СТАРИЙ ТА НОВИЙ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ У ДОСЛІДЖЕННІ ПРАВОВИХ ІНСТИТУТІВ - PDF

Description
35 8. Социологическая энциклопедия : в 2 т. / под ред. Г.Ю. Семигина, В.Н. Иванова. М. : Мысль, Т с. 9. Hockings P. Principles of Visual Anthropology / P. Hockings. Hague : Mouton Publishers,

Please download to get full document.

View again

of 7
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Journals

Publish on:

Views: 22 | Pages: 7

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
35 8. Социологическая энциклопедия : в 2 т. / под ред. Г.Ю. Семигина, В.Н. Иванова. М. : Мысль, Т с. 9. Hockings P. Principles of Visual Anthropology / P. Hockings. Hague : Mouton Publishers, р. Анотація Завальнюк В. В. Методи дослідження антропології права (до проблеми застосування методології соціологічної науки). Стаття. Розглянуто можливості застосування юристом-антропологом методів пізнання, що застосовуються сьогодні в соціальних і поведінкових науках, у тому числі соціології (методу включеного спостереження, біографічного методу, монографічного методу опису одиничного випадку, методу спостереження тощо), з метою визначення спрямованих на виявлення визначальних цінностей, смислів і значень. Ключові слова: антропологія права, методологія антропологічних досліджень, соціологічні методи дослідження. Аннотация Завальнюк В. В. Методы исследования антропологии права (к проблеме применения методологии социологической науки). Статья. Рассмотрены возможности применения юристом-антропологом методов познания, применяемых сегодня в социальных и поведенческих науках, в том числе социологии (метода включенного наблюдения, биографического метода, монографического метода описания единичного случая, метода наблюдения и других), с целью выявления определяющих ценностей, смыслов и значений. Ключевые слова: антропология права, методология антропологических исследований, социологические методы исследования. Summary Zavalniuk V. V. Methods of anthropology of law (to the problem of application of the methodology of social science). Article. The potential of a lawyer anthropologist learning methods used today in the social and behavioral sciences, including sociology (the method of participant observation, biographical method, monographic method of describing a single event, the method of observation and others), to identify the defining values, meanings and values. Key words: anthropology of law, methodology of anthropological research, sociological research methods. УДК : С. В. Несинова СТАРИЙ ТА НОВИЙ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ У ДОСЛІДЖЕННІ ПРАВОВИХ ІНСТИТУТІВ Постановка проблеми. За останні років науковців усе частіше цікавить інституціональний підхід щодо вивчення суспільного життя, правової, політичної та економічної його сфер. Це пов язано з наявністю в інституціональних дослідженнях елементів абсолютної раціональності, досконалої конкуренції, дослідження дійсності крізь призму складного, проте єдиного організму, механізмів встановлення рівноваги в суспільстві тощо. Крім того, інституціональний підхід дозволяє розглянути сучасні правові, політичні та економічні процеси комплексно та всебічно. Наукова потреба в дослідженні специфічних характеристик правової трансформації інститутів у сучасній Україні обумовлена також необхідністю систематизації різних способів їх адекватного оформлення в межах реалі- С. В. Несинова, 2014 36 Актуальні проблеми держави і права зації основних функцій теорії права та визначення інституційно-правових форм організації суспільства. Стан дослідження. На жаль, найбільшого розвитку інституційний підхід набув в економіці. Нині інституційна економічна теорія один із провідних напрямів у сучасній українській економічній думці. Натомість автори досліджень із правових наук аналізують та використовують інституційний підхід недостатньо: на сьогодні немає належної кількості комплексних правових досліджень, які дозволили б розкрити та вдосконалити інституціональний підхід у юриспруденції. Тому завданням статті є порівняльний аналіз старого (традиційного) інституціоналізму та неоінституціоналізму для досягнення такої мети: обґрунтування можливості використання інституціонального підходу в різних його проявах у методології дослідження розвитку правових інститутів у межах правової системи. Результати дослідження. До одних із перших наукових робіт із використанням інституціонального підходу щодо права й економіки належать дослідження Г.К. Адамса з економіки та юриспруденції (1897 р.), Р.Т. Елая (1914 р.), який проаналізував відносини власності, контрактне право та їх вплив на розподіл національного багатства, та особливо Дж.Р. Коммонса, який вивчав правові основи економічної системи (середина 20-х рр. минулого століття). Важливі елементи інституційного підходу до права й економіки можна знайти в роботі Т. Веблена, юриста та економіста Р.Л. Хейла, Н. Гамільтона, а також учених-правознавців К. Левеллін, Дж. Франка, П. Роско [1, с. 110]. Ця течія й нині відіграє важливу роль у науковій думці США та Європи. Сам термін «інститут», як часто зазначається в літературі (зокрема, Д.С. Романовским, С.А. Давидовим [2; 3]), було запропоновано американським економістом та соціологом Т. Веблейном у книзі «Теорія дозвільного класу» в 1899 р. Проте, досліджуючи ці питання, інші науковці, зокрема Г.Ю. Атаян [4], вважають, що термін «інституціоналізм» і поняття «інститут» для такого використання вперше ввів у науковий обіг у 1918 р. американський учений У. Гамільтон, який визначив категорію «інститут» як «вербальний символ, який описує соціальні звичаї, спосіб мислення або дії з достатньою поширеністю й міцністю відбиття у звичках груп чи звичаїв народу. У повсякденній мові це інше слово для «процедури», «загальної згоди» або «домовленості»; книжною мовою звичаї, народні звичаї» [5, c. 87]. Проаналізувавши, що розумів Т. Веблен під поняттям «інститут» («звичні образи думок у тому, що стосується відносин між суспільством та особистістю» [6, с. 201]), з позицією Г.Ю. Атаян не можна повністю погодитись, оскільки обидва науковці мали на увазі під «інститутом» стереотипи мислення, які спрямовують дії людей та регулюють їхню поведінку. У цьому розумінні люди, потрапляючи в певне соціальне середовище, застосовують певні правила поведінки не через примус, а під впливом моралі, культури, звичаїв, релігійних та виховних аспектів. Інші науковці, зокрема І.С. Кон, вважають, що Г. Спенсер першим у соціології ввів такі поняття, як «система», «інститут», «функція», «структура» [7, с. 49]. А потім економічна наука перейняла цей термін із соціології, яку, до речі, іноді й визначають як науку про інститути. Важливо, що цей термін використовується в юриспруденції, соціології, економіці й навіть психології, причому дослідники рідко намагаються визначити це 37 поняття, мабуть, імпліцитно припускаючи, що всім і так зрозуміло, яке значення воно має. Однак у різних роботах учених, навіть однієї галузі, поняття інституту може розумітися абсолютно по-різному. Коли ж ми розглядаємо соціальні науки в цілому, то значення поняття варіюється ще більше: у юристів одні інститути, а в економістів інші. Найбільш узагальнену концепцію інститутів було запропоновано неоінституціоналістом Д. Нортом, який розширив це поняття, включивши до нього формальні й неформальні правила поведінки, а також механізм примусу та контролю: «неформальні обмеження (традиції, звичаї, соціальні умовності); формальні правила (законодавчі та адміністративні акти, судові рішення); механізми примусу, що забезпечують дотримання правил (судові органи, органи правопорядку тощо)» [8, c. 17]. Згідно з результатами дослідження праць інституціоналістів та науковців, які аналізують ці праці, варто зауважити, що інституціональний підхід еволюціонував і на сьогодні існує у вигляді різних інституціональних концепцій: традиційний (старий) інституціоналізм (засновники Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл) та традиційна неокласика, яка, наслідуючи оновлену неокласику, вплинула на старий (традиційний) інституціоналізм, результатом чого стало виникнення нової інституціональної економіки. Інший вектор розвитку традиційної неокласики призвів до формування неоінституціоналізму (засновники Р. Коуз, Дж. Бьюкенен, Г. Беккер, Д. Норт). Варто зауважити, що між новою інституціональною економікою та неоінституціоналізмом є певні відмінності, яким, на жаль, українські й російські вчені не надають принципового значення, а тому ці концепції використовуються часто як синоніми. Однак варто зазначити, що різниця між ними є, оскільки нова інституційна економіка базується на класичному інституціоналізмі й перебуває в опозиції до неоінституціоналізму, використовуючи еволюційно-соціологічні методи, досліджуючи конвергенцію, глобалізацію, постіндустріальне суспільство та економічні угоди. Натомість неоінституціоналізм розширив і модифікував неокласичну парадигму, зосередився на вдосконаленні власної методології, досліджував нові сфери життя, зокрема політичні, історичного розвитку суспільства, міжрасові відносини, сімейні, етичні, культурні, відносини злочинності тощо. Ці дві теорії однаково розвивалися під час вивчення контрактної парадигми, унаслідок почали вивчати інституціональне середовище (правила гри) як сферу суспільного й приватного та угоди (як організаційна сфера). Традиційний інституціоналізм розглядав зв язок між економікою та інститутами еволюції суспільства. До останніх (поряд зі звичаями, мораллю, релігією) належало також право, а дослідженню економіко-правового зв язку надавалося велике значення [1, c. 109]. Проводячи порівняльний аналіз старого (початок ХХ ст.) та нового (кінець ХХ ст.) інституціоналізму, стає зрозумілим, що їх не можна використовувати як синоніми, з таких причин: виникнення старого інституціоналізму є результатом критики ортодоксальних передумов класичного лібералізму, а неоінституціоналізм виник через покращення ядра сучасної ортодоксальної теорії; 38 Актуальні проблеми держави і права традиційний інституціоналізм ґрунтується на біології, новий на механіці (фізика); старий інституціоналізм аналізує інститути (тобто фокусується увага на колективній діяльності), а новий абстрактного індивіда (зокрема, незалежного індивіда); старий інституціоналізм використовує методологію інших гуманітарних наук (права, політології, соціології тощо) з органічним та еволюційним підходами індуктивним методом, а неоінституціоналізм використовує економічну неокласичну методологію (методи мікроекономіки та теорії) з підходами рівноваги та оптимізації дедуктивним методом; інститути в «старому» інституціоналізмі формують індивідуумів та їхні уподобання, а неоінституціоналізм вважає, що інститути дають обмеження для індивідуумів, створюючи умови вибору й обмеження інформації. Отже, підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що для дослідження правових інститутів, які існують у суспільстві в правовій сфері та спрямовані на врегулювання поведінки індивідів і суспільства в цілому, методологія дослідження правових інститутів у межах юриспруденції може включати як методи та підходи старої школи інституціоналістів, так і результати методології неоінституціоналізму. Оскільки сьогодні однією з основних класичних шкіл праворозуміння виступає школа природного права, відстоюючи та розвиваючи ідею природних прав людини, то підхід неоінституціоналізму може бути корисним під час дослідження правових інститутів як правил поведінки («правил гри») для кожного із членів суспільства, враховуючи договірну теорію виникнення держави та права. Однак абсолютизації цього підходу не може бути, оскільки, як уже неодноразово зазначалося в працях дослідників методології теорії права, сучасний стан юриспруденції (зокрема, теорії права) потребує оновлення, пошуку нового підходу, який зміг би, враховуючи всі об єктивні та суб єктивні фактори,
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks