СТОРИЧНІ СТУДІЇ. К.В.Кириченко* - PDF

Description
СТОРИЧНІ СТУДІЇ К.В.Кириченко* Читацькі зацікавлення у Великому князівстві Литовському на початку XVI ст. та рецепція прочитаного (на матеріалі віленського списку хронографа 1262 р.) Стаття присвячена

Please download to get full document.

View again

of 17
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Engineering

Publish on:

Views: 27 | Pages: 17

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
СТОРИЧНІ СТУДІЇ К.В.Кириченко* Читацькі зацікавлення у Великому князівстві Литовському на початку XVI ст. та рецепція прочитаного (на матеріалі віленського списку хронографа 1262 р.) Стаття присвячена дослідженню читацьких зацікавлень у Великому князівстві Литовському початку XVI ст. Розглядаються не тільки певні інтереси читачів рукопису Віленського списку Хронографа 1262 р., але й сприйняття прочитаного та моделювання на цьому матеріалі власного історичного наративу. Тема читання як процесу, читацьких зацікавлень та сприйняття прочитаного отримує все більше визнання у студіюваннях інтелектуальної історії середньовіччя та раннього нового часу. До списку книг, який можна знайти на спеціальній, постійно оновлюваній, інтернет-сторінці Відкритого університету (Великобританія) «The Reading Experience Database Selected publications on reading: history, practice and theory» 1, слід додати кілька праць, котрі допоможуть розкрити проблему співвідношення читача та книги. Наприклад, студію Дж.Даґене про етику читання у культурі рукописної книги на матеріалі рукописів «Libro de buen amor» 2, працю, присвячену читанню в добу середньовіччя «Роману про троянду» 3, або дослідження В.Шерманом системи приміток у ренесансній Англії 4. «Діалог» читача й книги одна з найбільш цікавих тем для дослідника культури. Безсумнівно, кожному читачеві відомо, що процес читання це, перш за все, співучасть у тексті. Інколи вона ніяк не виражається зовні тоді ми нічого не можемо сказати про читача. Однак залежно від того, наскільки текст зачіпає читача, співучасть може виявлятися як у використанні текстів у власній творчості (рецепція), так і у прямому «діалозі» з текстом, яким * Кириченко Катерина Віталіївна молодший науковий співробітник сектору досліджень з історії Київської Русі Інституту історії України НАНУ. 1 [Електронний ресурс] 2 Dagenais J. Ethics of Reading in Manuscript Culture: Glossing the Libro de buen amor. Princeton, Huot S. The Romance of the Rose and its medieval readers: interpretation, reception, manuscript transmission. Cambridge, Sherman W.H. Used Books. Marking Readers in Renaissance England. Pennsylvania, 2007. Читацькі зацікавлення у Великому князівстві Литовському на початку XVI ст можна назвати читацькі примітки (ґлоси, підкреслення, манікули 5 тощо) і коментарі до написаного. Примітки та коментарі, звісно, також можуть бути і «діалогом» із наступним читачем (особливо це стосується саме рукописної книги, яка не мала географічних, іменних та предметних покажчиків, і найчастіше за все перебувала у «співвласності»). Однак навіть у такому випадку звертання одного читача до іншого, використовуючи примітки до тексту, говорить про цікавість теми, звернення уваги на певні моменти, які близькі коментаторові. Процес дослідження читацького інтересу до певної книги може йти кількома шляхами. Перший це вивчення відображення досліджуваного тексту в інших пам ятках; другий (умовно кажучи зовнішній) представляє собою кодикологічне та палеографічне дослідження книги, її долі 6. Ідеальним варіантом можна вважати можливість об єднання цих двох шляхів. У випадку рукописної книги доцільно згадати про ще одного читача, якого друкована не мала. Ідеться про переписувача якщо, звісно, це список, а не абсолютно новий твір. Нерідко переписувачі занадто вільно поводилися з текстом, вносячи свої правки й роблячи коментарі по ходу роботи. Зрозуміло, що вже сам акт переписування певного твору може говорити про його актуалізацію у конкретний період. Було б перебільшенням стверджувати, що в дослідженні проблеми читацьких інтересів у Великому князівстві Литовському наявні істотні прогалини. Безумовно, кожен дослідник історії культури цієї середньовічної держави у тій чи іншій мірі торкається вказаної теми 7. Є й чимало праць, де використовуються марґіналії рукописів 8. Книжковій культурі присвячено навіть спеціальний часопис, що його видає Вільнюський університет «Knygotyra». Останнім часом саме на його шпальтах з являються нові статті з тематики сприйняття книжок у ВКЛ 9. 5 Манікула (лат. manicula маленька рука) термін, яким позначають намальовану на берегах навпроти певного місця у тексті руку з «указуючим перстом». Про історію цього значка у західноєвропейській рукописній традиції див.: Sherman W.H. Toward a History of the Manicule. Posted online: March 2005 [Електронний ресурс] 6 Нікалаеў М. Палата кнігапісная. Рукапісная кніга на Беларусі ў Х XVІІІ стагоддзях. Мінск, С ; Potkowski E. Książka rękopismienna w kulturze Polski. Warszawa, S.12 16; Апанович Е.М. Исторические записки // История СССР С ; Topolska M.B. Czytelnik i książka w Wielkim Księstwie Litewskim w dobie Renesansu i Baroku. Wrocław, Gudmantas K. Alberto Goštauto biblioteka ir Lietuvos metraščiai // Knygotyra T.41. P.1 16; Idem. Apie kai kurias 1510 m. Aleksandrijos ir legendinės Lietuvos metraščių dalies sąsajas // Archivum Lithuanicum P ; Idem. Vilnius ir Krokuva. Keletas XVI amžiaus pirmosios pusės Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės literatūrinio gyvenimo štrichų // Pirmasis Lietuvos Statutas ir epocha. Staripsnių rinkinys. Vilnius, P ; Jablonskis K m. Albrechto Goštauto biblioteka // Mokslinės bibliotekos Metraštis Vilnius, P.21 25; Kuolys D. Asmuo, tauta, valstybė Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės istorinėje literatūroje. Renesansas. Barokas. Vilnius, 1992; Морозова Н., Темчин С. Об изучении церковнославянской письменности Вели кого княжества Литовского // Krakowsko-Wileńskie Studia slawistyczne C.7 39; Topolska M.B. Czytelnik i książka w Wielkim Księstwie Litewskim... S.277; Idem. Spoleczeństwo i kultura w Wielkim Księstwie Litewskim od XV do XVIII wieku. Poznań; Zielona Góra, Див., напр.: Анисимова Т.В. Супрасльский список Хроники Георгия Амартола // Лингвис тическое источниковедение и история русского языка. Москва, С ; Алексеев А.А., Лихачёва О.П. Супрасльский сборник 1507 г. // Материалы и сообщения по фондам отдела рукописной и редкой книги БАН СССР. Ленинград, С Cicėnienė R. Rankraštinė knyga Lietuvos Didžiojoje Kunigaikštystėje XIV a. pradžioje XVI a viduryje: sklaidos ir funkcionavimo sąlygos // Knygotyra Т.53. P.7 37; Gudmantas K. Alberto Goštauto biblioteka P.1 16. 6 К.В.Кириченко Рукопис, про який ітиметься, дає змогу дослідити всі елементи книжкової історії. Отже, сама по собі пам ятка, що її ми називаємо Хронографом 1262 р. 10, актуалізується наприкінці XV ст. саме у Великому князівстві Литовському, звідки й походять існуючі списки (за винятком пізніх Забєлінських уривків XVII ст.). Це й не дивно, адже у період, коли створювалися власні історичні твори (т.зв. літописи Великого князівства Литовського) та власна версія «римської леґенди» походження литовців, текст, який містив виклад усесвітньої історії 11 та одну із ранніх згадок про литовське язичництво 12, просто був «приречений» актуалізуватися. Таким чином, можна було б передбачати рецепцію прочитаного в ориґінальних творах, що походять з території ВКЛ. Віленський список Хронографа 1262 р., який нині зберігається у Бібліотеці Академії наук Литви 13, переписаний акуратним півуставом у першій третині XVI ст. 14 Текст супроводжують розлогі коментарі та примітки. Саме вони й видають неабияку цікавість до змісту пам ятки, починаючи інтересом переписувача і закінчуючи численними польськомовними марґіналіями ймовірно XVIII ст. За попередніми підрахунками (було враховано всі примітки, позначки на берегах і деякі виправлення, крім марґіналій XVIII ст.), у рукопису зустрічається близько 450 знаків «діалогу» читачів із твором. Крім того, є 330 манікул (на 736 арк. 15 ), розміщених на берегах (у т.ч. одна навіть у середині тексту). Присутність манікул це не виняткова особливість саме Віленського списку. Подібні знаки зустрічаються в інших рукописах. Наприклад, у 3-й Книзі посольств Коронної метрики їх 7 (на 151 арк.) 16, у супрасльських списку «Хроніки» Георгія Амартола 12 (на 248 арк.) 17, збірці біблейських книг Матвія Десятого 9 (на 545 арк.) 18. Проте, унікальність Віленського списку Хронографа 1262 р. полягає в їх кількості. Причому функційне призначення цих значків тут таке ж, як і у західноєвропейських рукописах, починаючи з XII ст. позначення важливих для читача моментів 19. Про це свідчать і прямі вказівки, уміщені в рукописі. Наприклад, марґіналії починаються словами: «Там гдє указуєть 10 У літературі Хронограф 1262 р. також відомий як «Іудейський хронограф» (див.: Истрин В.М. Александрия русских хронографов. Исследование и текст. Москва, С.348, 353). 11 Творогов О.В. Древнерусские хронографы. Ленинград, 1975 С.16 18; Словарь книжни ков и книжности Древней Руси. Вып.1. С ; Истрин В.М. Александрия русских хронографов... С Остання праця: Lemeškin I. Sovijaus sakmė ir 1262 m. chronografas. Vilnius, p. (тут же й бібліографія питання). 13 Chronografas iš Supraslio vienuolyno. XVI a. 20 m. // Lietuvos Mokslų Akademijos biblioteka. Rankraščių skyrius. F.19 (Slavų knygos). R tomai. 736 l. 14 Морозова Н., Темчин С. Древнейшие рукописи Супрасльского Благовещенского мо настыря ( гг.) // Z dziejów monasteru supraskiego: Materiały międzynarodowej konferencji naukowej «Supraski monaster Zwiastowania Przenajświętszej Bogarodzicy i jego historyczna rola w rozwoju społeczności lokalnej i dziejach państwa» (Supraśl Białystok, czerwca 2005 r.). Białystok, S.120, У розділеному на три томи Хронографі манікули розподіляються так: 1 т. 181 (у т.ч. одна затерта й чотири кіноварні); 2 т. 42; 3 т. 107 (у т.ч. одна кіноварна). 16 Archiwum Główne Akt Dawnych. Metryka Koronna. Księgi poselstw (Libri Legationum) Анисимова Т.В. Супрасльский список Хроники Георгия Амартола. С Алексеев А.А., Лихачёва О.П. Супрасльский сборник 1507 г. С.54 88; Нікалаеў М. Палата кнігапісная. Рукапісная кніга на Беларусі... С.72 74, 175, Sherman W.H. Toward a History of the Manicule; Нікалаеў М. Палата кнігапісная. Рукапісная кніга на Беларусі... С Читацькі зацікавлення у Великому князівстві Литовському на початку XVI ст рука в солнцю знамєния» (арк.6), «Смотри гдє указуєть рука. о мѣсєци знамєнья» (арк.6 зв.), «То пєрвыи городъ по потопє гдє рука указуєть» (арк.26) і т.д. (тут і далі підкреслення К.К.) Відмінність віленських манікул від західноєвропейських полягає лише у тому, що вони ще мають додаткове маркування в тексті. Судячи з приміток у творі, а також за типами манікул, читачів рукопису в XVI ст. було декілька. Встановити точне їх число досить проблематично, оскільки хтось із них залишив лише пару нотаток. По суті, активних читачів було всього двоє (у тому числі й один із переписувачів, про що говорить, зокрема, наявність кіноварних манікул). Причому іноді другий читач коментував примітки першого. Промовистими прикладами можуть служити вже наведені марґіналії зі словами, що зроблені другим читачем «руки» вказують на певні місця у тексті. Оскільки, наприклад, першого читача також зацікавили слова про те, що «будєт загорєвся н(ѣ)бо. мятєжь бо назнамєнующь» (арк.6), і він намалював «руку» до цих слів, а от другий цю позначку ніяк не прокоментував. Інтереси читачів, як можна судити з їхніх нотаток, були дуже різноманітними. Окрім наведених приміток про знамення (які цікавили їх обох), також увагу привертали звістки про «першості»: створення першої людини (арк.10 зв.), перший гріх (арк.12), першу зірку (арк.17), перше місто (арк.26). Першого читача також цікавило питання божественного благословення й прокляття. Починаючи від арк.10 через весь рукопис ідуть манікули, що вказують на місця, де згадується благословення (напр., арк.184, 195 зв. тощо). Безсумнівний інтерес викликала тема людської природи (арк.10, 14 зв.) та людських відносин: сусідських (арк.196), сімейних (арк.10, 139), ставлення до жінки (арк.12, 532) і навіть гомосексуалізм (арк.546). Також першим читачем у тексті досить послідовно простежено теми християнства й церкви від позначок до місць у тексті зі згадуванням Христа (арк.10, 532) до відомої вставки про «негідне святительство» (арк.632). Натомість другого читача цікавили цілком світські проблеми. Наприклад, влада й територія, про що свідчить зафіксований на берегах навпроти слів про поділ Іудейського царства на п ять властей (арк.516) емоційний вигук: «Смотрими бєзумных людѣи чѣму ся радуюти». Також він проявляв пильну увагу до титулатури, згаданої в текст
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks