УДК : (477) АНАЛІЗ ЗАЛЕЖНОСТІ РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ ВІД КОНТРОЛЬОВАНОЇ НИМИ РИНКОВОЇ ЧАСТКИ - PDF

Description
УДК : (477 АНАЛІЗ ЗАЛЕЖНОСТІ РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ ВІД КОНТРОЛЬОВАНОЇ НИМИ РИНКОВОЇ ЧАСТКИ Павлоцький В.Я. Проаналізовано, стосовно суб єктів туристичної галузі,

Please download to get full document.

View again

of 9
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Business

Publish on:

Views: 78 | Pages: 9

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
УДК : (477 АНАЛІЗ ЗАЛЕЖНОСТІ РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ ВІД КОНТРОЛЬОВАНОЇ НИМИ РИНКОВОЇ ЧАСТКИ Павлоцький В.Я. Проаналізовано, стосовно суб єктів туристичної галузі, основні, відомі з публікацій останніх років, підходи до визначення рівня конкурентоспроможності підприємств. Досліджено зв язок між часткою ринку, що належить туристичним підприємствам, і основними показниками ефективності їх діяльності. Обґрунтовано висновки про неможливість ототожнення ринкової частки із рівнем конкурентоспроможності туристичних підприємств. Ключові слова: конкуренція, рівень конкурентоспроможності, частка ринку, рентабельність продажів, рентабельність діяльності, лінійна кореляція, рангова кореляція. Туристичний бізнес, як засвідчує досвід останніх років, вкрай чутливо реагує на зміни економічної ситуації в країні та в світі. Наслідком глобальної фінансово-економічної кризи стало суттєве зниження попиту на туристичні послуги. І, якщо останні статистичні огляди демонструють подолання негативних тенденцій у світовому масштабі, то український туристичний ринок досі не відновився. В той же час кількість вітчизняних туристичних підприємств щороку зростає, що помітно загострює конкурентну боротьбу. Ці обставини примушують туристичні підприємства приділяти пріоритетну увагу рівню власної конкурентоспроможності та тенденціям його змінення. Виконання цього завдання пов язане із давньою проблемою об єктивної оцінки рівня конкурентоспроможності господарюючого суб єкта. Зазвичай, перешкодою для її практичного вирішення стає крайнє розмаїття методологічних підходів, ускладнене галузевими особливостями туристичної сфери. Широкого застосування набуло використання ринкової частки підприємства для встановлення рівня його конкурентоспроможності на відповідному ринку. Цьому сприяла відносна простота визначення і центральне місце, що належить показникам частки ринку в усталених методиках розрахунку інтенсивності ринкової конкуренції (коефіцієнт концентрації ринку, індекс Герфіндаля-Гіршмана, коефіцієнт Джині, тощо. В останні роки у зарубіжній та вітчизняній літературі цей підхід викликав обґрунтовані заперечення. Втім, численні фахівці, як науковці, так і практики, серед яких наприклад однин з фундаторів конкурентного аналізу М. Портер і президент Бостонської консультативної групи М. Штерн, зазначають, що ключові конкурентні переваги не є універсальними і кожна галузь має свої специфічні вимоги до них. Частка ринку може становити особливу конкурентну перевагу для окремих галузей і не мати визначального значення для інших. [1, с.44; ]. Мета статті полягає у встановленні природи зв язку між конкурентоспроможністю підприємств туристичної галузі і часткою ринку, що їм належить. Для її досягнення доцільним є вирішення таких завдань як порівняння відомих в літературі підходів до оцінки конкурентоспроможності організацій і аналіз залежності між ринковими частками туристичних підприємств Одеської області та основними показниками ефективності їх діяльності за останні роки. Механізм визначення рівня конкурентоспроможності організацій на протязі багатьох років був предметом численних досліджень вітчизняних та закордонних авторів. В протилежність цьому, кількість робіт, присвячених оцінці конкурентоспроможності туристичних підприємств, вкрай обмежена. Намагаючись узагальнити відомі підходи, необхідно звернутись до найбільш змістовних визначень поняття конкурентоспроможність та характеру розбіжностей між ними. Практично всі автори розглядають конкурентоспроможність організацій як їхню властивість, що є похідною від категорії конкуренція. Проте останнє поняття інтерпретується по-різному, в залежності від прихильності вчених до певних концепцій і доктрин економічної теорії. Найчастіше, домінуючою ознакою, що викликає істотні розбіжності у визначеннях, виступає тип конкуренції за характером задоволення потреб споживачів (див. табл. 1. Таблиця 1. Походження основних розбіжностей у трактовці поняття конкурентоспроможність Суб єкти конкуренції Найважливіша властивість Основний критерій рівня прояву властивості предметний Виробники аналогічних за споживчими властивостями продуктів Конкурентоспроможність продукту Частка ринку Тип конкуренції функціональний Виробники продуктів, що відрізняються за споживчими властивостями, але задовольняють аналогічні потреби Конкурентоспроможність підприємства Відносна ефективність діяльності Дослідники, що акцентують увагу на предметній конкуренції, як правило під конкурентоспроможністю підприємств розуміють комплекс цінових і якісних характеристик товарів, що зумовлюють їх ринкову перевагу над товарами конкурентів. Така інтерпретація ґрунтується зокрема на відомому визначенні Європейського форуму з проблем управління, згідно якого конкурентоспроможність це реальна і потенційна можливість фірм в існуючих для них умовах проектувати, виготовляти, збувати товари, які за ціновими і неціновими характеристиками більш привабливі для споживача ніж товари конкурентів. Відомий російський дослідник Л.В. Баумгартен зазначає, що оскільки за товарами стоять їх виробники, то можна з повною відповідальністю говорити про конкурентоспроможність відповідної організації [3, с. 48]. Критики даної точки зору вказують, що при ототожненні конкурентоспроможності організації і продукту до уваги не приймається технічний, кадровий, інноваційний потенціал підприємства, інвестиційна і фінансова складові його діяльності. Стосовно туристичних підприємств такий підхід, на наш погляд, неможливий суто з організаційно-технологічних причин. Будь-яке з них виступає на ринку як посередник між виробниками послуг (готелями, перевізниками тощо і споживачами туристами. Тобто туроператор не надає безпосередньо більшості послуг, з яких ним формуються комплексні туристичні продукти тури, і не може активно впливати на їх якість та собівартість. Крім того, для туристичної індустрії характерне велике розмаїття продуктів, чиї технологічні та економічні характеристики суттєво відрізняються. Майже кожне туристичне підприємство пропонує широкий спектр турів, що значно обмежує розгляд туроперейтингу у контексті предметного типу конкуренції. Прибічники розглянутого вище підходу основним індикатором рівня конкурентоспроможності вважають частку, яку займає підприємство на відповідному ринку. Таку думку, вивчаючи перш за все конкурентоспроможність промислових підприємств, висловлюють деякі відомі західні вчені, зокрема Д. В. Кревенс, А. Дж. Стрікленд і А. А. Томпсон [4, с. 89; 5, с ]. Російські дослідники І. У. Зулькарнаєв та Л. Р. Ільясова, навіть розглядають ринкову частку, контрольовану підприємством, як функцію, аргументами якої служать часткові показники конкурентоспроможності, що відображають стан основних засобів, рівень рентабельності, якість кадрового і виробничого менеджменту, із відповідними ваговими параметрами. Вони зазначають, що інтегральна конкурентоспроможність підприємства по відношенню до інших підприємств це його здатність займати певну частку ринку і збільшувати цю частку [6, с. 0]. Нерідко, з метою врахування динаміки функціонування організацій, пропонується визначати конкурентний статус підприємств їх позицією на полі матриці частка ринку темп зростання ринкової частки. Такі рекомендації по відношенню до туристичних підприємств містяться, зокрема, у працях Л. В. Бумгартена, А. П. Дуровича і О.С. Копаньова [3, с. 50; 7, с ]. Суперечливість наведених поглядів демонструють дослідження зарубіжних авторів, які, на підставі аналізу значних масивів статистичних даних різних галузей економіки, доводять, що провідні позиції компанії за часткою ринку далеко не завжди поєднуються з аналогічними показниками рентабельності. [8, с. 67; 9, с. 4]. Вітчизняні вчені В. О. Василенко і Т. І. Ткаченко зазначають, що висока конкурентоспроможність продукту не є вирішальним фактором досягнення конкурентоспроможності підприємства, оскільки вона може бути забезпечена за рахунок реалізації продукту за зниженими цінами, а це призводить до погіршення фінансового стану підприємства [10, с. 71]. Автори, у фокусі уваги яких перебуває функціональний тип конкуренції, основним критерієм конкурентоспроможності вважають ефективність діяльності підприємств. За думкою М. Портера конкурентоспроможність обумовлена скоріше ефективністю, з якою фірми на місцях використовують потужності для виробництва товарів та послуг [11, с. 16]. Торкаючись туристичних підприємств, аналогічне визначення дає Н. К. Мойсеєва, зазначаючи, що конкурентоспроможність це ефективність функціонування організації у короткостроковому періоді [1, с. 81]. Такий підхід, на наш погляд, більш адекватно відображає реалії туристичного бізнесу, хоча також не позбавлений недоліків. Досягнуті фінансові результати скоріше характеризують минулий рівень конкурентоспроможності, що некоректно розповсюджувати на можливості і потенціал успішної роботи підприємства у майбутньому [13, с. 13]. Також існують методики, що об єднують рівень ефективності діяльності та ринкову частку підприємств. Обидва параметри присутні серед інших одиничних (часткових показників, які пропонують використовувати для розрахунку інтегральної оцінки конкурентоспроможності туристичних підприємств С. П. Гаврилюк, О. О. Градинарова і Р. М. Лєпа та деякі інші дослідники [14, с ; 15. с.]. Спробуємо перевірити справедливість наведених думок для туристичних підприємств, використовуючи статистичну інформацію останніх років. Наявні дані свідчать, що значна контрольована частка туристичного ринку може поєднуватись із збитковістю операційної діяльності на протязі досить тривалого періоду. Характерно, що це справедливо як для західних компаній із багатими традиціями роботи у туристичній галузі, так і для підприємств, працюючих на туристичних ринках, що зазнають трансформації. У 010 році один з провідних британських туроператорів Томас Кук (Thomas Cook Goup plc став власником контрольного пакету акцій крупнішої в Російській Федерації туристичної компанії НТК Інтурист. Ця корпорація була створена шляхом виділення туроператорського і турагентського бізнесу старішої в СНГ туристичної компанії ВАО Інтурист. Раніше, намагаючись залучити стратегічного інвестора, Інтурист здійснив кілька помітних поглинань, придбавши туроператорів Скайвей, Рів єра та Орієнт. В результаті, частка НТК Інтурист на туристичному ринку Росії, що і раніше була найбільшою, помітно зросла. При цьому декілька років поспіль компанія декларувала збитки від основної операційної діяльності. Оприлюднена консолідована фінансова звітність британського холдінгу Томас Кук за 011 р. також засвідчила загальні збитки у сумі майже 63 млн. фунтів стерлінгів, з яких 10,5 млн. припадали на російський підрозділ [16]. Варто відзначити, що 006 рік Томас Кук закінчив, отримавши 9,5 млн. фунтів стерлінгів чистого прибутку. При цьому його частка, на основному для компанії британському туристичному ринку, з 006 по 011 роки майже не змінилась. Найбільший інте
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks