцький (укр.). Почесним головою з їзду вибрано М ихайла Грушевського9. Вітаючи делеґатів з їзду від Центральної Ради, М. Грушевський підчеркнув що «Федеративна Росія надальш е залишається кличем хвилини», та що «під тим кличем об єднуються всі важ ні народи і народності Р о сії..,»10 М. Славінський, представник Російського Тимчасового Уряду згоджувався, що «в Росії одинокою формою, яка забезпечить і політичні і національні свободи являється форма автономного устрою», та побудова цілої держави на автономно-федеративній основі. Однак, як заявив він, «Тимчасовий Уряд не вваж ає себе управненим» проголосити.перед Установчими Зборами ф едеративний устрій. Сказавш и це, Славінський признавав, що в дійсності нічого не змінялося. Відклик до Установчих Зборів, як єдино компетентного чинника виріш увати державний устрій, служив новій владі в Петрограді, за леїальну основу відкидання національних домагань неросійських народів. Його запевнення про те, що уряд не робить перешкод у роботі на місцях спрямованої «на здійснення не тільки автономії, але і федеративного устрою»11, напевно не переконувало учасників. їхній досвід у тих оправах говорив їм зовсім щось інше. І так, протягом перших трьох днів продовжувалися привіти і виступи учасників різних національностей. Звичайно, промовці з ясовували в цих виступах їхні національні аспірації, проблеми, чи вияснювали їхнє становище до поточних справ12. Тут щ е варто згадати виступи С. Петлюри і К. Оберучева як ілюстрацію різних наставлень промовців. Петлюра, вітаючи (22. IX.) З їзд від Все-українського Військового Комітету, сконцентрував свою увагу, перше на критиці централістичної політики Тимчасового Уряду, вказуючи при тому, що уряд невключае у свою працю.представників неросійських народів, а відтак на з ясованні потреби розбудови й існування української національної армії13. Оберучев, начальник К иївської Військової Округи, заявивш и, що він також є прихильником ідеї ф е деративного устрою Росії, вваж ав однак, що головне зусилля в той час повинно бути звернене на «оборону зем лі і волі». Та що, як він 9 Милюков, І, част. III, стор В інших джерелах, якими ми користувались не знаходимо жадної згадки про ці привіти. ю Манилов, стор В тій першій частині з їзду Грушевський мав довший виступ 23. IX., який будемо цитувати в заключенні цієї статті, її Там же. 12 Короткі звідомлення про ці виступи дивись: Манилов, стор Свободний Союз, число І, стор , надрукував повні тексти таких виступів: І. А. Мачавагіані (груз. нац. дем. партія) з 22. IX., М. У. Шаца Анина (об єднаної жид. соц. роб. партії) з 22. IX., К. О. Бахмана (лат. нац. дем. партії) з 22. IX., 3. Г. Мейеровіца (лат. селянської спілки) з 23. IX., К. Р. Іванова (союзу козач. військ) з 23. IX., і М. Грушев
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks