Соціальна діяльність Миколаївського міського ломбарду наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. - PDF

Description
101 УДК 94 (477) 18/19 : Казьмирчук М. Г., Київський національний університет імені Тараса Шевченка Казьмирчук Марія Григорівна (1983 р.н.). Закінчила історичний факультет Київського національного

Please download to get full document.

View again

of 7
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Services

Publish on:

Views: 26 | Pages: 7

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
101 УДК 94 (477) 18/19 : Казьмирчук М. Г., Київський національний університет імені Тараса Шевченка Казьмирчук Марія Григорівна (1983 р.н.). Закінчила історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2005 р.). Магістр історії. Аспірантка кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Має 28 публікацій, серед яких 1 монографія. Коло наукових інтересів: рух декабристів в Україні, ломбарди в Україні в кінці ХІХ на початку ХХ ст., шевченкознавство та релігієзнавство. Соціальна діяльність Миколаївського міського ломбарду наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. У статті на основі нововиявлених архівних матеріалів аналізується діяльність Миколаївського міського ломбарду в соціальній сфері. In the article the activity of Mykolayv pawnshop in the field of social welfare is analyzed on the basis of new archive documents. У країна наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. була однією з найрозвинутіших в економічному відношенні складових Російської імперії. Для подальшого потужного розвитку цієї прибуткової для імперії сфери, зокрема, напрямку надання кредиту для сприяння стимулюванню підприємницької ініціативи, влада дозволяла створення мережі кредитнопозичкових закладів у приватному та міському секторах. Отримавши сприятливий ґрунт для прояву приватної ініціативи мешканці міст, чисельність та соціальне розшарування яких зростало, протягом зазначеного періоду активно створювали й розвивали мережу міських ломбардних установ, призначених для задоволення власних підприємницьких потреб, що в значній мірі у Миколаєві сприяло проведенню соціальної діяльності місцевого ломбарду. Дане питання належить до недостатньо вивченої проблеми вітчизняної історичної науки, яке на науковому рівні не досліджував жоден вчений або краєзнавець [1], окрім новітніх розвідок, проведених автором [2]. Всебічне дослідження питання створення та діяльності ломбарду можливе тільки на основі вивчення комплексу архівних матеріалів. Тому метою даної роботи є введення в науковий обіг наявних архівних документів та проведення наукових досліджень, присвячених цій історикоекономічній темі. З ростом міст та розвитком муніципалітетів стали звертати більше уваги на врегулювання питання про дрібний кредит в міському секторі та разом з приватними ломбардами почали сприяти виникненню міських ломбардів, на які покладали завдання допомагати бідним верствам населення шляхом надання дешевого кредиту, поліпшенню фінансового стану міського бюджету, обігу грошової маси, фінансуванню будівництва міської інфраструктури, розв язанню деяких соціальних проблем, зокрема, збільшення робочих місць [3]. Величезне значення створення міських ломбардів для населення України полягало в узаконенні норм обмеження високих відсотків та їх зниженні на кредит, адже лише під загрозою конкуренції і широкої діяльності приватні підприємства зменшували розміри відсотків [4]. Майже одночасно з провідним українським Харківським міським ломбардом 22 травня 1891 р. було створено Миколаївський міський ломбард, опікуючись наданням небагатим своїм громадянам можливості користуватись дрібним кредитом на полегшених умовах, а також як відповідь Одеському приватному ломбарду, який просив дозволу створити у Миколаєві свою філію. Для якнайкращого 102 виконання поставленої мети, його розпорядник з їздив до Одеси аби краще ознайомитись з устроєм існуючого там приватного ломбарду, перейняв також досвід Харківського міського ломбарду щодо зразка білету останнього, друкуючи на його звороті найголовніші витяги зі статуту [5]. Промислова інфраструктура Миколаєва була недостатньо розвинена, як у Києві, Одесі та Харкові. Тут у 1909 р. діяло 40 промислових підприємств, підпорядкованих нагляду фабричної інспекції. На них працювало 3550 робітників, із яких було дорослих чоловіків 2990, дорослих жінок 58, підлітків чоловічої статті 15 і жіночої 67, малолітніх хлопчиків років 59. Ці підприємства у рік виробляли продукції на суму в руб., з якої руб. відраховували на заробітну плату [6]. Переважаючими галузями виробництва було машинобудування та суднобудування, непогано розвивалися також борошномельна галузь і торгівля. У цьому році в Миколаєві діяло 4688 торговельних закладів [7]. Найбільш вражаючим був вантажообіг міського порту. Так, у 1909 р. вивозилося пудів, а ввозили пудів різних товарів [8]. Для залучення широкого кола клієнтів у Миколаївському міському ломбарді передбачалось, що за цілість прийнятого ломбардом під кредит майна Миколаївська міська дума відповідає як капіталом ломбарду, так і всіма взагалі коштами міста, чим визначалася відповідальність міста перед клієнтами, незалежно від причини утрати закладеного майна [9]. Це давало змогу, згідно статуту ломбарду, після десятирічної діяльності відраховувати на міські потреби відповідні суми із своїх прибутків, спонсорувати громадський банк. Адже українські ломбарди, беручи позики у банках для збільшення видачі кредитів бідним, забезпечували їх стабільну діяльність і одночасно кредитували їх. Миколаївський ломбард, отримавши позику від місцевого громадського банку, не тільки повертав її частинами (по 2000 руб.), але й платив досить високі відсотки, як це трапилося у 1900 р., коли банк отримав від міського ломбарду 880 руб. процентів [10]. Основний напрямок діяльності Миколаївського міського ломбарду як кредитного закладу зосереджувався навколо соціально-економічної сфери. Він забезпечував позики не лише незаможному населенню країни [11], але й задовольняв потребу в дрібному кредиті серед клієнтів із заможного прошарку. Міські ломбарди могли це здійснити в повній мірі, бо з розвитком операцій по дорогоцінним заставам та збільшенням доходності від них з являлася можливість понизити відсотки по заставах всіх інших категорій та по дрібних Наукові праці. Том 48 кредитах до 5 руб., якими користувалась біднота [12]. Лише нестача оборотних коштів змушувала міські ломбарди відмовляти іноді особам більш заможним і робити вибір між клієнтами [13]. До Миколаївського ломбарду зверталися різні групи населення: дворяни, духовенство, чиновники, військові, міщани, а також навіть селяни. Тому українські ломбарди приймали не лише золото, срібло, але й всякого роду плаття, посуд, домашній скарб, іноді предмети селянського виробництва, як наприклад полотно, овчину, сукно тощо. Великий відсоток викуплених застав доводив, що кредитами користувався переважно обивательський клас, який дорожив своїми речами. Це видно і з аукціонних продаж, а останні йшли з успіхом. Міські жителі найчастіше віддавали у заставу грамофони, швейні машинки. Біднота мала дуже мало дорогоцінних речей та несла до ломбарду переважно верхній одяг, білизну, взуття тощо. Якщо в міському ломбарді все це не приймалось, то біднота здавала свої речі до місцевого приватного ломбарду [14]. Проте міські самоуправління, відкриваючи ломбарди, завжди мали на меті задоволення потреби в доступності кредиту для найменш багатої частини населення. Аби з ясувати, наскільки вірно міські самоуправління розуміли потреби населення, треба досліджувати кількість клієнтів та їх економічний стан. Величина кредитів покаже, який клас суспільства найчастіше користується послугами ломбарду. Так, якщо операції Миколаївського міського ломбарду на 1 січня 1900 р. становили квитків і руб. під заставу золотих, срібних та дорогоцінних речей [15], то на 1 січня 1901 р і [16], на 1 січня 1902 р і [17]; кількість дорогоцінних та недорогоцінних застав Харківського міського ломбарду майже дорівнювала один до одного у січні. На кінець 1901 р. це відношення змінилось, бо в перших числах грудня дорогоцінні речі перевершують недорогоцінні у 1½ рази. Перші числа квітня, як весняного місяця, викликали природній наплив верхнього одягу в тій великій кількості, що відношення дорогоцінностей до недорогоцінностей змінились у 1,19 рази. Все це вказує на те, що ломбард спочатку не керувався жодними упередженими цілями, а на кінець року результати виборної дії ломбарду помітні [18]. Але всі українські міста поступалися за критерієм успішності роботи серед населення місцевих ломбардів Москви, Санкт-Петербурга та Варшави [19] й Одеського приватного ломбарду. Якщо у 1912 р. 8 з 9 ломбардів України мали руб. прибутків, то Одеський приватний ломбард мав руб. [20]. Миколаївський міський ломбард за 1911 р. Випуск 35. Історичні науки показав у звіті, що не має ніяких прибутків. Правління Миколаївського міського ломбарду навіть просило міську управу списати з рахунку основного капіталу ломбарду збиток, що рахувався згідно звіту за 1910 р. у розмірі 4827 руб. 44 коп., аби не платити 5% річного податку з загальної суми основного капіталу [21]. У зимовий період ломбард брав з каси міської управи невеликі суми, але цього не вистачало надовго через сезонні напливи клієнтів за кредитами, бо їх склад змінювався по місяцям з року в рік певним чином, в чому спостерігались певні закономірності, які пояснювались умовами життя міста. Миколаївський міський ломбард періодично відчував недостачу оборотних грошових засобів в зимовий час, який визначався як період безробіття, а накопичення вільних сум відбувалось в іншу пору року [22]. За свідченням 20 березня 1899 р. міського голови В.А.Даценка, що зафіксовані у його зверненні до миколаївського військового губернатора, операції ломбарду в період безробіття сприяли полегшенню життя міщан [23]. Але через це він часто закінчував рік зі збитком. У 1911 р. збиток становив 138 руб. 33 коп. і такий підсумок вважався вдалим, бо у минулому році збиток був у 5 разів більший [24]. Досягненням рентабельності ломбарду вважалася наявність достатнього основного капіталу, який був у Харківського ломбарду ( руб.) і не було в Миколаївського (10000 руб.). Тому керуючі Миколаївським міським ломбардом доцільно вважали, що для зростання його прибутків необхідно у першу чергу турбуватися про збільшення обігових коштів і мати можливість отримувати своєчасну фінансову допомогу з бюджету міста. Проте на фінансовий стан цього ломбарду негативно впливала посилена видача дрібних позик. У 1910 р. ломбард завершив фінансовий рік із збитком у 4800 руб, що було обумовлено видачею одночасних позик на руб. та руб. під заставу коштовних речей на 1 січня 1911 р. [25]. Особливе значення для діяльності Миколаївського міського ломбарду мало посилення оборотних коштів міських ломбардів через міські бюджети. Дозвіл брати позики з міських коштів на умовах, визначених міською думою став справжнім порятунком для Миколаївського міського ломбарду [26]. Його керівництво не раз порушувало клопотання перед міською думою про додаткову позику із міської каси для обігових коштів як, наприклад, 16 березня 1910 р. Одну з перших двох позик із міського громадського банку ломбард отримав у 1896 р. на суму у руб. [27]. Розпорядник ломбарду, поручик у відставці М.Т.Семенов 18 травня 1899 р. 103 зазначав, що попит не перевищує надходження і практично щоденно десятки відвідувачів залишаються без задоволення, що і тепер щоденно повторюється [28]. Надалі дума практикувала видачу позик ломбарду в розмірі 5000 руб. [29], хоча більшість міст через низькі фінансові можливості не могли надава
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks