В. Бакуменко, С. Попов ПАРАДИГМА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА: СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ РЕФОРМУВАННЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ - PDF

Description
Збірник наукових праць Вип. 43 ЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ Collection of scientific works Issue 43 EFFICACY PUBLIC ADMINISTRATION УДК :35: В. Бакуменко, С. Попов ПАРАДИГМА

Please download to get full document.

View again

of 8
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Entertainment & Humor

Publish on:

Views: 35 | Pages: 8

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
Збірник наукових праць Вип. 43 ЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ Collection of scientific works Issue 43 EFFICACY PUBLIC ADMINISTRATION УДК :35: В. Бакуменко, С. Попов ПАРАДИГМА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА: СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ РЕФОРМУВАННЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ Обґрунтовано теоретико-методологічні засади побудови парадигми інноваційного розвитку суспільства шляхом її доповнення сучасними концепціями реформування публічного управління. Ключові слова: парадигма, суспільство, концепція, публічне управління, механізм нововведень, реформи, державне управління. Еволюція сучасного суспільства обумовлена комплексним впливом сукупності найважливіших тенденцій та факторів, що визначають прогресивний розвиток його економічної, політичної, соціальної та духовної сфер. Цей вплив проектується адекватно в стратегічних пріоритетах реформування системи публічного управління (далі СПУ) інноваційним шляхом. Парадигма інноваційного розвитку суспільства (далі ПІРС) має концептуально відображати теоретичні засади про якісні загальносуспільні зміни з урахуванням сучасних завдань реалізації нової політики державного управління [1]. Авторський підхід до побудови ПІРС [2 4] обґрунтований, враховуючи передусім із логічного поєднання синергетичної концепції та сукупності найвагоміших підходів, з- поміж яких нині найважливішими є: глобалізаційний, інформаційний, інноваційний, соціальний, європеїзаційний, ситуативний та системний. Нині актуалізувалися підхід сталого розвитку та циклічно-генетична теорія, яка історичну змінність цивілізацій трактує через призму циклічного оновлення різних сфер суспільства з урахуванням закономірностей та механізмів спадковості, змінності і відбору. Мета статті обґрунтування теоретико-методологічного забезпечення побудови парадигми інноваційного розвитку суспільства на засадах сучасних концепцій соціального та державного (публічного) управління, які нині становлять основу конструктивного оновлення СПУ. Прагнення українського суспільства до прогресивних перетворень на засадах європейських цінностей зумовлює передусім потребу в масштабному, своєчасному, адекватному та швидкому оновленні ефективності СПУ у межах цілеспрямованого здійснення державно-управлінських реформ. Це зумовлює необхідність більш поглибленого доопрацювання теоретико-методологічних засад ПІРС з урахуванням еволюції теорії та практики соціального та державного (публічного) управління, а також стратегічних завдань реалізації нової політики державного управління України. Мета статті обґрунтування теоретико-методологічного забезпечення побудови парадигми інноваційного розвитку суспільства на засадах сучасних концепцій соціального та державного (публічного) управління, які нині становлять основу конструктивного оновлення СПУ. Розвиток теоретико-методологічного забезпечення ПІРС (рис. 1) у вимірі сучасних реалій пропонується здійснити шляхом доповнення цієї парадигми базовими концепціями соціального та державного (публічного) управління, принципи яких впроваджуються з використанням комплексного механізму нововведень. Цей механізм В. Бакуменко, С. Попов, В. БАКУМЕНКО, С. ПОПОВ спрямований на успішне оновлення ефективності СПУ через впровадження та поширення нововведень у межах здійснення реформ. Системний підхід Глобалізаційний підхід Інформаційний підхід Європеїзаційний підхід Синергетична концепція, концепції соціального і державного управління, комплексний механізм нововведень, державно-управлінські реформи Інноваційний підхід Циклічногенетичний підхід Підхід сталого розвитку Соціальний підхід Ситуаційний підхід Рис. 1. Парадигми інноваційного розвитку суспільства Домінуючі тенденції та фактори, що визначають динаміку еволюції суспільства, породжують розвиток концепцій управління соціальними системами та державного (публічного) управління (рис. 2). Взаємовплив цих концепцій збагачує їх теоретичні засади, які покладаються в основу розробки державно-управлінських реформ. Домінуючі тенденції та фактори еволюції суспільства Концепції соціального управління Концепції державного (публічного) управління Комплексний механізм нововведень, державно-управлінські реформи Нововведення в системі публічного управління Тенденції розвитку системи публічного управління Рис. 2. Складові розвитку системи публічного управління Впровадження їх принципів формує наслідки реформ у формі масштабних якісних змін у системі публічного управління через використання комплексного механізму нововведень. Втілення найбільш життєспроможних нововведень сприяє формуванню стійких тенденцій інноваційного розвитку цієї системи. 2 2 ПАРАДИГМА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА: СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ РЕФОРМУВАННЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ Розвиток теорії та практики публічного управління ґрунтується на еволюції сукупності теорій соціального управління, з-поміж яких основними стали концепції [5 8]: адміністративного менеджменту (розробник А. Файоль, рр.), яка визначає п ять загальнообов язкових функцій управління організацією (планування, організація, розпорядництво, координація і контроль) та 14 загальних принципів управління (поділ праці, застосування влади, ієрархія, порядок, дисципліна, єдиноначальність, єдність керівництва, підпорядкування індивідуальних інтересів загальним, централізація низки взаємодій, винагорода персоналу, справедливість, стабільність персоналу, ініціатива, корпоративний дух); людських відносин (засновник Е. Мейо, 30-і рр. ХХ ст.), яка продуктивність праці розглядає більш залежною не тільки від розміру оплати праці, а і від упровадження нормальних людських відносин керівник! підлеглий, міри задоволеності працівників результатами своєї праці та міжособистісних стосунків у колективі. Ця концепція набула розвитку в теоріях лідерства, стилів керівництва та різноманітті моделей ефективного впливу керівника на підлеглих (К. Левін, Р. Стогділ, Р. Лайкерт, Ф. Фідлер та інші), які, зокрема є цінними для забезпечення якісної підготовки Президентського кадрового резерву Нова еліта нації [9]. Також визнаними у теорії та практиці публічного управління є: емпірична концепція управління (розробник П. Друкер, рр.; як систематизоване вчення про управління, теорію цільового управління та теорію трудового колективу), яка визначає менеджмент як професійну діяльність, навчальну дисципліну та організацію ефективного управління соціальними об єктами; нова концепція науки управління (або кількісний менеджмент, засновники П. Акофф, Д. Екман, Ч. Хитч та інші, рр.), де методи системного та ситуативного аналізу, економетрики, програмування, дослідження операцій, програмно-технічні засоби розглядаються як інструменти обґрунтування прийняття управлінських рішень. Ці методи поступово поширюються у теорії та практиці державного (публічного) управління [10, 11]; системна концепція науки управління (засновники Ч. Барнард, Г. Саймон, Ф. Селзнік та інші, рр.), де організація розглядається як відкрита соціальна система, яка постійно пристосовується до змін зовнішнього середовища (соціальноекономічних, політичних, правових, ринкових та інших факторів). При цьому життєспроможність організації визначається ступенем співробітництва її працівників, їх задоволеності, що є достатньою для забезпечення гарантованого організаційного роз витку. Ця концепція є першорядною для управління нововведеннями у СПУ; концепція розвитку організаційної культури (засновники У. Оучі, Е. Шайн, Ф. Харіс, В. Сате та інші, рр.), яка інтегрує системні, поведінкові, соціокультурні та інші аспекти організації. У сучасному вимірі є доцільною щодо посилення ролі ціннісних орієнтирів у СПУ. На думку М. Туленкова, сучасне управління соціальними об єктами зорієнтовано на використання: гнучких концепцій, моделей і форм; методів системного і ситуаційного аналізу, кількісних методів обґрунтування управлінських рішень, інформаційнокомунікаційних технологій управління, адаптивних і мережевих організаційних структур, партисипативних моделей участі персоналу в управлінні. Ці інструменти певною мірою відображено у сучасних концепціях державного управління. Традиційними концепціями державного управління є: 2 3 В. БАКУМЕНКО, С. ПОПОВ перша концепція державного управління (засновник В. Вілсон, 1887 р.), яка заснована на принципах професіоналізму, управлінських інструментах, зокрема запозичених з бізнесу та дотриманні основних напрямів діяльності адміністрації, що визначаються законодавством і політичним керівництвом; концепція ідеальної бюрократії (фундатор М. Вебер, 1920 р.), яка заснована на ідеалізовано жорстких принципах бюрократичної ієрархії в державному управлінні: професіоналізації службової діяльності, політичній нейтральності службовців, розподілі управлінської праці відповідно до спектру закріплених функцій, службовій субординації, чіткій регламентації управлінського процесу, службовій дисципліні, стабільності соціального статусу і визначеності умов кар єрного просування. Обмеженість ресурсів, кризові ситуації та швидка змінність зовнішнього середовища спричинила розробку нових концепцій державного управління, які можна охарактеризувати як проривні, що забезпечують домінуючу роль СПУ в реалізації стратегічних пріоритетів державної політики. У цьому аспекті В. Дзюндзюк, В. Загорський, М. Іжа, А. Ліпенцев, А. Мельник, П. Надолішній, Л. Приходченко та інші [12 14] акцентують увагу на концепціях: новий державний (публічний) менеджмент, Governance, нова інституціональна теорія, політичних (соціальних) мереж, перші дві з яких є основою сучасних адміністративних реформ. Так, концепція новий державний (публічний) менеджмент (60 70 рр. ХХ ст., розробники Д. Осборн, Т. Геблер, Л. Джонес, Ф. Томпсон, Г. Пітерс) спрямована на подолання кризи в державному управлінні (значні витрати, різке падіння довіри громадян до державних органів і можливостей держави). Ця концепція поєднує традиційне державне адміністрування з нововведеннями у складових державного управління (суб єктах управління, управлінській діяльності (переважно за рахунок впровадження інструментів із бізнес-менеджменту), управлінських функціях, управлінні людськими ресурсами) із метою максимально ефективного досягнення конкретного результату в: наданні послуг, чутливому виявленні та задоволенні суспільних потреб. Нововведення такого типу масштабно поширилися у світі в рамках адмінреформ, зокрема у Великобританії, Новій Зеландії, США, Канаді, Австралії, Німеччині, Франції, країнах Скандинавії, Японії. Сучасною для країн Заходу є концепція Governance (80 90 рр. ХХ ст.) та її різновиди: Good Governance (досконале або належне управління), Responsive Governance (відповідальне управління) та Democratic Governance (демократичне управління). Ця концепція розвиває попередню та ґрунтується на: більшій увазі держави до інтересів громадянського суспільства; розширенні участі його суб єктів у державному управлінні (громадян, громадських організацій, бізнес-структур); відкритості влади щодо громадського контролю; засадах самоорганізації та міжорганізаційних мережах, для яких характер
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks