Проблема ефективності міжнародно-правових норм у галузі охорони навколишнього середовища - PDF

Description
à appleëì àÂ, Í Ì Ë Ú appleë Ë ÌËı Ì ÛÍ, ÓˆÂÌÚ Í Ù appleë Ï ÊÌ appleó ÌÓ Ó Ôapple ÌÒÚËÚÛÚÛ Ï ÊÌ appleó ÌËı ÌÓÒËÌ Ëø Ò ÍÓ Ó Ì ˆ ÓÌ Î ÌÓ Ó ÛÌ ÂappleÒËÚÂÚÛ ÏÂÌ apple Ò ÿâ ÂÌÍ УДК 341.1/.8:349.6 Проблема

Please download to get full document.

View again

of 9
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Sales

Publish on:

Views: 22 | Pages: 9

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
à appleëì àÂ, Í Ì Ë Ú appleë Ë ÌËı Ì ÛÍ, ÓˆÂÌÚ Í Ù appleë Ï ÊÌ appleó ÌÓ Ó Ôapple ÌÒÚËÚÛÚÛ Ï ÊÌ appleó ÌËı ÌÓÒËÌ Ëø Ò ÍÓ Ó Ì ˆ ÓÌ Î ÌÓ Ó ÛÌ ÂappleÒËÚÂÚÛ ÏÂÌ apple Ò ÿâ ÂÌÍ УДК 341.1/.8:349.6 Проблема ефективності міжнародно-правових норм у галузі охорони навколишнього середовища Парадокс сучасного міжнародного права навколишнього середовища (далі МПНС) полягає в тому, що попри значну кількість багатосторонніх, двосторонніх угод з охорони довкілля, відповідних актів «м якого права» рівень їх практичного втілення в життя залишається на досить низькому і незадовільному рівні. Ця проблема є характерною для багатьох міжнародно-правових норм, однак у природоохоронній сфері вона набуває особливо актуального значення з огляду на те, що від рівня реалізації норм МПНС напряму залежить стан глобального довкілля і виживання всієї людської цивілізації. Питання ефективності права, правових норм чи дії норм права посідало вагоме місце серед тематики досліджень представників радянської юридичної науки: М. П. Лебедєва, В. А. Федосової, В. М. Кудрявцева, В. І. Нікітінського, І. С. Самощенка, В. В. Глазиріна, О. С. Пашкова, Л. С. Явича, Е. О. Фоміна та ін. Проблема ефективності норм міжнародного права досліджувалася такими вченими, як І. І. Лукашук, Г. І. Курдюков, С. Ю. Марочкін, Л. Х. Мінгазов, Д. Боданський, О. Янг, Абрам і Антонія Чейзи, Дж. Даунс, Д. Рокі, П. Барсум, Б. Чемберс. Однак питання ефективності міжнародно-правових норм саме в галузі охорони навколишнього середовища не знайшло комплексного та системного висвітлення в доктрині міжнародного права. Отже, мета нашого дослідження полягає у вивченні умов ефективності норм міжнародного права на прикладі МПНС, 158 Проблема ефективності міжнародно-правових норм у галузі охорони... а також у запропонуванні способів підвищення такої ефективності. І. І. Лукашук визначав ефективність міжнародного права тим, наскільки воно досягає поставлених перед ним цілей, якою мірою реальні відносини відповідають його нормам, пояснюючи причину ефективності цього права не існуванням механізму примусу, а його соціальною необхідністю [1, c ]. Г. І. Курдюков стверджував, що ефективність діяльності держав із правореалізації оцінюється правовою активністю та ініціативою, при цьому досягається відповідність між правом і фактом (дією), правом і політикою держав [2, c. 59]. С. Ю. Марочкін визначає ефективність норм міжнародного права як комплексну характеристику їхньої внутрішньої якості (обґрунтованості, реальності, гарантованості тощо), успішної дії, реалізації, оптимальності витрат і досягнення цілі, що відповідає потребам прогресивного розвитку міжнародних відносин [3, c. 25]. Л. Х. Мінгазов уважає, що виразом ефективності (результативності) на стадії правореалізації є ступінь досягнення соціальної цілі норми, а на стадії правотворчості сама правова норма [4, c. 11]. На нашу думку, ефективність міжнародно-правових актів визначається ступенем зміни поведінки його адресатів, вирішенням екологічної проблеми та економічною ефективністю, в результаті чого досягається мета міжнародно-правового регулювання. Неможливо оцінювати окремо ефективність реалізації міжнародно-правової норми з відривом від стадії правотворчості, оскільки саме на ній закладаються засади функціонування майбутнього правового режиму. Втім, часто навіть найповніше врахування всіх факторів, що сприяють підвищенню ефективності міжнародно-правових норм на стадії правотворчості, не може повністю гарантувати ефективну правореалізацію, оскільки в процесі функціонування міжнародного договору відбуваються зміни в суспільній правовій свідомості, зрушення в науково-технічному прогресі, що не може не позначатися на здійсненні нормативних приписів на практиці. Ефективність дії правової норми, зокрема міжнародно-правової, можна визначити виходячи з аналізу всієї сукупності факторів, які впливають на ефективність норми як на стадії правотворчості, так і на стадії правореалізації. Розуміння цілей правових норм і співвідношення їх з кінцевим результатом є невід ємною умовою визначення ефективності дії будь-якої норми. І. І. Лукашук писав, що цілі відіграють важливу роль у визначенні ефективності нормативної системи [5, c. 68]. Так, експерти оцінюють Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, 1987 р. до Віденської конвенції про охорону озонового шару 1985 р. як один із найефективніших з огляду на досягнення ним поставлених цілей, тоді як, наприклад, Конвенція про біорізноманіття 1992 р. виявилася неефективною, оскільки одну з трьох основних її цілей зобов язання зберегти біорізноманіття не було визначено пріоритетною під час переговорів та укладання договору; натомість головну увагу було сконцентровано на досягненні іншої цілі доступ до генетичних ресурсів і захист прав біотехнологічних компаній. Мети може бути досягнуто в найбільш ефективний спосіб лише в тому випадку, коли вона відповідає загальним інтересам розвитку співтовариства держав. Узгодження інтересів і формулювання цілей міждержавної співпраці має вагоміше значення, коли торкається вирішення глобальних проблем та знаходить утілення в загальних багатосторонніх договорах. Отже, ефективність вирішення глобальних екологічних проблем і забезпечення раціонального природокористування залежить від узгодження різних національних цілей, які, врешті- 159 Публічне право 4 (8) (2012) решт, повинні відповідати загальним інтересам у збереженні екосистеми Землі та виживанні всього людства. Держави повинні розуміти, що досягнення тимчасової економічної вигоди, наприклад, у результаті неприєднання до природоохоронної угоди чи організації, згодом принесуть їм перманентні витрати, які в багато разів перевищуватимуть вигоди. Тому основним засобом досягнення спільної мети має бути посилення міжнародної співпраці через обмеження національного суверенітету і створення відповідних дієвих механізмів, навіть із наднаціональним компонентом. Під умовами ефективності правових норм учені розуміють ті обставини (фактори), від яких залежить реалізація їхньої здатності здійснювати сприятливий вплив на суспільні відносини в заданому напрямі, а під критеріями (показниками) цієї ефективності ті об єктивні фактичні дані та їх співвідношення, які характеризують реальні зміни, що мали місце в об єкті впливу цих норм, і пов язані з їхнім функціонуванням витрати [6, c. 38, 51]. С. Ю. Марочкін вирізняє: загальні умови ефективності норм міжнародного права, умови ефективності, які стосуються правотворчості та якості норм, а також умови ефективності, які стосуються дії та реалізації норм [3]. Д. Боданський шукає пояснення факторам збільшення ефективності правореалізації в легітимності міжнародних інститутів і створених ними режимів, при цьому під легітимністю він розуміє, крім традиційної згоди держав, також демократичність режиму, участь громадськості та прозорість ухвалення рішень [7]. Абрам і Антонія Чейзи, які представляють управлінську теорію дотримання міжнародних угод, стверджують, що стратегії з підвищення ефективності правореалізації повинні базуватися на аналізі та врахуванні причин недотримання державами їхніх зобов язань і вирішувати ці проблеми «позитивними» неконфронтаційними засобами. Недотримання державами угод результат прорахунків і незапланованих змін обставин, а не навмисне бажання порушити умови договорів, тому найефективніший спосіб відновлення ситуації не санкції, а система заохочень [8, c. 3, 10, 22]. На противагу цій теорії Дж. Даунс, Д. Рокі та П. Барсум відстоюють протилежну позицію: лише дієва система правозастосування, зокрема санкції, спроможна попередити недотримання та відновити попередній стан. Особливо необхідною, на думку авторів, виявляється система санкцій у тому випадку, коли існують сильні стимули для недотримання державами міжнародних угод [9]. Б. Чемберс визначає такі критерії ефективності міжнародних природоохоронних угод: а) ступінь дотримання без застосування системи санкцій; б) існування і результативність додаткових не правових інструментів, що підвищують рівень дотримання (створення потенціалу); в) відсутність конфлікту з іншими міжнародними договорами [10]. На нашу думку, кожна з розглянутих теорій має право на існування, має свої вади й переваги. Ці теорії доповнюють одна одну в поясненні причин недотримання та в запропонуванні засобів підвищення ефективності правореалізації. Досить вагомою є роль ЮНЕП у справі сприяння ефективній реалізації міжнародних договорів з охорони довкілля. Мандат ЮНЕП у сфері забезпечення дотримання та застосування природоохоронних угод визначено Програмами Монтевідео, а стратегію зі збільшення ефективності цього процесу втілено у Процес Коломбо робочу платформу, засновану 2006 р., яка об єднує незалежних експертів, уряди, представників структур багатосторонніх природоохоронних угод і громадянське суспільство та метою якої є розроблення стратегії вдосконалення механізму правореалізації. 160 Проблема ефективності міжнародно-правових норм у галузі охорони... Керівні принципи ЮНЕП, що стосуються дотримання та забезпечення виконання багатосторонніх природоохоронних угод, 2002 р. спрямовано на покращення дотримання цих угод, а також посилення забезпечення їх виконання. На основі Керівних принципів ЮНЕП Європейська економічна комісія ООН розробила схожий документ у рамках програми «Довкілля для Європи» Керівні принципи більш суворого дотримання та здійснення багатосторонніх екологічних угод у регіоні ЄЕК ООН 2003 р., які містять перелік рекомендацій з підвищення ефективності реалізації цих угод з урахуванням регіональних умов. За підтримки ОЕСР для нових незалежних держав Східної Європи у 2002 р. було розроблено документ «Забезпечення дотримання нормативно-правових вимог у сфері охорони навколишнього середовища». Більшість заходів із підвищення ефективності реалізації міжнародних природоохоронних угод, передбачених документами ЮНЕП, ЄЕК ООН, ОЕСР, перегукуються з умовами ефективності міжнародного права, визначеними міжнародно-правовою доктриною, однак інколи не враховують важливих складових. Проаналізувавши ці документи і доктринальні підходи, ми пропонуємо власну класифікацію заходів, які, на нашу думку, найбільше сприяють підвищенню ефективності реалізації міжнародних природоохоронних угод. 1. Відповідність об єктивним законам суспільного розвитку та врахування реального стану міжнародних відносин. Існують приклади, коли норми міжнародного права вже не відповідають потребам суспільного розвитку, природоохоронним цілям та інтересам міжнародної співпраці держав, а інколи навіть суперечать основним принципам міжнародного права, стаючи неефективними та недійсними. Таким прикладом слугує принцип абсолютного суверенітету над природними ресурсами і побудована на його основі доктрина Хармона доктрина абсолютного територіального суверенітету [11, c. 269, ]. На сьогоднішній день очевидно, що екологічні проблеми стрімко збільшуються, а наявних механізмів боротьби з ними недостатньо, тому об єктивною необхідністю є посилення співпраці всіх зацікавлених акторів. При цьо
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks