«ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛОМ» х pp. У КОНТЕКСТІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ - PDF

Description
«ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛОМ» х pp. У КОНТЕКСТІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ Олександр ЖИТКОВ (Кіровоград) Розглядається регіональна політика більшовиків щодо селянства у х роках, висвітлюється опір селянства

Please download to get full document.

View again

of 5
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Design

Publish on:

Views: 51 | Pages: 5

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
«ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛОМ» х pp. У КОНТЕКСТІ РЕГІОНАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ Олександр ЖИТКОВ (Кіровоград) Розглядається регіональна політика більшовиків щодо селянства у х роках, висвітлюється опір селянства насильницькій колективізації в Центральній Україні. The regional policy o f bolshevists in relation to peasantry in is examined - x years, is lighted resistance o f peasantry to violent collectivization in Central Ukraine. На межі тисячоліть історики вперше отримали змогу зазирнути за лаштунки більшовицької влади, яка в тридцяті роки вчинила на родючих українських чорноземах найстрашніший в історії людства злочин - страту голодом мільйонів громадян УСРР. 76 Ш НАУКОВІ ЗАПИСКИ Серія: ІСТОРИЧНІ Н АУКИ Випуск 10 За роки незалежності дослідниками було зроблено світоглядний прорив у вивченні регіональної політики більшовиків в українському селі кінця 1920-х - початку 1930-х років: від замовчування факту голодомору, як політики державного тероризму, до визнання причинно-наслідкового зв язку злочинної діяльності більшовицької партії та голодомору, який забрав життя багатьох мільйонів українців. Поява в Україні праць Р.Конквеста, Д.Мейса, публікація праць С.Кульчицького, В.Марочка, О.ІГанжі, Г.Капустян та інших дослідників окреслили теоретичні аспекти вивчення теми голодомору в Україні, ввели у науковий оббіг значний документальний матеріал, залучили до обговорення громадськість, започаткувавши її інервацію в суспільну свідомість [1]. Нарешті, у грудні 2006 року довгий шлях морального одужання суспільства завершився визнанням Верховною Радою голодомору рр. актом спланованого геноциду проти українського народу. Значний науковий та суспільний інтерес до проблеми активізував регіональні дослідження історії колективізації та голодомору. Було надруковано низку добірок документів та матеріалів, у яких відображено особливості хлібозаготівельної кризи кінця двадцятих років, висвітлено опір селянства насильницькій колективізації на місцях та наведено страшні факти проявів людомору в багатьох регіонах України [2]. У даній публікації зосереджено увагу переважно на оціночній стороні політики властей напередодні та у роки голоду, наведено типові прояви трагічних подій, які мали місце в Центральній Україні, зокрема, на Кіровоградщині. Слід підкреслити, що більшовицька партія, яка називала себе класовою силою пролетаріату, із великою підозрою ставилася до селянства. У лютневій демократичній революції 1917 року РСДРП(б) дотримувалася розробленої В.Леніним тактики встановлення союзу пролетаріату з біднішим селянством та нейтралізації його середніх і заможних верств. Велике значення вже після жовтневого перевороту партійне керівництво надавало розгортанню соціалістичної революції на селі. У доповіді В.Леніна на 8 з їзді російської комуністичної партії більшовиків зазначалося, що основним завданням того часу було...виділення... пролетарських і напівпролетарських елементів (села авт.), згуртування їх із міським пролетаріатом для боротьби проти буржуазії на селі [3, 192]., Курс на класовий розкіл селянства, обґрунтований В.Леніним, в Україні сприймався місцевими партійними організаціями як керівництво до дії. Зокрема, квітневий пленум ЦК КП(б)У (відбувся у першій декаді квітня 1919 р.) прийняв резолюцію: Куркульська контрреволюція і завдання партії, у якій зазначалося, що основним завданням більшовиків є об єднання пролетарів та напівпролетарів села шляхом організації комітетів бідноти з залученням до них середнього селянства там, де це...не ускладнює боротьбу з куркульською контрреволюцією [4, 56]. Як бачимо, нелегітимні навіть в радянській системі влади класові організації, створені більшовицькими партійними комітетами на селі - комітети бідноти та комнезами, мали виконати роль троянського коня: розколоти селянство за майновою ознакою. Такий маневр відкривав шлях до зміцнення влади більшовиків та здійснення комуністичних експериментів на селі. Поширення у рр. в Україні досвіду РРФР щодо комунізації села, невирішеність аграрного питання, воєнно-комуністичні методи проведення продовольчої політики призводять, у сукупності, до протестного об'єднання селянства та нового вибуху повстанського руху. П ята конференція КП(б)У (листопад 1920 р.) костантувала наявність в Україні єдиного фронту боротьби проти більшовиків [4, 118]. Проголосивши у 1925 р. курс на індустріалізацію ВКП (б), радянське керівництво заздалегідь планувало використати селянство як основну податну категорію населення та джерело фінансування технічної реконструкції промисловості. Критикуючи троцькістів на одному з багатолюдних партійних зібрань за відверту репресивну антиселянську політику та спробу запровадити сільськогосподарський податок на індустріалізацію, Й.Сталін вказував, що така політика призведе до громадянської війни на селі [5, 256]. Проте, через короткий час він 77 Випуск 10 Серія: ІСТОРИЧНІ Н АУКИ Ш НАУКОВІ ЗАПИСКИ сам вдався до практики реквізицій збіжжя під час проведення хлібозаготівельної кампанії 1928 року та розгортання суцільної колективізації у рр. Як свідчать документи, діяльність сталінського керівництва напередодні проголошення суцільної колективізації села фактично була поверненням до політики воєнного комунізму на селі. Зокрема, у грудні 1927 року на ХУ з їзді ВКП(б) проблема товарності сільського господарства розглядалася не з економічної, а з політичної точки зору. Напередодні було проведено ідеологічну підготовку. В матеріалах періодичної преси передз їздівського часу масово друкувалися критичні матеріали стосовно кооперативного руху на селі, закликалося обмежити куркуля економічно, витіснити його з ринку. У виступі ж на з їзді Й.Сталін вже відкрито пропонував на місцях вдаватися до боротьби з куркулем із застосуванням необхідних адміністративних заходів [5, 309] У рр. більшовики форсували усуспільнення індивідуальних селянських господарств. За короткий час в СРСР було створено більше 200 тис. колгоспів і 5 тис. радгоспів зернового і тваринницького напрямів. В Україні,відповідно, за період з 1929 р. по 1931 р. примусово до колгоспів було залучено 87% селянських господарств Степу, 70 % Лівобережного Лісостепу та 65% Правобережного Лісостепу. Політика більшовицького наступу на приватне землеволодіння селянства призводить до різкого зменшення так званих капіталістичних господарств з 4% у 1928 до 1,4% у 1929 р. [6, 89]. В окремих районах Єлисаветградщини селяни на знак протесту проти політики суцільного колгоспного ощасливлення вдавалися до псування сільськогосподарського реманенту, знищення поголівя продуктивної худоби тощо. Зокрема, лише за шість місяців 1929 року тут було вирізано 1916 голів великої рогатої худоби та 933 свині [7, 48]. Наслідки дій влади на місцях по вилученню зерна призводили до катастрофічного продовольчого становища. Так, у зверненні Зінов євського міського партійного комітету КП(б)У з нагоди підготовки до посівної кампанії 1932 року повідомлялося, що стан з посівоматеріалом у районі склався дуже тривожний. На 4 березня колективні господарства були забезпечені ним лише на 14 % [8, 5]. Під час проведення хлібозаготівельної кампанії, на фоні загальної неорганізованості та штурмівщини, допускалися масові зловживання апарату. Зокрема, уповноважені з хлібозаготівлі вдавалися до системи поручництва, привласнювали реквізоване майно, допускали факти аморального, по своїй суті, втручання в приватне життя громадян та господарську діяльність селянської родини. Згодом широке застосування методів насилля щодо селянства обтічно буде назване Сталіним у партійних документах деяким адміністративним захопленням апарату [5, 194]. Наслідком політики економічного терору щодо селянських господарств стає криза виробництва сільськогосподарської продукції. У січні 1932 до Політбюро ЦК ВКП (б) почала надходити тривожна інформація про випадки голодування серед колгоспників та невдоволення на місцях діями влади. Зокрема, про зловживання на місцях та появу випадків голодування йшлося у листах на ім я Й.Сталіна, Г.Петровського, інших радянських можновладців. Так, про необґрунтоване вилучення залишків продовольчих запасів у родини колгоспника-бідняка Л.Бартко з Брацлавщини повідомлялося у листі до генерального секретаря більшовицької партії Й.Сталіна, а випадках голодування дітей на Одещині - у листі. на ім.ім я Г.Петровського [9, 389, 397]. Переконавшись, що колгоспи не рятують селян від голодної смерті, а фактично існують для організації державної хлібозаготівлі та безоплатної праці, селяни почали масово виходити з них. Своєрідною формою порятунку сільського населення в цей час стають втечі на новобудови. Про нові тенденції у колгоспному будівництві повідомлялося в доповідній записці ДПУ УСРР до ЦК КП(б)У від 13 липня 1932 р. Документи виявили невтішні для влади факти: якщо за перші 20 днів червня заяви про вихід з колгоспу подали осіб з 239 колгоспів, то в останню декаду місяця осіб із 306 колективних господарств.всього протягом червня 78 Ш НАУКОВІ ЗАПИСКИ Серія: ІСТОРИЧНІ Н АУКИ Випуск р. в Україні заяви про вихід з колективних господарств подали колгоспників 475 колгоспів. Найбільше заяв випадає на сільські райони Вінницької, Київської та Харківської областей [10, 30].Виходячи з колгоспів, селяни висували вимоги негайного повернення їм продуктивної та робочої худоби, польової землі, угідь та робочого реманенту. Навесні 1932 р. було зафіксовано перші втрати від голодної смерті в селах Центральної України. Зокрема, комісія представників медичних закладів м.зінов євська (нині Кіровоград), обстежуючи населені пункти однойменного району, виявила лише в селі Тарасівка 15 осіб померлих від голоду в період з 1по 20 травня 1932 року. В багатьох селах було виявлено ознаки масового голодування та голодних смертей. Норма харчування працюючого колгоспника в середньому становила 200 гр. хліба, який доповнювався рідкою їжею на основі сої або ж макухи. Члени сімей колгоспників взагалі не забезпечувалися продовольством. Типовою для того часу була картина запустіння сіл. У селі Високі Байраки, що в Центральній Україні, із 405 будинків господарями було залишено 226, у с.сасівка (той самий регіон) із [11, 1-2]. Малоефективними, в умовах тотального дефіциту продовольства, виявилися спроби налагодити дитяче харчування. Комісією представників медзакладів м. Зінов'євська, відзначалося, що дитячі притулки хоча й були організовані в більшості сіл округи, так і не змогли вирішити проблеми харчування. Добове забезпечення продовольством у багатьох з них зводилося до 100 гр. хліба і рідкого супу - суцільної води [12, 4]. Не кращим було становище учнівської молоді. Обстеження школи - п тирічки села Козирівки Зінов ївського району показало, що багато дітей не відвідує цей навчальний заклад через те, що разом з батьками працює у полі, здобуваючи собі харчування. За повідомленням вчителів, дев ять школярів мають виразні ознаки голодування. Постійними в класах школи були випадки голодної втрати свідомості школярами [13, 6]. Ь серпня 1932 по липень 1933 р. голод охопив майже всю територію Центральної України.У доповідній записці начальника Зінов євського міського відділу ДПУ від 7 червня 1933 р., зокрема, повідомлялося, що із зменшенням продовол
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks