timor, oris m переляк ἀγωνία ἡ страх exanimatio, onis f мука σπάνις ἡ - PDF

Description
φόβος ἡ страх ἐπιθυμία ἡ бажання ἡδονὴ ἡ насолода θόρυβος ὁ Metus, us m timor, oris m переляк ἀγωνία ἡ страх exanimatio, onis f мука σπάνις ἡ desiderium, i n томління μῖσος ὁ inimicitia, ae f ворожість

Please download to get full document.

View again

of 6
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

People & Blogs

Publish on:

Views: 16 | Pages: 6

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
φόβος ἡ страх ἐπιθυμία ἡ бажання ἡδονὴ ἡ насолода θόρυβος ὁ Metus, us m timor, oris m переляк ἀγωνία ἡ страх exanimatio, onis f мука σπάνις ἡ desiderium, i n томління μῖσος ὁ inimicitia, ae f ворожість Φιλονεικία ἡ atrocitas, atis f впертість Libido, ὀργή ἡ inis f ira, ae f гнів ἔρως ὁ бажання amor, oris m любов μῆνις ἡ odium, i n ненависть θυμός ὁ excandescentia, ae f шаленство κήλησις ἡ laetatio, onis f зачарування ἐπιχαιρεκακία ἡ τέρψις ἡ voluptas, atis f насолода malevolentia, ae f delectatio, onis f зловтіха розбещеність διάχυσις ἡ jactatio, onis f розімлілість * Тут і далі по тексту переклад наш Ж.О. 1.Аристотель. Никомахова этика // Соч. в 4 т. М.: Мысль, Т. 4. С Гусейнов А.А., Иррлитц Г. Краткая история этики М.: Мысль, с. 3. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов 2-е изд., испр. М., с. 4. Платон. Федон // Платон. Соч. в 3 т. Т.2. Федон, Пир, Федр, Теэтет, Софист, Парменид / Ред. Лосев А.Ф.; Асмус В.Ф. М., С Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Античность // Западная философия от истоков до наших дней: В 4 т. СПб, Т с. 6. Marcus Tullius Cicero. Tusculanae Disputationis. Hanoverae, с. 7. Διογένης Λαέρτιος. Βίοι καὶ γνῶμαι τῶν ἐν φιλοσοφίᾳ εὐδοκιμησάντων. Rec. Long H.S. Oxford, vols. 178 Завадська О.В., доц., Національна академія Служби безпеки України Політкоректність як мовленнєва стратегія В статті разглядаєься політкоректність як мовленнєва стратегія, з ясувуються особливості і визначаються основні типи мовленнєвих стратегій та способи їх реалізації. Ключові слова: політкоректність, мовленнєва стратегія, мовленнєва тактика, комунікація. В статье рассматривается политкорректность как речевая стратегия, выясняются особенности и определяются основные типы речевых стратегий и способы их реализации. Ключевые слова: политкорректность, речевая стратегия, речевая тактика, коммуникаця. Political correctness as a conversation strategy is considered in the article; characteristics and main types of conversation strategies as well as ways of their realization are defined. Key words: political correctness, conversation strategy, conversation tactics, communication. Будь-яка громадська діяльність неможлива без спілкування. Комунікація має соціальний характер, оскільки вона частина громадського життя людини. Крім того, є види професій, основу яких складає спілкування, зокрема педагогів, юристів, політиків, журналістів, працівників сфери обслуговування. Успішність комунікативної взаємодії залежить від ряду змістовних, когнітивно-прагматичних і мовних факторів. Володіння мовним кодом не є гарантією правильного користування ним в умовах комунікації. Важливо ще оволодіти когнітивно-прагматичними стратегіями спілкування. Терміни «стратегія» і «тактика» запозичені з теорії планування та мистецтва ведення військових дій. Історія війн, а значить і стратегій і тактик, налічує значну кількість часу. За цей час поняття стратегії змінило свій первинний сенс, що було викликано розвитком людського суспільства і технічним прогресом, появою нових видів зброї і засобів зв язку. Розвиток наук про людину також значно вплинув на цей процес, оскільки нові знання про людську психіку, отримані в ХХ столітті, дозволяють прогнозувати, а іноді й програмувати деякі поведінкові реакції. Одним з пріоритетних наукових напрямів антропоцентричної лінгвістики (комунікативної та ґендерної лінгвістики, соціо- і психолінгвістики) є дослідження комунікативної поведінки. Увагу учених привертає не лише мова як система комунікативних засобів, але і використання мови людиною. Завданням таких досліджень є практичний опис комунікативної поведінки особи, різних вікових, професійних і ґендерних груп, територіальних спільнот, тобто вивчення мовних процесів і стосунків, що характеризують взаємодію людей в різних соціальних групах. Комунікативна поведінка при цьому розуміється як «сукупність норм і традицій спілкування певної групи людей» [Лемяскина, Стернин 2000, 10]. Глобалізація у сучасному світі є основою багатьох трансформацій, у тому числі і основою зміни норм комунікативної поведінки. Із демократичними змінами глобального масштабу, які вимагають уникати висловлювань, що могли б образити або роздратувати людину, яка бере участь в комунікації, пов язана і поява відносно нового лінгвокомунікативного явища політичної коректності: практики прямої або опосередкованої заборони на висловлювання певних суджень, обнародування фактів, вживання слів і виразів, що вважаються образливими для певних громадських груп, які виділяються за ознакою раси, статі, віку, віросповідання, сексуальної орієнтації тощо. 179 Політкоректність стає дуже актуальною, оскільки кожен з учасників комунікації в наші дні змушений коригувати свою мовну поведінку. Вона є ідеологічною і ментальною настановою, спрямованою на подолання міжнаціональних, міжкультурних, міжетнічних протиріч і конфліктів і, в той же час, знаходить мовну реалізацію, що виявляється у виборі особливих мовних засобів. Проте, єдиного визначення поняття «політична коректність» не існує. Не дивлячись на те, що політкоректність стала предметом вивчення багатьох лінгвістів, жодна з робіт на сьогодні не пропонує усебічного аналізу цього явища, що і обумовлює актуальність даного дослідження. Мета цієї роботи з ясувати, чи є політична коректність мовленнєвою стратегією. Для цього необхідно виконати наступні завдання: 1) вивчити особливості і встановити різницю між визначеннями поняття «мовленнєва стратегія»; 2) визначити основні типи мовленнєвих стратегій; 3) позначити способи реалізації мовленнєвих стратегій; 4) дати визначення поняттю «політкоректність». Варіантом реалізації комунікативної поведінки є мовні стратегії і тактики. Термін «стратегія» за досить короткий час набув поширення, а також широкого тлумачення в лінгвістичних дослідженнях, спрямованих на вивчення способів упливу співрозмовників один на одного в мовному спілкуванні. Виділяються шість передумов вивчення комунікативної поведінки: комунікативні, когнітивні, лінгвістичні, соціологічні, риторичні, естетичні [Иссерс 2006, 52-54; Бакумова 2002, 6]. У сучасній науці є декілька різних підходів до визначення поняття мовної стратегії. З позиції прагмалінгвістики він полягає в дослідженні дієвої складової комунікативної стратегії. З позиції психолінгвістики під стратегією розуміється спосіб організації мовної поведінки відповідно до задуму, інтенції комуніканта. З когнітивного погляду, мовні стратегії можуть бути описані як сукупність процедур, що здійснюються над моделями світу учасників ситуації спілкування. Стратегію можна розглядати тільки за допомогою аналізу тактик. Термін «стратегія» не має загальноприйнятої інтерпретації. Так, О. Гойхман і Т. Надеіна під мовною стратегією розуміють «усвідомлення ситуації в цілому, визначення напряму розвитку і організацію дії на користь досягнення мети спілкування» [Гойхман, Надеина 2001, 208]. Є. Клюєв визначає комунікативну стратегією як «сукупність запланованих мовцем теоретичних ходів, що реалізуються в процесі комунікативного акту і спрямовані на досягнення комунікативної мети» [Клюев 2002, 18]. А. Сковородніков дає наступне визначення мовної стратегії: «Мовна стратегія це загальний план, або «вектор» мовної поведінки, що виражається у виборі системи продуманих тим мовцем поетапних мовних дій; лінія мовної поведінки, прийнята на основі усвідомлення комунікативної ситуації в цілому і спрямована на досягнення кінцевої комунікативної мети (цілей) в процесі мовного спілкування» [Сковородников 2004, 6]. О. Іссерc розглядає поняття мовної стратегії з лінгвістичної точки зору і визначає його як «комплекс продуманих і мотивованих мовних дій, спрямованих на досягнення комунікативної мети» [Иссерс 2006, 54]. За словами А. Чудінова, «комунікативна стратегія це планування мовної діяльності, відбір принципів, способів і прийомів, які забезпечують досягнення успіху» [Чудинов 2003, 16]. В системі мовних стратегій, зважаючи на відношення учасників інтеракції до принципу організації мовного спілкування, дослідниками розрізняються кооперативні стра- 180 тегії, спрямовані на гармонізацію ситуації спілкування, і некооперативні (деструктивні, конфліктні). До кооперативних стратегій відносять різні типи інформативних і інтерпретативних висловлювань (повідомлення інформації, стани речей тощо). До некооперативних стратегій відносять висловлювання, в основі яких лежить порушення правил мовного спілкування (конфлікти, сварки, погрози, прояв агресії та ін.). Як відзначає Я. Ритнікова, стратегії гармонізуючої мовної поведінки і стратегії дисгармонійної мовної поведінки є фундаментальними стратегіями, обумовленими соціальною і біологічною природою людини [Рытникова 2003, ]. О. Іссерс пропонує наступну типологію мовленнєвих стратегій. В залежності від ступеню «глобальності» намірів мовні стратегії можуть характеризувати конкретну розмову з конкретними цілями (звернутися з проханням, утішити) і можуть бути спрямованими на досягнення більш загальних соціальних цілей (встановлення і підтримка статусу, вияв влади, підтвердження солідарності з групою тощо). У зв язку з цим розмежовуються загальні і окремі стратегії [Иссерс 2006, ]. З функціональної точки зору виділяють основні (найбільш значущі з точки зору ієрархії мотивів і цілей) і допоміжні (такі, що сприяють ефективній організації мовленнєвої взаємодії, оптимальній дії) стратегії. Реалізація мовної стратегії допускає різні способи здійснення. Якщо мовну стратегію розуміти як сукупність мовних дій, спрямованих на рішення загальної комунікативної задачі мовця, то мовною тактикою слід вважати сукупність практичних мовних дій реалізації комунікативного наміру в процесі мовної взаємодії. Кожна мовна стратегія характеризується певним набором мовних тактик. Мовна тактика це конкретний мовний хід (крок, поворот, етап) в процесі здійснення мовної стратегії, мовна дія, що відноситься до того або іншого етапу в реалізації мовної стратегії і спрямована на рішення певної комунікативної задачі. «Реалізація сукупної послідовності мовних тактик покликана забезпечити досягнення комунікативної мети мовного спілкування» [Сковородников 2004, 6]. Найважливішим критерієм, за яким здійснюється вибір тактик, є ефективність. На вибір також впливають і другорядні цілі, які комунікант в тій або іншій мірі усвідомлює і враховує. На відміну від комунікативної стратегії комунікативна тактика співвідноситься не з комунікативною метою глобальним задумом мовного спілкування, а з набором комунікативних намірів, які обумовлюються різними чинниками [Клюев 2002, 19]. Я. Ритнікова, аналізуючи стратегії і тактики в межах кооперативної стратегії комунікації, виділяє чотири типи тактик: 1) тактика підтримки твердження, яка включає різні види згоди; 2) питальна тактика; 3) спонукальна тактика; 4) тактика етикету [Рытникова 2003, ]. Дослідниками виділяються і інші тактики, спрямовані на гармонізацію мовної взаємодії: підтакування, сигнали розуміння, згоди із співрозмовником, підтвердження наявності контакту, заповнювачі пауз, конкретизація, з ясування істинності, заклик до уточнення, розвиток теми, заохочення мовних зусиль, мовне підхоплення, позитивна емоційна оцінка, тактика мовної гри, заохочення ініціативи. У межах стратегії некооперативної мовної поведінки та
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks