Шепенюк І.М. ІППО Чернівецької області САМООСВІТА ВЧИТЕЛЯ ЯК УМОВА ЙОГО ОСОБИСТІСНОГО ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ - PDF

Description
Шепенюк І.М. ІППО Чернівецької області САМООСВІТА ВЧИТЕЛЯ ЯК УМОВА ЙОГО ОСОБИСТІСНОГО ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ Анотація. У статті розглядаються питання організації та змісту самоосвітньої діяльності педагога

Please download to get full document.

View again

of 8
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Novels

Publish on:

Views: 22 | Pages: 8

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
Шепенюк І.М. ІППО Чернівецької області САМООСВІТА ВЧИТЕЛЯ ЯК УМОВА ЙОГО ОСОБИСТІСНОГО ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ Анотація. У статті розглядаються питання організації та змісту самоосвітньої діяльності педагога як однієї з складових організаційної структури неперервної науково-методичної підготовки вчителя у міжкурсовий період. Ключові склова: освіта, самоосвіта, неперервна освіта, індивідуальна траєкторія освіти Annotation. In the given article the main problems of teachers' self-training activity organizing and content, as one of the components of the steady scientific and methodological activity are described. Key words: education, self-education, lifelong education, individual trajectory formation Хто дорожить життям думки, той знає дуже добре, що справжня освіта є самоосвіта. Д.Писарєв Аналіз якості освіти на сучасному етапі розвитку суспільства дозволяє викрити суттєві недоліки в навчанні школярів та їх підготовки до самостійного життя. Перш за все, це невміння критично мислити, самостійно приймати рішення, розв язувати конфлікти; недостатній рівень володіння інформаційно-комунікаційними технологіями, слабка економічна і правова грамотність, низький рівень загальнокультурної підготовки. Серед актуальних завдань освіти формування у випускників шкіл мотивів для подальшого навчання, безперервної освіти протягом життя; прагнення до ефективної трудової діяльності, побудови кар єри; здатності до соціальної адаптації в суспільстві, прояву активної життєвої позиції; налаштування на пошук сенсу життя через самоусвідомлення та самореалізацію, і, що на сьогодні є головним, на успішність молодої людини в житті. Зазначене обумовлює необхідність суттєвих змін у змісті шкільної освіти, формах і методах навчання і виховання. Разом з тим значної уваги потребує становлення сучасного вчителя як суб єкта інноваційних процесів, 1 спрямованих на підвищення якості навчання та виховання школярів. На порядок денний серед основних завдань вийшли підготовка та становлення сучасного педагога, наділеного такими професійними компетентностями, що забезпечують високий рівень та результативність педагогічної діяльності. Найбільшою характерною ознакою сучасного суспільства є зміни в усіх сферах життя, що сьогодні просувають науку, економіку, промисловість, культуру, впливають на розвиток інформаційного й освітянського простору. Як зазначає Р. Дафт, «щоб досягти успіху, а іноді й просто вижити в сучасному швидкоплинному бізнесі, люди й організації повинні безперервно вчитися» [2, 557] Стосовно проблеми нашого дослідження питання самоосвіти учителя та самостійності її у процесі підвищення кваліфікації є дуже актуальними, оскільки самоосвіта педагогічних працівників є важливим засобом і умовою забезпечення безперервної науково-методичної підготовки учителя. Багато уваги проблемі самоосвіти й самостійності учителя у навчанні приділяє Н.Г.Протасова. Можна сказати, що андрагогічні принципи визначені й обґрунтовані науковцем саме крізь призму самоосвіти фахівців. У науковій літературі організаційно-педагогічні аспекти проблем самоосвіти учителя предметно розглядалися у розробках О.Я.Айзенберга, Г.А.Громцевої, І.Л.Наумченко, В.М.Котляра, В.Б.Новичкової. удосконалення професійної діяльності учителя шляхом самоосвіти вивчали С.Г.Вершловський, М.М.Поташник, В.О.Сластьонін. Питання ролі самоосвіти у професійній адаптації молодих учителів висвітлені у працях Т.І.Гриб, М.М.Заборщикової, Ю.М.Кулюткіна, В.М.Козієва, О.Г.Мороза, О.О.Лебедєвої, Г.С.Сухобської, П.Г.Пшебильського, Т.М.Симонової. Зміст, форми, методи й умови стимулювання свідомої самоосвіти педагогічних працівників і вимоги до організації й керівництва самоосвітою учителя з боку адміністрації шкіл та методичних працівників досліджувалися в працях Ж.Л.Вітліна, В.Т.Кобури, В.М.Котляр, Н.В.Кузьміної, 2 К.О.Нефедової, Е.К.Туркіної та інших. Питання стимулювання самоосвіти фахівців під час навчання на курсах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів піднімали В.І.Бондар, Т.Г.Браже, С.Г.Вершиловський, І.П.Жерносек, М.Ю.Красовицький, В.І.Маслов, М.М.Поташник, Н.Г.Протасова, Е.А.Соколовська, П.В.Худоминський та інші науковці. Тісний взаємозв'язок освіти, самоосвіти, професійного розвитку та професійної спрямованості учителя відображений у роботах А.Я.Айзенберга, С.Б.Єлканова, Г.С.Закирова, Л.С.Колесник, М.Е.Канєвської, Л.М.Мітіної, П.І.Підкасистого, Б.Ф.Райського. Так М.Е.Канєвська, розглядаючи проблему професійної спрямованості учителя, пропонує новий підхід до вивчення її складових через опис ціннісно-змістовних утворень особистості, які формуються під впливом свідомого ставлення до своєї освіти та самоосвіти [4]. Окрім того є багато робіт, присвячених дослідженню різноманітних рівнів готовності людини до певного способу дій. Їх називають по-різному: життєва позиція, спрямованість інтересів, ціннісна орієнтація, соціальна установка, домінуюча мотивація, суб'єктивний сенс, що надається діями та інше. Усе це стосується галузі диспозицій людини, які фіксовані освітою, соціальним досвідом та забезпечують сприйняття й оцінку умов діяльності, а також тенденції до дії за цих умов. Л.М.Мітіна пропонує концептуальну модель професійного розвитку вчителя, яка включає інтегральні характеристики особистості: педагогічну спрямованість, педагогічну компетентність і емоційну гнучкість [6]. Нові освітні технології сприяють поступовому зміщенню співвідношення «освіта самоосвіта» до домінування самоосвіти. Швидкий розвиток сучасної науки, постійне нарощування інформації, підвищення вимог до будь-якого професіонала, щодо його професійної компетентності потребують від кожної особистості прагнення й уміння систематично та наполегливо займатися самоосвітою. Сьогодні можна констатувати: самоосвітні процеси, що протікають стихійно, все більше набувають організованих форм, а самоосвіта стає домінантним видом діяльності 3 педагога, який прагне досягти успіху в житті та своїй професійній діяльності. Формування самоосвітньої компетентності багатоаспектна проблема, що охоплює питання навчально-методичного, технічного, програмного, інформаційного, лінгвіністичного, організаційного та психологічного забезпечення [8]. Самоосвіта це освіта, одержана у процесі самостійної роботи, без проходження систематичного курсу навчання в освітній установі. У системі безперервної освіти самоосвіта виконує роль зв'язної ланки між ступенями й стадіями організованого навчання, що надає освітньому процесу цілісного LOGO характеру [7, 336]. ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМООСВІТИ ПЕДАГОГА взаємозв язок науково-методичної роботи з творчими пошуками окремих учителів і педагогічного колективу в цілому взаємообумовленість цілей, сутності, змісту, структури науково-методичної роботи й суспільних потреб, педагогічної практики відповідність змісту самоосвіти рівневі підготовки педагога, його інтересам і нахилам САМООСВІТА ПЕДАГОГА систематичність і послідовність самоосвіти комплексне вивчення психологопедагогічних і науковометодичних проблем зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога взаємозв язок наукових і методичних знань у самоосвітній підготовці вчителя Рис. 1 Принципи організації самоосвіти педагога Самоосвітня діяльність є такою, що не може бути контрольована ззовні, але вона теж піддається управлінню. Управляє нею сам учитель, а впливати на цей процес з позиції стимулювання й спрямування його можливо у процесі навчання і методичної роботи. Для цього важливе формування різних установок на самоосвіту, які були б взаємопов'язані між собою, що забезпечить орієнтацію на самоосвіту. Такими установками можуть бути: базова установка на зацікавлене ставлення до інформації (знань, форм, методів та засобів діяльності), що сприяє підвищенню рівня освіченості (компетентності) педагога, й 4 установка, що є надбудовою над базовою й є безпосередньо установкою на самоосвіту При цьому в період курсової підготовки вчителю можна запропонувати розробити індивідуальну програму самоосвіти на п'ять років (міжкурсовий період). Під час роботи за карткою професійного зростання буде розроблятися програма самоосвіти й засоби роботи з цією програмою, визначеним буде і зміст освітньо-інформативної частини - тієї, що забезпечить базову установку, а надбудовчу установку вчитель сформує в себе сам. Під час формування установки важливу роль відіграє механізм саморегуляції, внутрішньої активності особистості педагога. Формування потреби у самоосвітній діяльності більшою мірою підкріплюється зовнішніми умовами. І якщо ці умови сприятливі (стимулювання, заохочення та інше), то складання плану самоосвіти не викликає у педагога труднощів, або його опору. При цьому педагог не буде відчувати себе об'єктом педагогічного впливу, що дуже важливо у процесі навчання дорослих. Слід підкреслити, що зміст програми самоосвіти має враховувати данні діагностування, це сприяє самопізнанню вчителя й виступає значним мотиваційним підкріпленням для розробки наступних складових програми самоосвіти, якою є розробка змісту самоосвіти. Тут педагогові важливо визначитися не тільки з тим, чим він буде займатися, але й з тим, чим би він не хотів займатися. Це допоможе створити педагогові цілісну картину власних освітніх потреб й надасть йому віри у свої сили. Наступна складова - вибір форм, методів і прийомів самоосвіти з урахуванням результатів діагностування. Таким чином, у самоосвітню програму закладається не тільки мета - досягнення вчителем певного рівня науково- методичної підготовки, а й закладається нова блок-програма самовиховання, оскільки без нього неможлива самоосвіта. 5 Як бачимо, наведені вище складові програми самоосвіти, по суті, являють собою своєрідний алгоритм впливу на самоосвітню діяльність учителя у процесі його науково-методичної підготовки на інших рівнях підвищення кваліфікації. Застосування цього алгоритму: - допоможе забезпечити безперервність і систематичність роботи по оволодінню учителем професійною майстерністю; - дозволить максимально врахувати індивідуальні можливості та потреби педагога; - надасть можливість педагогові самостійно обирати найкращий час для самоосвітньої діяльності; - сприятиме більш глибокому і якісному засвоєнню необхідної інформації, наукового й методичного матеріалу, оскільки учитель у процесі самоосвіти виступає одночасно і суб'єктом і об'єктом освіти, її контролером і регулятором [5]. Разом із тим самоосвіта пов'язана з низкою труднощів. На відміну від організованих форм підвищення кваліфікації, де зміст навчання визначається навчально-тематичними планами й програмами, самоосвіта базується на принципі самоорганізації. Доцільно також підкреслити той факт, що педагоги часто відчувають труднощі у визначенні своїх освітніх потреб, це значно утруднює планування та добір змісту самоосвіти. Тому на основі плану самоосвіти й програми, що складаються з урахуванням результатів діагностики й визначають зміст, строки самоосвіти, джерела інформації, форми роботи, педагог будує свою подальшу діяльність на основі власних можливостей, досвіду і професійної підготовки. Допомога педагогові у цьому з боку методичних працівників, викл
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks