СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ВИРОБЛЕННЯ СТРАТЕГІЇ ПЕРЕКЛАДУ (на матеріалі «Новомови» Джорджа Орвелла) - PDF

Description
ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВО СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ВИРОБЛЕННЯ СТРАТЕГІЇ ПЕРЕКЛАДУ (на матеріалі «Новомови» Джорджа Орвелла) О.В. Ребрій, канд. філол. наук (Харків) Стаття присвячена виробленню системного підходу до

Please download to get full document.

View again

of 6
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Music

Publish on:

Views: 53 | Pages: 6

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВО СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ВИРОБЛЕННЯ СТРАТЕГІЇ ПЕРЕКЛАДУ (на матеріалі «Новомови» Джорджа Орвелла) О.В. Ребрій, канд. філол. наук (Харків) Стаття присвячена виробленню системного підходу до вивчення перекладацької стратегії як одного з ключових понять сучасного функціонально орієнтованого перекладознавства. Надано визначення стратегії як усталеної ментальної формації, що має генеральну спрямованість дій, розташованих у певній послідовності задля досягнення поставленої мети. На матеріалі перекладу «Новомови» Джорджа Орвелла із застосуванням метода автоінтроспекції визначені та проаналізовані стратегії перекладу оказіональних лексичних одиниць з англійської мови на українську. Ключові слова: метод автоінтроспекції, одомашнення, оказіоналізм, очуження, програма перекладу, субординантна стратегія, суперординантна стратегія, телеологічна модель перекладу, стратегія перекладу. А.В. Ребрий. Системный подход к выработке стратегии перевода (на материале Новояза Джорджа Оруэлла. Статья посвящена выработке системного подхода к исследованию переводческой стратегии как одного из ключевых понятий современного функционально ориентированного переводоведения. Дается определение стратегии как устойчивой ментальной формации, имеющей генеральную направленность действий, размещенных в определенной последовательности ради достижения поставленной цели. На материале «Новояза» Джорджа Оруэлла с использованием метода автоинтроспекции выделены и проанализированы стратегии перевода окказиональных лексических единиц с английского языка на украинский. Ключевые слова: метод автоинтроспекции, одомашнение, окказионализм, программа перевода, субординантная стратегия, суперординантная стратегия, телеологическая модель перевода, форенизация, стратегия перевода. О.V. Rebriy. Systematic approach to translation stratagy development (based on Newspeak by George Orwell). The article deals with developing systemic approach to studying translator s strategy as one of the key notions of modern translation studies. Definition of strategy as a stable mental formation that has a general direction of actions, positioned in a certain order for the achievement of the set aim is provided. On the material of George Orwell s Newspeak with the use of autointrospection method the strategies of translating nonce words from English into Ukrainian are determined and analyzed. Key words: autointrospection method, domesticating, foreignising, nonce word, subordinate strategy, superordinate strategy, teleological model of translation, translation programme, translation strategy,. Запровадження функціоналізму у перекладознавстві означає поступовий перехід від мовоцентричної до антропоцентричної моделі дослідження. Зміни, пов язані зі становленням нової парадигми гуманітарного пошуку, торкнулися як об єктів дослідження сучасного перекладознавства, так і методів їх аналізу. Зокрема, це стосується такої важливої проблеми, як стратегії перекладу, вирішення якої має водночас теоретичне та прикладне значення. Незважаючи на широке застосування, саме поняття й досі не набуло чіткого термінологічного визначення та не отримало системного наукового осмислення серед вітчизняних фахівців, що й зумовлює актуальність нашої роботи. Метою дослідження в теоретичному аспекті є вироблення системного підходу до визначення та аналізу перекладацьких стратегій; а в прикладному аспекті відтворення механізму розробки стратегії перекладу художнього тексту на матеріалі «Новомови» Дж. Орвелла з використанням методу автоінтроспекції. Ми все далі відходимо від механістичного розуміння перекладу як трансформації тексту однією мовою у текст іншою мовою на основі закономірних відповідностей на користь діяльнісного: «Переклад являє собою цілеспрямовану діяльність, що відповідає певним вимогам та нормам і є орієнтованою на досягнення певного результату» [8, c. 7]. Навряд чи 215 Вісник ХНУ буде вірним позиціонувати ці підходи як антагоністичні, адже «вичерпний, всебічний аналіз перекладу можливий лише на основі урахування як його процесуального боку, так і його результатів, [тобто], на основі поєднання динамічного та статичного підходів» [8, c. 7]. Те ж саме стосується й методів дослідження, де традиційний перекладацький аналіз, заснований на порівняльному зіставленні вихідного та перекладного текстів, поєднується з низкою макролінгвістичних методів психолінгвістичного, соціолінгвістичного, лінгвокультурологічноготощо характеру. Зокрема, акцентуємо увагу на методі інтроспекції, що дозволяє «отримати важливі відомості про загальну стратегію та конкретні процедури, що використовуються в процесі перекладу» [1, c. 13]. Метод інтроспекції екстерналізує переклад з метою «реконструкції стратегій, що лежать [в його] основі і знаходяться в сфері мовленнєво-розумової діяльності і не досяжні для спостереження» [7, c. 23]. В тих випадках, коли дослідник аналізує власні переклади, доцільно говорити про автоінтроспекцію. Оскільки автоінтроспекція симультанна перекладу, її можна також вважати дієвим засобом розробки перекладацьких стратегій, принаймні локального характеру, коли, шукаючи відповіді на запитання, що постають перед ним в ході роботи над текстом перекладу, перекладач водночас отримує можливість системно планувати свої дії. Необхідність стратегії перекладу зумовлюється його цілеспрямованим телеологічним характером. Телеологічність передбачає наявність у перекладу як діяльнісного акту об єктної та суб єктної складових. В межах об єктної складової «предмет дії» (текст оригіналу) перетворюється на «продукт дії» (текст перекладу) відповідно до його «іманентних законів». До суб єктної складової належить «суб єкт дії» (перекладач), який діє на «знаряддя» (мову), яка «переадресує його активність предмету». В основі діяльнісного акту лежить «розгалужений причинний комплекс», що фіксує не тільки активність суб єкта дії як таку («дієва причина»), але й її структуруючийпотенціал («формальна причина») та доцільність («цільова причина»). Динамічна телеологічна модель акцентує суб єктну складову діяльності, тобто «активне втручання людини у природні зв язки, створення нових властивостей предмета та нових предметів» [3], що дає можливість визначати переклад як діяльнісну, телеологічну комунікативну систему. Телеологічне розуміння перекладу близьке головній ідеї скопос-теорії, відповідно якої успіх будьякої діяльності визначається тим, наскільки вона досягає поставленої мети. Різниця полягає у визначенні джерела цілевизначення: якщо телеологія вважає доцільність загальною властивістю будь-яких об єктів та/або процесів («Переклад це текст, призначений для того, аби бути перекладом» [1, c. 10]), то скопос-теорія надає перевагу перекладачу, який намагається виконати певне завдання, яке він або обрав сам, або отримав від замовника, в інтересах та за дорученням якого і виконується переклад. Природа цієї суперечки має не стільки перекладознавчий, скільки філософський характер; для нас набагато важливіше усвідомлення того, що переклад є цілеспрямованою діяльністю, що передбачає певну програму її реалізації. О.О. Леонтьєв пов язує визначення програми перекладу з поняттям його інваріанту, який є ідеальною субстанцією, що визначає спільність змісту, вираженого цими двома текстами з урахуванням дискурсивно-прагматичних параметрів, відтворення яких в іншому культурно-мовному середовищі є обов язковим, хоча й доволі складним завданням. За його словами, інваріант перекладу є «системою функціонально навантажених смислами елементів предметно-зображувального коду або дій з такими елементами», а оскільки «смисл є функцією співвіднесеності мотивації та цілеспрямованості діяльності, вибір програми [перекладу] зумовлений попереднім досвідом організму, а структура програми, зокрема факторами ситуації і контексту» [2, c. 172]. Психолінгвістична за своєю природою «програма» перекладу є синонімом терміну «стратегія». Поняття стратегії (від давньогрецького στρατηγία, тобто, «мистецтво полководця») входить до термінологічного апарату переважної більшості наукових дисциплін, модифікуючи своє значення та дефініцію відповідно вимог тієї або іншої галузі, тож цілком закономірно, що «визначення перекладацьких стратегій також вказує на зв язок між перекладознавством та спорідненими дисциплінами» [14]. Найближчим до потреб функціонального підходу є, на нашу думку, діяльнісне психологічне визначення стратегії як «усталеної [ментальної О.Р.] формації, що має генеральну спрямованість форм (дій) поведінки, які входять до неї та є розташованими у певній послідовності задля досягнення поставленої мети (результату)» [4]. Візьмемо для порівняння декілька відомих перекладознавчих дефініцій стратегії [15]. 216 ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВО Х.П. Крінгз визначає перекладацьку стратегію як «потенційно свідомий план дій перекладача по вирішенню конкретної перекладацької проблеми в межах конкретного перекладацького завдання» [12]; схожу позицію поділяє В. Льошер: стратегія це «потенційно свідома процедура вирішення проблеми, що виникає при перекладі тексту або його частини» [13]. Неможна не звернути увагу, що обидва визначення акцентують «свідому» (conscious) природу стратегії, у зв язку з чим А. Коен підкреслює, що саме «усвідомленість (consciousness) є тим елементом, який відмежовує стратегії від нестратегічних процесів» [10]. Водночас вважаємо, що спільним недоліком наведених визначень є слабо виражена ідея цілеспрямованості та послідовності (системності) дій перекладача. Перекладацькі стратегії можуть класифікуватися за різними критеріями, але ми звертаємо увагу на два головних «кількісний» та «якісний». За «кількісним» критерієм стратегії можна поділити на глобальні (тобто такі, що стосуються перекладу цілого тексту) та локальні (тобто такі, що стосуються текстового сегменту) [9]. Натомість, фінська дослідниця Р. Яааскелайнен вважає, що «глобальні стратегії відносяться до загальних принципів та способів дій, а локальні до спеціальних дій, пов язаних з вирішенням перекладачем проблем та прийняттям рішень» [11]. Різні, на перший погляд, підходи насправді є близькими, адже ґрунтуються на дихотомії «частина ціле». Для більшості перекладів обидва типи стратегій є обов язковими через притаманні їм причинно-наслідкові зв язки. Але якщо глобальна (суперординантна) стратегія визначається на етапі доперекладного аналізу тексту і є єдиною, то локальні (субординантні) стратегії є симультанними перекладу та чисельними. Розподіл стратегій за «якісним» критерієм починається з вибору тексту («involves the basic task of choosing the foreign text» [16]) і, принаймні в художньому перекладі, визначається двома головними типами «одомашнення» (domesticating) та «очуження» (foreignizing). На думку корифея вітчизняного перекладознавства О.І. Чередниченка, «одомашнення» та «очуження» виходять за рамки поняття «стратегія» і вказують на широкі тенденції в історії перекладу, які мали і мають своїх прибічників та противників: «З одного боку, перекладач, за відомим висловом Ґете, може переселити свого читача в країну автора оригіналу, максимально наблизивши до нього свою версію інтерпретації. З іншого боку, він може намагатися переселити автора оригіналу в свою країну, і тоді переклад віддалиться від першотвору» [6, c. 22]. Серед чинників, що вважаються релевантними як при розробці, так і при дослідженні перекладацьких стратегій, на думку В.Н. К
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks