Язвінська Л., студ., ІМК при КНУ імені Тараса Шевченка - PDF

Description
1. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К., с. 2. Бігарі А.А. Дискурс сучасної англомовної сім ї: Авт. дис. канд. філол. наук: / Київський національний університет імені

Please download to get full document.

View again

of 5
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Press Releases

Publish on:

Views: 13 | Pages: 5

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
1. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К., с. 2. Бігарі А.А. Дискурс сучасної англомовної сім ї: Авт. дис. канд. філол. наук: / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. К., Каменская Е.Н. Психология развития и возрастная психология. Ростов н/д: Феникс, с. 4. Семенюк А.А. Гендерні та вікові особливості неконфліктного сімейного дискурсу // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. Луцьк, С Джерела ілюстративного матеріалу Анімаційні комедії: Bee Movie, Cars, Chicken Little, Horton Hears a Who, Ice Age, Madagascar, Madagascar: Escape 2 Africa, The Meltdown (Ice Age2), Over The Hedge, Robots, Shark Tale, Shrek, Shrek 2, Shrek 3, Wall-e, Ice Age: Dawn of the Dinosaurs. 396 Язвінська Л., студ., ІМК при КНУ імені Тараса Шевченка КОНЦЕПТУАЛЬНІ КАРТИНИ СВІТУ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ МЕНТАЛІТЕТУ НАЦІЇ Феномен світу, пізнаного через мову, постає для людини передусім таким, яким постає для неї її мова. Так, Вільгельм Гумбольдт першим висунув ідею про нерозривну єдність мови і мислення. При цьому, мова для Гумбольдта виступає як посередник між двома різними світами об єктивно існуючим зовнішнім світом і суб єктивним світом людини [Гумбольдт 2000, 2]. Його ідею згодом підтримали й розвинули Бенджамін Уорф та Едуард Сепір, котрі були першими, хто пояснив процес формування понять у мові, які стають особливостями менталітету етногрупи і не узгоджуються з реаліями природного світу. На їхню думку, когнітивні теорії є результатом організації граматичних і лексичних систем. Б. Уорф висунув дві теорії, що в майбутньому стали корисними як для лінгвістики, так і для лінгводидактики. Перша: люди, котрі розмовляють різними мовами, по-різному сприймають і вивчають світ. Ця ідея отримала згодом назву «гіпотези лінгвістичної відносності». Друга: саме мовна відмінність є причиною різниці у перебігові пізнавальних процесів, яка отримала назву «доктрини лінгвістичного детермінізму» [Леонтович 2007, 5]. Оскільки мова впливає на бачення навколишнього світу, то, відповідно, певний етнос бачить інші у контексті своєї семіосфери, що спричинює іноді стереотипне або упереджене ставлення до інших, а значить, «чужих». Е. Сепір формулює свою гіпотезу так: «уявлення про те, що людина орієнтується в зовнішньому світі... без допомоги мови і що мова є лише випадковим засобом розв язання специфічних завдань мислення і комунікації це ілюзія. Насправді «реальний світ» значною мірою неусвідомлено будується на основі мовних звичок тієї чи тієї соціальної групи» [Сепір 1993, 6]. Інше формулювання цієї ж гіпотези знаходимо у роботі Уорфа: «Ми пізнаємо природу речей згідно з напрямком, підказаним нашою рідною мовою». Вчені були впевнені, що світ пізнається тільки через форми мови будь-яка мова спрямовує мислення її носіїв згідно з напрямком, що визначається світоглядом, зумовленим цією мовою. Важливою проблемою стає розробка об'єктивних критеріїв оцінки ноопсихологічних особливостей менталітетів народів, епох, соціумів і в цілому розвитку суспільства. У сучасному науковому понятті менталітет це сукупність символів, сформованих у рамках кожної конкретної історико-культурної епохи і національності. Ця сукупність закріплюється під час спілкування із подібними собі, тобто у процесі повторення. Відносини усередині групи передбачають солідарність, тоді як відносини між групами ворожнечу. Професор Уельського університету Вільям Самнер визначає термін «етноцентризм»; це тенденція приписування собі більш позитивних якостей, ніж представникам інших груп, коли своя культура для людини центр, а інші фон [Філіпова 2006, 9]. Менталітет це характер та лад людського мислення, що реалізується на рівні свідомості, але базується на структурних елементах сфери підсвідомого, що включають в себе архетипи як окремої особистості, так і етносу в цілому [Смітюх 2009, 7]. Доктор психологічних наук, професор Борис Душков визначає менталітет як складну багаторівневу та багатовимірну систему образів та представлення архетипів свідомості, котрі виявляються у видах життєдіяльності особистості, соціумів і детермінуються етноприродничо-історичними процесами. Вчений пропонує такі критерії оцінки менталітетів до яких належать: Групові етнобіогенетичні процеси (оцінка цілісного комплексу всіх соціобіогенетичних проявів людини та етногрупи за такими етнічними особливостями: образи і уявлення про територію, расу, екологічні умови, клімат); Етнічна свідомість (оцінка методів і засобів виховання підростаючого покоління, культів предків і безпосередньо батьків, різних форм інтуїції і звичок); Етнічна діяльність (оцінка ідеальних уявлень майбутнього результату діяльності за такими етнічними особливостями, як динамічні умови активності людини і її етнічної діяльності); Процеси етнічного спілкування (оцінка соціального і національного процесу встановлення і розвитку контактів між суб'єктами і вироблення єдиної стратегії взаємодії); Етносуспільнодіяльнісні процеси (оцінка образів соціальної активності взаємодіючих суб'єктів у національних групах і спільнотах); Процеси соціальної активності (оцінка детермінації єдиного національного прогресу соціального розвитку суб'єкта і національної спільноти або етногрупи) [Душков 2002, 3]. За допомогою цих критеріїв можна передбачити можливі комунікативні невдачі, проаналізувати особливості менталітету народу, мова котрого вивчається. Образи менталітету трансформуються у власне мовні поняття та культурні концепти, котрі вже виходять за межі менталітету і формують картину світу. У середині ХХ ст. після ери дослідження «психології народів» (етнопсихології) увагу вчених привернуло вивчення «картини світу» (англ. worldview). Воно пов язане з ідеєю Рут Бенедикт про етос культури. Концепція «картини світу» була сформульована Робертом Редфілдом. За Редфілдом, «картина світу» це бачення всесвіту, характерне для того або іншого народу, це уявлення членів суспільства про самих себе і про свої дії, свою активність в світі. «Картина світу» відрізняється від таких категорій як етос культури, спосіб мислення, «національний характер». Якщо концепція «національного характеру» 397 торкається перш за все погляду на культуру з боку зовнішнього спостерігача, то «картина світу», навпаки, вивчає погляд члена культурного середовища на зовнішній світ. В основі ж мовної картини світу лежить механізм творення нових концептів, який приводить у взаємодію і пізнавальні процеси, і емпіричний досвід, і культурні досягнення колективу. Мовна картина світу визначається як частина концептуального світу, що набула вербальної форми. Концепти, або базові когнітивні категорії, є універсальними, тому що відображають спільний для всіх когнітивний процес. До таких універсальних концептів відносяться простір, час, число, дружба та інше. У процесі життя сучасної людини мовна картина світу передує концептуальній і формує її, оскільки людина здатна розуміти світ і саму себе завдяки мові. При цьому, концептуальні картини світу однакові у різних людей, тому що мислення людини є спільним. Вивчаючи концепти як загальнолюдські, так і характерні для певного етносу, можна визначити ментальні особливості народу. Концепт «щастя» є універсальним для всіх культур людства, попри безумовну подібність у світочуттів для будь-якої людини має безпосередній відбиток соціальної коннотації, що впливає на виховання й соціалізацію, а це, у свою чергу, впливає на систему подань про світ. Так, характеризуючи цей концепт в українській, російській та англійській мові, ми можемо побачити певні відмінності. У всіх трьох мовах вербальне поняття «щастя» визначається як «стан цілковитого задоволення життям» та «удача». Проте в українській мові слово «щастя» також використовується у значенні «талан», тим самим розширюючи поняття у часовому просторі і споріднюючи його з концептом «доля». Російська філологія припасовує до концепту «щастя» несподіваній подарунок, щось, отримане без докладання зусиль (як приклад, фразеологізм «счастье привалило»). А ось англійський тлумачний словник, окрім іншого, пояснює «щастя» як мірило речей (напр. money-happy, clothes-happy). Тобто, навіть у понятті загальнолюдської почуттєвої константи, ми бачимо значні відмінності. Саме завдяки ним ми можемо зробити висновки відносно цілісних концептуальних картин світу етносу. Так, для носії в української основним мірилом речей є духовність. Концептуальна картина світу виписана російськомовним світоглядом, базується на пошані до легкої наживи. Англійська ж мовна картина світу констатує беззаперечну відданість матеріальним цінностям носіїв цієї мови. Якщо ж взяти до уваги синонімічні ряди, густативну лексику, то ці відмінності стануть ще помітнішими. Побіжно проаналізуємо ще два визначальні концепти: «багатство» та «влада». Тлумачні словники української та російської мови до значення «багатство» та його похідних приписують такі поняття як наявність цінностей, грошей, достаток усього, розкіш, володіння природними ресурсами, а також сукупність певних моральних та людських якостей. Остання дефініція є важливою, адже в англійській мові до концепту «багатство» не належать нематеріальні цінності. Проте у перекладацькій практиці на позначення «духовних багатств» використовується термін «spiritual wealth». Та у розумінні носіїв англійської мови він є чужорідним, адже у концептуальну картину світу англомовного суспільства духовні цінності не належать до концепту «багатство», з яким їх ототожнюють слов янські народи. Щодо концепту «влада», то різниця у його розумінні та сприйняті етносів, що є носіями англійської, української та російської мов є суттєвою. В англійській мові визначення «влада» («рower») є омонімом до поняття «сила». Більше того, характерним для англомовного 398 суспільства є поєднання цих понять. Історичні особливості розвитку англосаксонського етносу вплинули на формування мови таким чином, що відбулось згущення концептів, які у слов янських мовах є різними. Та для характеристики концепту «влада» в українській та російській мові є одна, на перший погляд, непомітна, проте суттєва відмінність. Таке застаріле звертання як «ваша власть» в російській мові відображає характерну рису менталітету носіїв російської мови, як покірність та відсутність відчуття власної гідності. Тож підіб ємо підсумки. Аналізуючи мовну картину світу російськомовного суспільства, бачимо, що характерними рисами російського менталітету є відсутність пошани приватної власності; переконаність в тому, що решта всіх народів живе неправильно; лінь і неакуратність, зневага до педантизму; упевненість в особливій місії російського народу; відчуття причетності до всього, що відбувається в світі; покірність владі та відсутність відчуття власної гідності. Носії українського менталітету відрізняються толерантністю, працьовитістю, ощадливістю і пошаною до приватної власності (і своєї, і чужої «мені чужого не треба, але і свого я не віддам»). Проте у носіїв української мови слабо розвинений дух колективізму і прагнення (згода) поставити потреби держави вище потреб особи, властиві російському менталітету. Українцям притаманний духовний романтизм, коли основні цінності визначаються не як матер
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks