СЛАВЕТНА СПІВАЧКА. Іван Драч - PDF

Description
З ІСТОРІЇ СВЯТА У перший день жовтня відзначають Міжнародний день музики. Це свято було призначене на 1 жовтня рішенням ЮНЕСКО з ініціативи композитора Дмитра Шостаковича. Можливо, дата для святкування

Please download to get full document.

View again

of 42
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Retail

Publish on:

Views: 129 | Pages: 42

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
З ІСТОРІЇ СВЯТА У перший день жовтня відзначають Міжнародний день музики. Це свято було призначене на 1 жовтня рішенням ЮНЕСКО з ініціативи композитора Дмитра Шостаковича. Можливо, дата для святкування була обрана невипадково, оскільки осінь є улюбленою порою року багатьох видатних музикантів, художників та письменників. Осінь красива і різноманітна, як музика. Це свято, звичайно ж, відзначають концертами і музичними фестивалями. Його сьогодні святкують у всьому світі, оскільки для музики немає ні національних, ні релігійних перешкод. Традиційно на подібних заходах звучать безсмертні твори світових класиків. Вчені вважають, що людина завжди жила з музикою. Навіть у печерах археологи знаходять сліди найдавніших музикантів, які зображені на наскельних малюнках. Звучання тих мелодій, які вони відтворювали, нам не дано почути ніколи, але сучасна музика також здатна порадувати своїх шанувальників різноманітним соковитим звучанням, що володіє величезною емоційною силою. 50 СЛАВЕТНА СПІВАЧКА Іван Драч Усі люди в селі Біла на Тернопільщині любили Соломію. Висока, струнка, з довгими русявими косами і великими сірими очима. Була вона мрійливою, до кожного прихильною, в гурті весела і жартівлива, щира товаришка сільських дівчат. Ходила з ними на вечорниці, разом пекли короваї, плели вінки, бувала на весіллях. Добре виховання Соломія дістала від своїх батьків. Амвросій Крушельницький, батько Соломії, заснував у селі читальню, дав до неї багато своїх книжок, любив говорити з людьми, радив як міг, казав, щоб посилали дітей до школи, щоб хоч навчити їх читати і писати. Своїх дітей Крушельницькі, а їх було восьмеро, вчили людяності, любові до землі, на якій народились і яка годувала їх. Перед від їздом до Львова на навчання батько наказував Соломії чесно виконувати свої обов язки, вчитися і йти вперед та не забувати, що чим вище вона підніметься в своїй творчості, тим краще прославить добре ім я народу свого, який дав їй частку свого таланту, свого вогню. Соломія виконала батькову волю. Своїм ніжнозвучним, шовковистим голосом, співом завжди збуджувала у слухачів багату уяву, викликала нові думки, виховувала любов до краси, до людей. Концерти славетної співачки завжди відбувалися з великим успіхом за кордоном і на рідній землі. Вона вміла 51 вживатися в кожен твір, перевтілюватись у кожний персонаж, правильно передаючи його особливості. Коли її запитували, як вона досягає такого успіху в мистецтві, відповідала: Мусите знати: сила вокального мистецтва здобувається не тільки голосом, музикальністю, грою, добре підібраними костюмами, а й тим, щоб переконати глядача, що дія на сцені то життя, щоб він побачив правду, незважаючи на те, що суть театру це саме відтворення життя. Кожний актор виконує це по-своєму, і кожен має робити це досконало А на запитання: «В чужих краях ви співаєте українські пісні, а як люди сприймають їх там? Чи розуміють?» відповідала: Справжню красу, народне мистецтво всюди розуміють. Наші пісні за кордоном публіка сприймає гаряче, захоплюється їх мелодійністю, багатством змісту. Під час кожного приїзду славетної співачки на рідну землю Соломію радо зустрічали молоді й старі, заможні й бідні. Артистка щиро віталася з ними, наче з давніми знайомими, переживала, коли на її концерти люди не могли купити квитки, адже, говорила вона, на концерт, певно, ще прийдуть люди і муситимуть повернутися додому Може, доведеться нам ще на день залишитися тут. Ви знаєте, яке то щастя співати своєму народові! Я така рада, 52 коли бачу, що люди з насолодою слухають, що мовчки співають зі мною, що пісня доходить до їх сердець, а мої переживання зливаються з їхніми. Коли моя пісня несе їх у світ краси і високих прагнень, то це така велика нагорода мені, що про іншу й не мрію У театрах Петербурга Соломія Крушельницька вела головні ролі майже в дванадцяти операх. Гру її високо оцінила російська критика: «Дуже добре!» «Чудово!» «Прекрасно!» «Небувало гарно!» Гучні оплески і вигуки «браво» тривали з хвилин появи і до кінця перебування її на сцені. Імператорська родина Миколи ІІ звернулася до артистки з проханням дати концерт у приватному царському палаці. На закінчення концерту С. Крушельницька заспівала кілька українських народних пісень. Коли цар запитав, якою це мовою і про що в них ідеться, Соломія пояснила пофранцузьки, підкресливши при тому, що це пісні її рідного українського народу Вона прожила довге і цікаве життя ( рр.). Своєю великою працею, культурою, колосальними успіхами на ниві мистецтва, великою любов ю до рідного народу Соломія Крушельницька стала прикладом не тільки для сучасників, а й для наступних поколінь. Чому Соломія Крушельницька стала прикладом для наступних поколінь? Відповідь обґрунтуй, використовуючи цитати з тексту. Знайди потрібну навчально-пізнавальну інформацію про Соломію Крушельницьку в інших джерелах і напиши про неї замітку до стінгазети. 53 Перевір себе: 1. Обери рядок, у якому записана ознака вірша: А Графічно виокремлені рядки Б Повчальність у змісті твору В Наявність розповіді про події із життя героя 2. Обери рядок, у якому записано назву твору Дмитра Павличка: А «Ліс восени» Б «Друже мій» В «Мурашка» 3. Про яку людину можна сказати, що вона «майстер своєї справи»? Власні міркування запиши. 54 Анатолій Давидов ЛІСОВЕ ОЗЕРО До нашого озерця підемо! сказав Ігорчикові тато. Так воно ж замерзло здивувався той. А татко вже лаштував рюкзак, лижі, дістав з комірчини льодоруб, з яким раніше на зимову рибалку ходив. Будемо рибу ловити, зрадів хлопець. Цього разу рятувати, загадково всміхнувся тато. І ось вони у лісі біля озерця. Хоч тут і затишно, однак мороз аж тріщить, озерце снігом замело, тільки на середині крига чиста-пречиста. Ігорчик побіг туди, заглянув крізь лід і страшенно здивувався: на нього звідусіль дивилися риб ячі очі. Чого вони тут? чудувавсь Ігор. А тато вже рубав кригу. Й коли зробив чималу ополонку, витер піт з чола. Кисню їм, сину, не вистачало І великі, й малі пливли до ополонки, навіть вистрибували з води. Один окунець на лід вискочив. Затріпався, застрибав, а назад ніяк не потрапить. Ігорчик обережно взяв його і вкинув до ополонки. Живи! сказав. Який висновок Ти зробив (-ла) з прочитаного оповідання? Відповідь обґрунтуй. ВІРНИЙ Михайло Чабанівський Те, що того ранку побачив Ігор у сусідньому дворі, дуже схвилювало його. Маленький хлопчик такого ж віку, як і він сам, стьобав прутиком рябе цуценя, тягаючи його по саду за шнурок. Собача жалібно скиглило, падало, переверталося на траві, намагаючись встигати за своїм довгоногим мучителем. Але той навмисне стрибав через кущі, бігав поміж деревами, а цуценя, впавши на землю, котилося, ніби клубочок білих ниток. Серце Ігоря не витримало. Блідий, із стиснутими кулаками, він миттю перехопився через паркан і став перед хлопчиком. Нащо мучиш? крикнув хрипким голосом. Покинь! 55 Хлопчик, вражено блимаючи маленькими очима, зупинився. Цуценя, скориставшись з цього, підповзло до ніг свого лютого господаря і лизнуло йому литку. Два хлопчики, один рудий, мов сонце, якщо на нього дивитись у закопчене скло, другий з чубчиком в напуск, блідий і рішучий, стояли один проти одного, ладні зчепитися у бійці. Та ось руді вії раптом затремтіли, ворухнулися, очі опустилися. А чого його жаліти, коли він зайвий. Все одно завтра втопимо у діжці. Спитай он у мами. Ігор ковтнув слину, що давила його за горло, переступив з ноги на ногу. Гнів його минув, і він уже лагідніше сказав: Нащо ж його топити? Краще віддай мені... Бери, погодився рудий хлопчик і подав Ігореві шнурок. Що мені, жалко? У нас ще красивіший є, з великими вухами... Тарзан. Не тямлячись від радості, Ігор підхопив на руки щеня, яке все тремтіло й тихо скиглило, наче скаржилося на когось, і кинувся до хвіртки. Та його раптом зупинив рудий. Е, ні, сказав він і лукаво примружив маленькі очі. Даром не дається, адже він не простий, а породистий... Що ж ти хочеш за нього? нетерпляче запитав Ігор. Він у цю хвилину ненавидів пихатого мучителя. Що в тебе є? Ігор зам явся. Справді, що ж у нього є? Він лише кілька днів, як приїхав з міста до тітки Олі, всі його іграшки залишилися вдома, лише дещо вдалося захопити, коли 56 спішно збиралися на дачу. Перебираючи в думках те, що він захопив з дому, Ігор проказував: Пістолет з двома курками, червоний настільний телефон з поламаною мембраною, Толька, мій братик, поламав, тенісний м яч... Неси все це мені, тоді забереш собаку, інакше не віддам, категорично заявив рудий і вихопив цуценя з Ігоревих рук. Бо це не простий дворняжка, а породистий. Гаразд, почекай мене, я зараз, відповів Ігор. Він кинувся через паркан і за кілька хвилин уже повернувся. В руках у нього були іграшки. Бери, я згодний, сказав Ігор і поклав усе принесене на траву. Схопивши цуценя, він кинувся додому. І вже тоді, коли був за парканом, із сусіднього двора почулося: Як тебе звати? Це питав рудий. Ігор охоче відповів. А мене Тимком. Будемо гратися? Будемо, невпевнено мовив Ігор. Якщо тільки не будеш мучити тварин... Так я ж його вчив бігати! виправдувався Тимко. Видно, йому було соромно за свій вчинок. У мене он ластів яче гніздо, і я не чіпаю яєчок... Хай собі лежать, я тільки подивився кожне і поклав. Значить, подивився все ж? суворо запитав Ігор. А ти знаєш, що ластівка може відкинутися від гнізда, якщо там хтось полазить? Навіть лазити не треба. Он скільки буслів у селі, а на вашій хаті його чомусь немає. Як ти думаєш, чому? Бусли розумні птиці, вони знають людей... Тимко прикусив язика. Він вважав, що оцей «дачник» дурний, мов пень, коли може віддати за паршиве щеня всі свої іграшки, але виявилося, що це не так. Звідки він 57 дізнався, що Тимко минулого року розорив лелече гніздо і хитрі птиці цього року вже не прилетіли сюди? Звідки він, міський житель, знає про ластів ячі примхи? А Ігор уже вовтузився з цуценям. Насамперед він випросив у матері склянкумолока і нагодував його. Потім зібрав усі дощечки і цурупалки, що валялися біля хати, і зробив для нього хатку. Яка ж хороша та затишна хатка вийшла! Ігор навіть віконечко там приладнав якраз під руку потрапила кватирка, що лежала без діла, намостив трави, щоб м яко було спати його собаці. Як його звати? Тимко казав, що всі звали його зайвим, бо вирішили втопити. Але ця назва Ігореві не подобалася. Він чимало чув казок від батька, що собака вірний друг людини. Як же він може бути зайвим? Ні, це не підходить. Вірний, ось як він назве цуценя! Вірний, Вірний... Йому так сподобалася назва собаки, що він навіть засміявся. Вірний, Вірний, покликав Ігор, але цуценя, пригріте сонечком, дрімало, лише вуха сторожко ходили, наче дослухалися, чи не йде сюди рудий Тимко, щоб знову починати знущання... Склади порівняльну характеристику двох хлопчиків героїв оповідання. Чи можна вважати Тимка безсердечним хлопчиком? Відповідь обґрунтуй. Як ставиться автор до подій, описаних у творі? Свої міркування підтвердь цитатами. Спрогнозуй, як будуть розгортатися події в оповіданні «Вірний» далі. 58 З ІСТОРІЇ СВЯТА Всесвітній день вчителя за рішенням ЮНЕСКО відзначають з 1994 року. Із 1965 року в Україні відзначають День учителя. Це свято можна вважати одним з найулюбленіших професійних свят і дорослих, і малих. У першу неділю жо
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks