ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ БРЕНД ЯК МЕХАНІЗМ РЕІНКАРНАЦІЇ ДЕПРЕСИВНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ - PDF

Description
УДК 338.1: ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ БРЕНД ЯК МЕХАНІЗМ РЕІНКАРНАЦІЇ ДЕПРЕСИВНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ Г.Я. Cтудінська, к.е.н., доцент Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економічного розвитку і торгівлі

Please download to get full document.

View again

of 11
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Slides

Publish on:

Views: 267 | Pages: 11

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
УДК 338.1: ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ БРЕНД ЯК МЕХАНІЗМ РЕІНКАРНАЦІЇ ДЕПРЕСИВНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ Г.Я. Cтудінська, к.е.н., доцент Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Київ, Україна Студінська Г.Я. Територіальний бренд як механізм реінкарнації депресивних регіонів України. У даній статті проаналізована практика функціонування спеціальних (вільних) зон як однієї з форм територіального бренду в Україні. Визначені проблеми їх створення та розвитку. Розглянута можливість використання СЕЗ як оптимального формату територіальних формувань для відродження депресивних регіонів. Обґрунтований підхід брендування територіальних формувань як інтегрального механізму їх реінкарнації. Ключові слова: територіальні формування, регіональний бренд, спеціальна (вільна) економічна зона, реінкарнація Студинская Г.Я. Территориальный бренд как механизм реинкарнации депрессивных регионов Украины. В данной статье проанализирована практика функционирования специальных (свободных) зон как одной из форм территориального бренда в Украине. Определены проблемы их создания и развития. Рассмотрена возможность использования СЭЗ в качестве оптимального формата территориальных формирований для возрождения депрессивных регионов. Обоснованный подход брендирования территориальных формирований как интегрального механизма их реинкарнации. Ключевые слова: территориальные формирования, региональный бренд, специальная (свободная) экономическая зона, реинкарнация Studinska G.Y. Territorial brand SEZ as the mechanism of reincarnation of the depressed regions of Ukraine. This article analyzed the practice of special (free) economic zones as a form of territorial brand in Ukraine. The problems of their creation and development. The possibility of using SEZs as the optimal format of territorial formations for the revival of depressed regions. Grounded approach branding territorial formations as an integral mechanism their reincarnation. Keywords: territorial formation, regional brand, special (free) economic zone, reincarnation В кожній країні еволюційно з являються міста та цілі регіони, які потребують пильної уваги місцевих та державних органів управління, об єднання з бізнесовими структурами з метою кардинальної зміни депресивного стану цих територій через нове стратегічне бачення розвитку, реструктуризацію інфраструктури, що може бути оптимально реалізовано у форматі територіального бренду. Формат територіального бренду не обмежує вибір підходів до його створення та їх видів, це може бути рекреаційний регіон, спеціальна (вільна) економічна зона, ТПР (територія пріоритетного розвитку), промисловий кластер, інноваційний парк тощо. Головна мета створення терторіального бренду реінкарнація регіону через перепрофілювання його потенціалу, стрімкий розвиток в новому стратегічному напрямку з метою покращення його економічного стану та підвищення рівня добробуту населення. Інтегрований підхід до розв язання такої мети потребує вирішення важливих наукових та практичних завдань, а саме: 1) Аналіз досвіду функціонування територіальних формувань; 2) Визначення переваг, недоліків та їх причин; 3) Дослідження економічного стану регіонів з метою виокремлення тих, що потребують застосування механізму реінкарнації; 4) Обґрунтування стратегічного напрямку розвитку з урахуванням територіального потенціалу; 5) Розробка детальних програм розвитку та економічного зростання, умов залучення інвестицій, системи стратегічних показників; 6) Організація та щільний контроль за дотриманням законодавчих, управлінських рішень, якістю їх результатів, їх оперативного корегування у разі потреби. Аналіз останніх досліджень та публікацій Перше видання Ф. Котлера, К. Асплунда, Д. Хайдера, І. Рейна «Маркетинг територій: залучення інвестицій, підприємств, мешканців та туристів у міста, комуни, регіони та країни Європи» [13], де чітко обґрунтоване використання маркетингу як механізму всебічного просування територій, вийшло у 1993 році. Термін «брендинг 62 ЕКОНОМІКА: реалії часу 1(17), 2015 ECONOMICS: time realities територій» був вперше застосований у 2002 році провідним світовим фахівцем у галузі брендингу С. Анхольтом, який став основним розробником комплексного, диверсифікованого підходу до брендингу територій, на противагу фокусуванню на якомусь одному аспекті [4]. Автор разом з О.В. Живицьким та М.Л. Таракановим розглядали питання формування СЕЗ курортно-рекреаційного призначення [19], а разом з О.А. Толстенко та С.К. Харічковим досліджували еколого-економічні проблеми формування СЕЗ «Азов» [21]. Дослідженням результатів функціонування СЕЗ займалися М. Вигринович [5], М.О. Гук [7], І.Ю. Іванович [9] та інші. Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми Разом з тим, комплексному аналізу інтегрованих результатів функціонування СЕЗ з проектуванням отриманих результатів на перспективне розгортання їх діяльності, брендування цих територіальних формувань в Україні з метою подолання депресивного характеру їх існування, не було приділено достатньо уваги. Метою статті є обґрунтування необхідності використання територіального бренду СЕЗ як оптимального формату маркетингового механізму відродження депресивних регіонів. Для досягнення поставленої мети будуть вирішені наступні завдання: 1) проаналізувати результати функціонування СЕЗ в Україні; 2) сформулювати проблеми розвитку кожної СЕЗ; 3) обґрунтувати СЕЗ як перспективний формат територіального бренду. Виклад основного матеріалу З давніх часів люди інтуїтивно займалися тим, що тепер називається брендингом території. Прагнучи створити сприятливі умови для залучення ресурсів (фінансових, матеріальних, інтелектуальних тощо), вони інтуїтивно використовували ті чи інші стратегії просування: релігійні, світські. Просування міста через створення релігійного центру дозволяло залучити паломників, а збільшення числа церковних службовців супроводжувалося створенням відповідної інфраструктури. Світська спеціалізація міст насамперед зачіпала торгівлю, ярмарки залучали купців, активізували зв язки між регіонами, обмін товарами, технологіями, знаннями. Конкуренція між містами, регіонами, країнами в Європі загострилась у другій половині ХХ століття у зв язку з еволюційними проблемами розвитку, як справедливо відзначили Ф.Котлер, К.Асплунд, Д.Хайдер, І.Рейн: «Період росту неминуче закінчується тому, що зростання сіє насіння власного руйнування» [13]. Брендинг території це стратегія підвищення її конкурентоспроможності, що спрямована на подолання місцевого дефіциту матеріальних і нематеріальних ресурсів через донесення до широкої громадськості уявлення про унікальність умов господарювання та інвестування. Бренд території, використовує свої технології та інструменти, один з яких SWOT-аналіз території, який надає інформацію про її слабкі та сильні сторони, напрямки використання можливостей, що допомагає знайти правильне позиціювання та створити необхідний привабливий імідж території. Схема брендування території передбачає наявність стратегії її створення та просування. С. Анхольт відзначав, що планування стратегії по створенню бренду території вимагає дотримання певних умов: «існування політичного ресурсу, який бажає співпрацювати з приватним сектором ґрунтовно, неупереджено відкрито; наявність здійсненного послідовного плану економіко-соціального розвитку, який формує основи стратегії створення бренду; довіра та доброзичливість компаній та організацій місцевих и регіональних урядів, міської влади, державних службовців, торгових та туристичних об єднань, населення в цілому; деяка ступінь базової фінансової стабільності» [4]. Значення СЕЗ не можна перебільшити, через них проходить біля 10% світового товарообігу, причому темпи росту в них обсягів експорту та імпорту дуже високі. За оцінками спеціалістів Центру ООН по транснаціональних корпораціях, чисельність зайнятих в СЕЗ перевищила 3 млн. осіб [7]. Практикується створювання СЕЗ як у розвинутих країнах, так і в країнах з перехідною економікою, але стратегії створення та розвитку розрізняються залежно від рівня економічного розвитку країни, її соціально-економічного стану та інших особливостей. СЕЗ вже створені у більше ніж 80 країнах, зокрема в США, Японії, Німеччині, Великій Британії. Вони активно впроваджуються в Польщі, Угорщині, Болгарії, Росії. Великий досвід щодо створення таких зон нагромаджений у Китаї та інших країнах Південно-Східної Азії. Вільні економічні зони формуються, як правило, в морських і річкових портах, міжнародних аеропортах, біля основних залізничних і автомобільних ліній, туристичних центрів, у окремих промислових пунктах та регіонах. Початковими правовими засадами створення і функціонування вільних економічних зон в Україні були: Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 року, нормативні акти, прийняті щодо його виконання: Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні (постанова КМ України від року), а також постанова КМ України «Про склад міжвідомчої комісії з розгляду і підготовки документів щодо створення спеціальних (вільних) економічних зон» (від 63 року 842). Прийнято десятки законів і постанов ВР України та КМ з окремих питань створення в регіонах України спеціальних економічних зон, які використовуються як вихідна нормативна база при розробці їх проектів. В Україні було створено 12 СЕЗ: «Сиваш» (АР Крим), «Славутич» (Чорнобиль), «Донецьк» (Донецьк), «Азов» (Маріуполь), «Закарпаття», «Яворів» (Львівська), «Трускавець» (Львівська), «Ковель» (Волинська), «Миколаїв» (Миколаїв), «Порт Крим» (АР Крим), «Порто-Франко» (Одеса), «Рені» (Одеса), але більшість з них були нерентабельними, більш того, окремі так і не розпочали роботу. Першою СЕЗ в Україні була зона «Сиваш» (березень 1996 р.), яка була впроваджена за ініціативою КМ України в АР Крим, як локальний економічний експеримент на території Красноперекопського району та міста Армянськ. Завдяки створенню СЕЕЗ «Сиваш» вдалось зберегти 2,5 тисячі робочих місць та створити 400 нових, що для Криму є дуже важливим. Пільговий режим, що встановлений чинним Законом України «Про деякі питання валютного регулювання і оподаткування суб єктів СЕЕЗ «Сиваш» став абсолютно непривабливим для зовнішніх інвесторів тому, що не передбачав звільнення інвестицій від оподаткування на період будівництва і окупності підприємства та пільгове оподаткування у подальшому (зокрема 50% ПДВ). Як і у цілому по Україні це відвернуло від неї іноземних інвесторів, залучення яких на територію СЕЕЗ «Сиваш» вже досить успішно відбувалось. Як наслідок замість прогнозованих у ТЕО 170 нових підприємств-суб єктів зони «Сиваш» тільки один суб єкт реалізував інвестиційний проект. Всього у зоні «Сиваш» було затверджено до реалізації КМ України 24 інвестиційні проекти, під які залучено 5 млн. долл. іноземних та 34 млн. грн. внутрішніх інвестицій. Навіть при мінімальних пільгах які були запроваджені в СЕЕЗ «Сиваш» вдалось досягти суттєвого зростання промислового виробництва на 44% [8]. Такі факти свідчать про необхідність контролю виконання стратегічних планів та наявність законодавчо послідовної політики відносно інвестиційного клімату України, якої в країні нема й сьогодні. Ство
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks