СОЦІАЛЬНА МОДЕРНІЗАЦІЯ В КОНТЕКСТІ РЕФОРМ ПЕРЕХІДНИХ СУСПІЛЬСТВ - PDF

Description
В. В. Голубь, д. держ. упр., проф., професор кафедри державної політики і управління політичними процесами НАДУ СОЦІАЛЬНА МОДЕРНІЗАЦІЯ В КОНТЕКСТІ РЕФОРМ ПЕРЕХІДНИХ СУСПІЛЬСТВ Здійснено аналіз чинників

Please download to get full document.

View again

of 12
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Arts & Culture

Publish on:

Views: 18 | Pages: 12

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
В. В. Голубь, д. держ. упр., проф., професор кафедри державної політики і управління політичними процесами НАДУ СОЦІАЛЬНА МОДЕРНІЗАЦІЯ В КОНТЕКСТІ РЕФОРМ ПЕРЕХІДНИХ СУСПІЛЬСТВ Здійснено аналіз чинників розвитку перехідних суспільств у контексті факторів соціальної модернізації. Проаналізовано основні напрями розробки нових механізмів щодо державно управлінського регулювання сучасними суспільними трансформаціями, насамперед процесом формування нових форм суспільної комунікацій і політичної модернізації. Ключові слова: соціальна модернізація, суспільна трансформація, суспільний розвиток, перехідне суспільство, модернізаційні реформи, суспільні зміни, соціальна взаємодія, політична комунікація. Дослідження феномену соціальної модернізації здійснено у працях Р. Даля, А. Мельвіля, Д. Растоу, С. Хантінгтона, Ю. Яковця. Проблемам суспільного реформування перехідних суспільств присвячено наукові розробки В. Гельмана, Р. Інглехардт, Х. Лінц, С. Ліпсет, при цьому розглядаються окремі аспекти взаємозв язку соціальних умов і факторів засвоєння нових культурних норм і цінностей (Г. Алмонд, С. Верба, Г. Ленц, К. Мюллер, А. Пшеворський, Дж. Штігліц); системний аналіз такого впливу як соціокультурний фактор та його вплив на процеси перехідних суспільств у контексті соціальної модернізації є малодослідженим аспектом проблеми. Аналіз трансформаційних процесів та концептуальних засад реформування перехідних суспільств у контексті соціальної модернізації. Вектори розвитку сучасних соціальних трансформацій у перехідних суспільствах безпосередньо пов язані з концепціями соціальної модернізації і сталого розвитку, що розглядаються як методологічна основа і передумова успішного здійснення політико-адміністративного реформування транзитивних суспільств при переході від авторитарного до демократичного, ринково орієнтованого їх стану. Відповідно системного характеру змін, які відбуваються у перехідному суспільстві, надзвичайно важливим є аналіз і врахування тих факторів, які складають підвалини внутрішньо управлінського, об єктивного процесу суспільних змін, передусім нові соціальні реалії і форми соціальної взаємодії, а також необхідність розробки нових механізмів щодо державно управлінського регулювання сучасними суспільними трансформаціями, насамперед процесом формування ринкових відносин, розвитком нових форм суспільної комунікацій, політичної модернізації. Визначення і розробка стратегічних пріоритетів розвитку держави, системи державного управління повинно здійснюватися виходячи з аналізу і оцінки особливостей розвитку сучасного суспільства, його загальних системоутворюючих факторів, взаємодії держави, людини і суспільства, управлінської діяльності у цілому. Виходячи з характеристики процесів сучасного соціального розвитку, відмітимо, що суспільство як системне утворення, якому притаманні цілісність, організованість, саморегуляція і саморозвиток є, передусім, сукупністю індивідів, які об єднані завдяки різноманітних форм взаємозв язку і взаємодії у соціальні групи, соціальні інститути в основі яких є певні соціальні норми і цінності. Якісні зміни відбуваються на всіх рівнях суспільних інститутів і форм соціальної взаємодії, які можна розглядати відповідно різних алгоритмів аналізу, передусім з точки зору процесів, які відбуваються на рівні соціальних інститутів держави, політики, економіки, культури, релігії, або на рівні аналізу соціальних дій і взаємодії різноманітних груп і організацій. Але, у будь якому разі, суспільство є неоднорідним утворенням, в якому взаємоперетинаються різноманітні рівні взаємопов язаних соціальних інститутів і процесів, якісні зміни яких впливають і на зміни у цілісній суспільної структурі. Якщо проаналізувати передумови соціальних трансформацій як процес переходу соціальних об єктів з одного стану до іншого, то їх варто розглядати на трьох основних рівнях теоретичному, аксіологічному і практичному. Суспільні перетворення відбуваються на рівні суспільної свідомості, формування нових цінностей, ідей і норм і стереотипів поведінки, з подальшою їх матеріалізацією у процесі формування нових соціальних структур і інститутів. Виходячи з системних характеристик суспільства та його складових, вагому роль в аспекті аналізу суспільних трансформацій відіграють соціальні зв язки і соціокультурні складові трансформацій, які складають зразки поведінки і образи мислення. Як справедливо підкреслює П. Штомпка, соціальні зміни варто розглядати виходячи з системних якостей суспільства на трьох взаємопов язаних рівнях макро, мезо і мікро. Тобто, на макрорівні соціальні структурні зміни і трансформації торкаються найбільш загальних утворень, таких як держави, міжнародні або міждержавні інституції (наприклад, Євросоюз), нації, транснаціональні корпорації; на мезорівні мова йде про різноманітні політичні, економічні, культурні, релігійні організації, соціальні рухи, політичні партії та ін., а на мікрорівні варто акцентувати увагу на рівні соціальної взаємодії всередині родини, різноманітних товариств, професійних груп, друзів, та між окремими індивідуумами. Суспільство це система соціальних взаємозв язків і взаємодій, які об єднують людей з метою задоволення ними власних соціальних потреб. Суспільство знаходиться у постійному процесі розвитку і саморозвитку, відповідно соціальні інститути, соціальні організації, рухи, соціальна ментальність і поведінка взаємопов язані і розвиваються разом з ним. Але було б перебільшенням стверджувати, що між цими явищами існує прямий лінійний зв язок або автоматичне відтворення і кореляція. Більш того, саме за відсутністю такого зв язку нерідко виникають проблемні ситуації і кризові явища у різноманітних сферах суспільного життя, тому надзвичайно важливим є прогнозування наслідків політико адміністративного реформування в аспекті впливу на інші складові суспільного життя і суспільного розвитку. Визначення вектору реформування і пріоритетів суспільного розвитку для держави абсолютно не гарантує їх якісних результатів для суспільства загалом, тому необхідно враховувати те, що соціальні зміни в суспільстві, його соціальних інститутах є змінами, які безпосередньо впливають і взаємопов язані зі суспільними цінностями, суспільною мораллю, зразками поведінки, суспільними рухами у напрямку підтримки або ігнорування чи протидії змінам. Виходячи з аналізу пріоритетів розвитку і еволюції розвитку держави (як головного політичного інституту) перехідного суспільства, варто акцентувати увагу на тому, що існують різноманітні підходи до визначення факторів, які є суттєвими для здійснення позитивних перетворень у напрямку переходу від традиційних, авторитарно-бюрократичних «закритих» суспільств до демократичної, ринково-орієнтованої, соціальної і правової держави, відкритої до інноваційних перетворень. У такому контексті ми можемо говорити про змістовну ідентичність понять політичного розвитку, політичної модернізації, якісним оновленням політичних інститутів і прогресивним соціальним розвитком, які пов язані з політичними, економічними і соціокультурними змінами. Саме у такому суспільстві політичні зміни відбуваються поступово, взаємодії влади і суспільства базується на демократичних цінностях, є відкритими для громадськості, формування владних інститутів відповідає принципам демократичного суспільного вибору. Соціальні трансформації і політичні зміни можна схарактеризувати як адоптацію системи (суспільства і його складових) до нових вимог і пріоритетів соціального розвитку. Соціальні зміни можуть відбуватися еволюційним шляхом завдяки реформам, або більш радикальним шляхом завдяки революційним змінам, що приводить до повного оновлення політичних інститутів і політичних еліт суспільства, його системних складових. Варто підкреслити, що іноді подібні зміни відбуваються лише на початковому етапі нового соціального процесу, а з часом можуть відтворюватися старі інституції і колишні еліти (що власно і відбувалося у багатьох посткомуністичних країнах). Політичні зміни можуть мати відворотний циклічний характер, що у великій мірі залежить від орієнтації суспільства на певні інструментальні цінності і норми демократичні або тоталітарні, авторитарні, комуністичні, націоналістичні. Важливим є і те, що соціальні зміни і суспільні трансформації можуть носити лише фрагментарний, зовнішній характер, без якісного оновлення соціальних інститутів суспільства. Наприклад, ми можемо говорити про часткову лібералізацію режиму, покращення інвестиційного економічного клімату, проведення формальних демократичних виборів, але при цьому про реальну демократію говорити важко. Більш того, історичний досвід підкреслює, що часто за такими «відлигами» наступають ще більш тоталітарні часи, а політичний розвиток і трансформація політичних режимів консервуються і приймають авторитарний характер. Свідченням тому є приклади згортання демократичних політико-економічних процесів у низці країни Латинської Америки, Азії, африканському континенті, також у Туреччині та Греції, де у середині ХХ ст. активно відбувалися антидемократичні процеси. Але, кінець двадцятого сторіччя демонструє глобальну активізацію демократичного руху і встановлення нових режимів у різних країнах світу по два боці океану, спрямованих на формування нових демократичних, ліберально-орієнтованих, соціально-правових держав. Особливу роль у цих процесах відігравала політична еліта, яка в тоталітарних країнах володіла практично всіма економічними і політичними ресурсами. У більшості з країн суспільні зміни були підштовхнути за ініціативи саме правлячої політичної еліти, номенклатури, яка фактично проголосила лібералізацію режиму («перестройка»), початок нових економічних реформ, перших демократичних виборів органів влади і системи місцевого самоврядування, перші публічні розколи прихильників реформ і їх супротивників, перші відкритті протистояння, які іноді мали і військовий характер. Доволі часто процеси демократизації за таким сценарієм були контролюванні владою, яка їх підштовхувала або згортала, залежно від ситуацію на політичному олімпі і в будь який момент могли бути повернені до попереднього рівня. С. Хантингтон аналізуючи причини повернення від демократії знов до тоталітарних форм правління виділяє наступні: недостатня підтримка нових демократичних цінностей з боку основної маси суспільства, економічна криза, соціальні конфлікти, регулювання яких вимагатиме застосування авторитарних методів і посилення бюрократичних засобів з боку владних інституцій, соціальна і політична поляризація населення, масові безпорядки, тероризм, або вплив з боку інших держав. Якщо говорити про ризики сучасних суспільств, які обрали шлях демократії, то до цих факторів варто додати ще вплив радикальних екстремістських рухів (націоналістичних, фашистських), олігархічних кланів, нових фінансово-економічних груп, які можуть суттєво впливати на розвиток або згортанн
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks