Ісаєва Н.С., к. філол. н., Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка - PDF

Description
1. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса / М.М. Бахтин. М. : Худож. лит., с. 2. Эльконин Д.Б. Психология игры / Д.Б. Эльконин. М. : Владос, 1999.

Please download to get full document.

View again

of 8
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Legal forms

Publish on:

Views: 18 | Pages: 8

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
1. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса / М.М. Бахтин. М. : Худож. лит., с. 2. Эльконин Д.Б. Психология игры / Д.Б. Эльконин. М. : Владос, с. 3. Эпштейн М.Н. Парадоксы новизны. О литературном розвитии ХІХ ХХ вв. / М.Н. Эпштейн. М. : Советский писатель, с. 4. Эпштейн М.Н. Постмодернизм в русской литературе / М.Н. Эпштейн. М. : Высшая школа, с. 5. Лотман Ю.М. Семиосфера; Культура и взрыв; Внутри мыслячих миров; Статьи; Исследования; Заметки / Ю.М Лотман. СПб. : Искусство-СПБ, с. 6. Неждана Н. Провокація іншості: П єси / Неда Неждана. К. :Український письменник, С НФС Новейший философский словарь. Постмодернизм / [гл. науч. ред. и сост. А.А. Грицанова]. Минск: Современный литератор, с. 8. Скоропанова И.С. Русская постмодернистская литература: новая философия, новый язык / И.С. Скоропанова. СПб. : Невский Простор, с. 9. Финк Э. Основные феномены человеческого бытия [Електронний ресурс] / Э. Финк; [пер. с нем. А. Гараджи] // Лштературознавство С. 55. Режим доступу до ресурсу: kharkov.ua/filosof/fink/fenomeny.txt 10. Хейзинга Й. Homo ludens: В тени завтрашнего дня / Й. Хейзинга; [пер. с нидерланд. В.В. Ошис] М. : Прогресс, с. 166 Ісаєва Н.С., к. філол. н., Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка ЖІНОЧИЙ ДИСКУРС ТРАДИЦІЙНИХ ОБРАЗІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА КИТАЙСЬКІЙ ПРОЗІ ПОСТМОДЕРНОГО ПЕРІОДУ Стаття присвячена порівняльному аналізу одного з найважливіших символів у повісті Марії Матіос «Москалиця» та романі китайської письменниці Сюй Сяобінь «Пітната змія» образу змії. Виявлено основні смисли, що реалізуються в позиціях традиційного розуміння, постмодерного переосмислення та індивідуально-авторського сприйняття. Ключові слова: порівняльне літературознавство, жіночий дискурс, постмодернізм, символ. Статья посвящена сравнительному анализу одного из наиболее значимых символов в повести Марии Матиос «Москалица» и романе китайской писательницы Сюй Сяобинь «Пернатая змея» образа змеи. Выявлены основные смыслы, которые находят реализацию в позициях традиционного понимания, постмодерного переосмысления, а также индивидуально-авторского восприятия. Ключевые слова: сравнительное литературоведение, женский дискурс, постмодернизм, символ. The present paper is devoted to the comparative analysis of one of the most important symbols in the story Moskalitca by Mariya Matios and the novel Feathered Serpent by Chinese author Xu Xiaobin the image of the snake. The author specified basic senses, which are manifested in the positions of traditional understanding, of postmodern interpretation and of the author s individual perception. Key words: comparative literature, feminist discourse, postmodernism, symbol. Постмодерний період у літературах країн колишнього соцтабору це питання, яке гостро дискутувалося у 90-ті роки і залишається в полі зору критиків сьогодні. Метою цієї розвідки не є з ясування правомірності визначення національних моделей постмодернізму (зокрема в українській та китайській літературах), візьмемо це за постулат, на користь якого висловилися авторитетні літературознавці. Зокрема, Т.Денисова ще у 1995 році переконливо довела, що наприкінці ХХ ст. центр постмодерної творчості пересувається на Схід Європи у суспільства, що переходили від тоталітарної системи до демократії, від єдиного соцреалістичного канону до свободи творчості й культурного багатоголосся. Отже, підсумувала згодом Р.Б.Харчук, першою і найістотнішою рисою, що відрізняє постмодернізм колишніх соціалістичних літератур від його західного варіанта це альтернатива соцреалізму, а не модернізму [Харчук 2006, 6]. Цю посутню особливість відзначили й дослідники китайської літератури. Зокрема К.Завідовська, посилаючись на роботи китайського прихильника «нової критики» проф.ченя Сяоміна, зазначила, що в Китаї постмодернізм виступає як критика і подолання «державного владного дискурсу». Іншими словами набуває значення періоду постідеології. В цьому його специфічний прояв на китайському ґрунті [Завидовская 2005, 30]. Звичайно, ця особливість не вичерпує сутності постмодерного дискурсу в зазначених літературах, проте дещо коригує ті критерії, які висуває західна критика (зокрема антитеза модернізму та постмодернізму І.Гассана). Бунт проти «владного тоталітарного дискурсу» по-різному позначився на ставленні до традиції в китайській та українській літературах. Соцреалічтисний канон в літературі Радянського Союзу профанував національну ідентичність і відображав свідомість імперської спільноти. Так Т.Гундорова зазначила, що постмодернізм уможливив повернення української літератури до традиції, звільненої від одновимірного соціологічного трактування і вилився у вигляді естетичного бунту проти «совєччини». Цей бунт став новою формою існування української ідеї, викликом постколоніальній масі, що важко назвати нацією [Гундорова 2005, 25]. Тому, напевно, у творах українського постмодернізму гра з національною символікою не перетворює її на т.з. «симулякри». Не даремно Т.Денисова, підсумовуючи характерні особливості феномену постмодернізму, визначені І.Гассаном, М.Калінеску, Д.Фоккема, У.Еко, М.Бредбері, додає ще й такі, як насиченість культурними реаліями, вільне поводження з традицією (а не заперечення її зауваження моє І.Н.), єдність історичного й позаісторичного, своєрідно втілена в міфологічному мисленні [Денисова 1995, 26]. Тобто, український національний дискурс не є частиною соцреалізму, з яким полемізує постмодернізм. Натомість в китайській літературі, як слушно зауважує К.Завідовська, дух постмодерного протистояння спрямований проти будь-якої гегемонії (і держави, і традиції), що призводить до її відходу на периферію [Завидовская 2005, 56]. Література 80-х 90-х рр. іде шляхом звільнення індивідуальності від соціальних і моральних обов язків, тим самим заперечуючи перш за все традиційну конфуціанську мораль. З іншого боку, наголошує дослідниця, китайська література цього періоду знайомиться із творами зарубіжних 167 літератур ХХ ст. (зокрема з надзвичайно популярними романами латиноамериканського «магічного реалізму») і намагається вести діалог зі світовою літературою, спираючись на набутий культурний досвід Заходу. Таким чином, традиційні символи стають в позицію рівності із запозиченими іноземними. Окрім того зауважимо, що Китай протягом майже всієї своєї історії займав імперські позиції, навіть у період панування іноземних династій (монгольської Юань та маньчжурської Цін) національна автентичність китайців залишалася непорушною завойовники адаптувалися до китайського соціально-культурного середовища з домінуючою конфуціанською мораллю. Тому конфуціанська радикалізація, як і радикалізація соцреалізму, однаково були предметом альтернативи для постмодернізму. Остання заувага стосується вжитого в назві статті терміну «проза постмодерного періоду» замість «постмодерна проза». Це зумовлено тим, що головним критерієм вибору творів для порівняльного аналізу був не ступінь відповідності змісту й форми запитам постмодернізму, а наявність образів з дотичною національною символікою, тематична суголосність, паралельність художніх прийомів у процесі переосмислення традиційних символів, присутність міфологічного мислення. Обрані твори, а саме повість Марії Матіос «Москалиця» й роман Сюй Сяобінь «Пірната змія», не є безсумнівними зразки постмодернізму, однак прояв постмодерної свідомості у творах не залишає сумніву. Марія Матіос народилася 1959 року, Сюй Сяобінь Вони належать до одного покоління, яке (звичайно в різних історичних контекстах) прожило близько 30 років в умовах тоталітарного режиму. Сюй Сяобінь була свідком страшного десятиліття «культурної революції», яке закарбувало в її свідомості образ «втраченого покоління», про яке у передмові до свого роману «Пірната змія» іронічно скаже: «Здається, нам поталанило в житті: в якій ще країні світу сьогодні наші ровесники мають такий багатий досвід, як ми? В дитинстві не знали радощів, в юнацтві не могли навчатися, в молодості кохати, у зрілі роки не мали наснаги, у старості не маємо притулку» [Сюй Сяобінь 2007, 3]. Те ж саме можна сказати про покоління, зображене в повісті Марії Матіос покоління українців періоду двох воєн та переслідувань тоталітарної влади. Кожна з письменниць у власній манері зобразила біль і страждання жінки, її мужність і винахідливість у тяжкі історичні часи. Однак, обидві вони звернулися до традиційної (навіть архетипної) символіки для відтворення глибинних сенсів своєї сповіді. Одним з найбільш вагомих і багатозначних символів в обох творах виступає образ змії. В романі Сюй Сяобінь «Пірната змія» образ змії провідний. Так звуть головну героїню Юйше (дослівно «Пірната Змія»). За давньою китайською легендою, змія на якій росте пір я є уособленням сонця (традиційного чоловічого первня). Витоки цього образу сягають дерева життя, яке поєднує на своїх гілках священного птаха та священну змію. Цей збірний образ символізує матріархальну культуру. Як зазначає в тій же передмові Сюй Сяобінь, пірната змія дарує людям вогонь, сама кидається у полум я і перетворюється на зорі. Пізніше цей образ став символом жертовності страждаючого духу. Ця легенда ніби розігрується в сюжеті роману життя і доля головної героїні тісно пов язана з долею її матері Жуому («Подібна до дерева»), акторки Цзіньняо («Золота Пташка») та активіста молодіжного руху Чжулуна («Вогненний Дракон»). Дуже незвичайно обіграно в творі момент розсипання тіла легендарної змії на іскри він повторюється щонайменше двічі. Перший раз героїня дізнається, що її далека родичка, яка жила в імператорському палаці, була без- 168 невинно засуджена до страти (на вогні). Однак їй вдалося втекти, а замість неї свідомо пожертвувала собою служниця, замінивши її на страті. Зрештою сама Юйше інсценувала свою смерть під час пожежі в трудовому таборі, і, скориставшись нагодою, втекла. Повторюваність цього мотиву, до того ж вдруге абсолютно без жертовності (швидше навпаки інсценування заради порятунку), десакралізує легенду і виводить її за межі традиції. В цілому для класичної китайської літератури (зокрема роману) характерне використання фантастично-легендарного обрамлення, яке зумовлюватиме сюжетні ходи, вчинки героїв, приводитиме їх до певної передбачуваної схеми та кінцевого результату. В романі Сюй Сяобінь легенда є тільки поштовхом до розвитку і напластування різних значень і сенсів у межах несподіваних сюжетних ходів. Отже, будемо говорити швидше про стилізацію під класичні твори, ніж про відповідність традиції. Однак, цією легендою не вичерпується сукупність традиційних значень образу змії в китайській культурі. З тілом змії та головою людини зображуються прабатьки людського роду богиня Нюйва та імператор Фусі. Така символіка притаманна не лише китайській культурі, майже у всіх міфологіях змія це символ, пов язаний з плодючістю, землею, жіночим репродуктивним началом з одного боку, а також вогнем і чоловічою силою з іншого [Мифы народов мира 1991, 468]. Поєднання протилежних первнів (жіночого й чоловічого, води й вогню) в образі змії конче важливе в романі Сюй Сяобінь. Головна героїня весь час знаходиться в позиції «на межі» природно відчуває потяг до водної стихії (весь час в її уяві спливає темна глибина озерної води), до свого жіночого єства, і в той же час, за легендою вона повинна принести себе в жертву на
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks