ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ЗМІСТУ ТА ЗНАЧЕННЯ ПЕРШОЇ ДИСЕРТАЦІЇ М. І. КОСТОМАРОВА ПРО ПРИЧИНИ І ХАРАКТЕР УНІЇ В ЗАХІДНІЙ РОСІЇ - PDF

Description
38 УДК 94: ( )(092) ЛЕВИЦЬКА ОКСАНА, аспірантка кафедри культурології Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, м. Київ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ЗМІСТУ ТА ЗНАЧЕННЯ ПЕРШОЇ ДИСЕРТАЦІЇ

Please download to get full document.

View again

of 7
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Research

Publish on:

Views: 28 | Pages: 7

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
38 УДК 94: ( )(092) ЛЕВИЦЬКА ОКСАНА, аспірантка кафедри культурології Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, м. Київ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ЗМІСТУ ТА ЗНАЧЕННЯ ПЕРШОЇ ДИСЕРТАЦІЇ М. І. КОСТОМАРОВА ПРО ПРИЧИНИ І ХАРАКТЕР УНІЇ В ЗАХІДНІЙ РОСІЇ У статті розглядається перша магістерська дисертація М. І. Костомарова Про причини і характер унії в Західній Росії як унікальний твір, у якому вперше центральною проблемою для автора стала народна історія. Проаналізовано дійсні причини ліквідації дисертації і її наукове значення. Переглянуто зміст твору й основні проблеми, котрі не досліджувалися науковцями раніше. Ключові слова: Берестейська унія; ідеологія; унієзнавча позиція; релігія; собори; національність; самоідентифікація; культура; православ'я; католицизм; уніатська церква. Постановка проблеми. Наукова діяльність М. І. Костомарова розпочинається темою Берестейської унії 1596 року. 29 листопада 1841 року в Харкові філософський факультет видає дозвіл на друк дисертації Миколи Костомарова під назвою Про причини і характер унії в Західній Росії для отримання звання магістра історичних наук. Відтоді розпочинається історія наукових пошуків талановитого історика, публіциста, етнографа, поета, полеміста, громадського діяча, котрий лише нещодавно посів гідне місце в культурному й науковому просторі України. Потенціал його творчості настільки невичерпний, що, незважаючи на кількість матеріалів, присвячених його персоналії, багато піднятих ним проблем залишаються неопрацьованими. Наприклад, перша його дисертація, яка є, на нашу думку, унікальним твором, у якому автор вперше виклав свої погляди на значення народної історії, перебуваючи під впливом романтизму, і котра незаслужено забута науковцями через стереотипи та традиції історіографії, що віднесли її чи не до єдиного невдалого твору М. Костомарова. Стан вивчення проблеми. Історію написання й захисту, котрий не відбувся, ми дізнаємося з автобіографій М. Костомарова, а також від його співвітчизників О. Корсуна (Корсунова) [10], М. І. Сухомлинова [26], В. І. Семйовського, Н. А. Білозерської [1]; представників наукової думки кінця ХІХ - початку ХХ століття: М. Драгоманова, І. Айзенштока [2], М. Грушевського [3], Д. Чижевського, І. Крип'якевича [18]; а також від сучасних російських та українських авторів: Т. П. Чалої [30], А. Ф. Смирнова [24], Є. Єльянова, С. А. Копилова [9], Л. Тимошенка [27-29], О. Кияна [8], В. В. Міхєєвої [20], М. Т. Яценка [33], Ю. Пінчука [22]. Із цих джерел можна довідатися, що М. Костомаров узимку 1840 року розпочинає роботу над магістерською дисертацією, котру узгоджено на кафедрі й рекомендовано до захисту 1841 року. Для розуміння особливостей смислового наповнення першої дисертації М. І. Костомарова, необхідно з'ясувати причини її ліквідації. Метою статті є переосмислення значення та змісту магістерської дисертації М. І. Костомарова Про причини та характер унії в Західній Росії . Важливим завданням для нас є спростування свідчень про низький академічний рівень магістерської дисертації, а також доведення оригінальності смислового наповнення тексту, котрий має право стати поряд з іншими визнаними роботами автора. Також необхідним є виявлення дійсних причин ліквідації магістерської роботи, аналіз її змісту та мети написання. Виклад основного матеріалу. Свідченням недостатньої уваги до першої дисертації М. І. Костомарова є її бібліографічна рідкість. Робота була перевидана в 1928 році Михайлом Грушевським у збірнику Науковопубліцистичні й полемічні писання М. І. Костомарова [3] та з того часу у видавництвах більше не з'являлась. Вона не часто є предметом аналізу в науковій літературі, виняток складають біографічні дослідження, де відтворюється історія невдалого захисту наукової роботи, що завершилася спаленням усіх можливих екземплярів. Проводячи аналіз бібліографічного надбання щодо дисертації Про причини і характер унії в Західній Росії , ми виявили матеріал, який відноситься, в основному, до другої половини ХІХ - першої половини ХХ століть. У повоєнні часи творчість М. І. Костомарова не вивчалась. У 1967 році відбулося святкування 150-річчя від його дня народження й поновлення вивчення творчого надбання Миколи Івановича. Говорячи про сучасність, зауважимо, що, окрім описових згадок, проблемою дисертації майже ніхто не займався. Можна назвати ім'я історика, який присвятив свою наукову діяльність М. І. Костомарову, заторкнувши питання першої дисертації, це Ю. Пінчук [22]. Набагато глибше дослідив історію роботи молодого М. Костомарова історик Л. Тимошенко [29]. Він систематизував матеріал, пов'язаний з унійною дисертацією, і спробував дати власну оцінку праці та її історії, подав свої зауваження щодо усталених поглядів. Традиційно в літературі панує думка, що названа праця була визнана недостатньою для наукового визнання, містила історичні помилки, недостатньо матеріалу для певних висновків, у ній не було критичного погляду, не співпадали зміст і тема. Але остаточна оцінка, якою керуються й досі, сформована на основі самокритики Миколи Івановича, котрий згодом охарактеризує свою магістерську роботу як поверхову, де мало опрацьовано літератури, як незрілу [13, с. 210]. Часто 39 ці слова повторюються в дослідницькій літературі науковцями для загальної характеристики дисертації. Наукова робота, дійсно, містила недоліки й не може слугувати зразком для сучасності у вивченні Берестейських подій, але для років вона була не просто актуальною, але й містила нові, нетрадиційні висновки про характер унії. На нашу думку, точка зору, що зміст роботи не відповідав науковим вимогам, є невиправданою з огляду на те, що факультет і Рада університету затвердили й підтримали тему й зміст дисертації, а з усієї комісії лише П. П. Гулак-Артемовський, ректор Харківського університету, та професор філософії М. Н. Протопопов дали негативні відгуки на дисертацію, тому вона була рекомендована до захисту кафедрою [20, с. 141] : За постановою 1-го відділення філософського факультету, від 22 листопада 1841 року, внаслідок більшості позитивних відгуків, надрукувати. 29 листопада 1841 року. Декан відділення, статський радник и кавалер Петро Артемовський-Гулак . Цей текст був видрукований на заголовній сторінці дисертації Про причини і характер унії в Західній Росії [26, с. 48] і свідчить про неправомірність оцінки дисертації, як незадовільної з наукової точки зору. Та заради історичної справедливості переглянемо претензії критиків, що вказували на наукову недостатність роботи. У чому саме вбачав недоліки Гулак-Артемовський, допомагає дізнатися співвітчизник і товариш М. І. Костомарова В. М. Білозерський. Завдяки цитуванню О. Кияна дізнаємося, що автор дисертації не виявив початку підготовки наперед задуманого римськими єпископами плану унії, тобто, задовго до того часу, коли вона явилася відкрито в суспільному житті [8, с. 79]. Усі решта зауважень - петербурзького академіка П. Г. Устрялова, міністра народного просвітництва С. С. Уварова, князя Н. А. Цертелєва, патріарха Іннокентія Борисова, які знаходимо в документах, поданих М. Сухомлиновим, І. Айзенштоком та ін. - свідчать радше про політико-ідеологічні причини заборони захисту й не мають нічого спільного з науковою критикою. Бентежить той факт, що Гулак-Артемовський у результаті своїх критичних зауважень пророкував Костомарову або ув'язнення, або заслання [22, с. 133]. Отже, виникають сумніви, що ця репліка стосувалася науковості праці. Рефлексує відносно науково-історичної цінності унійної дисертації М. С. Грушевський і як фахівець дає їй негативну оцінку, зауважуючи, що монографія Південна Русь в кінці XVI століття стояла на ряд вище попередньої дисертації [3, с. 7]. Згідно із цим судженням зауважимо: магістерська дисертація М. Костомарова написана впродовж років, а монографія Південна Русь в кінці ХVI століття - у Різниця у 20 років - це не лише зміна поглядів та уявлень автора, обережність після ув'язнення, а також доступ до нової інформації. Завдяки спогадам О. Корсуна (Корсунова) ми довідуємся, що в 1940 році М. І. Костомарову історію відносин України й Польщі можна було почерпнути лише з дум, народних переказів та Історії Русів Георгія Косинського, бо тоді ще не відомі були Пам'ятники Тимчасової комісії для розбору древніх актів (1845) [16, с. 200]. Також нам відомо, що в 1851 році Петербурзька Археографічна комісія оприлюднила четвертий том актів, майже цілком присвячених історії Київської митрополії та унії [27, с. 78]. Отже, всі розглянуті нами вище зауваження критиків і рецензентів ведуть до висновків, що ступінь розробленості й наукової ваги праці не має відношення до знищення дисертації. Магістерська робота була визнана кафедрою і Радою університету й рекомендована до друку, а політико-ідеологічні причини знищення тексту дисертації легко довести, з'ясувавши коло осіб, котрі фігурували в цій справі. Першим, хто помітив неспівпадіння змісту праці з ідеологією імперської державності, був архієрей Інокентій Борисов. Олександр Корсун (Корсунов), товариш Миколи Івановича, котрий отримав один із розісланих перед захистом екземплярів дисертації, пригадує, як М. І. Костомаров прийшов забрати її й повідомив, що Інокентій присікався до слів на першій сторінці, зокрема таких: Константинопольський патріарх, не дивлячись на всю ницість свого сану , замість свого значення після завоювання турками Візантійської імперії.. і дисертацію анулювали [16, с. 208]. Хоча, на нашу думку, далеко не ці слова посприяли знищенню праці, вони були лише приводом призупинити захист. Цікавим історичним фактом є те, що М. Костомаров з архієреєм знаходилися в дружніх стосунках, вони часто зустрічалися навіть після заборони захисту. Друзі переконали молодого вченого, що справжніми винуватцями провалу захисту є С. Уваров, міністр народної освіти, і професор М. Устрялов, але провина Інокентія є очевидною. Більшість дослідників схиляються до думки, що саме ця духовна особа першою звернула увагу на так звані неугодні рядки в науковій праці дисертанта. Після знайомства з епістолярною спадщиною Борисова навіть найменші сумніви в його непричетності зникають. Він пише, як зауважив невідповідності в думках молодого історика з усталеною позицією владних структур [6, с. 387]. Із цього листа Інокентія відкриваються докази, які вказують на центральну причину знищення дисертації, на них звертає увагу Леонід Тимошенко: Відгомін про воз'єднання уніатів з російським православ'ям був таким сильним... що цензура ніколи б не допустила публікацію праці . Тобто, унійна позиція М. І. Костомарова не влаштувала церковну й світську владу і була недоречною в умовах намагань розправитися з унійною церквою в 1839 році. Також завдяки листуванню стає відомим факт дружби Інокентія з Гулаком-Артемовським; на це вказують слова Інокентія: Це змусило мене повідомити своє побоювання главам тутешнього університету, і вони, абсолютно поділяючи його, зважились призупинити диспутанта... [6, с. 387]. Професор І. Айзеншток першим звертає увагу на це цитування і вносить Гулака- Артемовського у список тих, хто посприяв знищенню дисертації [2, с. 23]. Російський історик А. Ф. Смирнов упевнений: Саме він (Інокент
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks