Підлісна Г.Ю., студ., Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка - PDF

Description
Коли герой дізнається про вагітність Лотхен, він не відчуває жодних докорів сумління, жодної провини за собою: «Шутка нехорошая!...жаль мне тебя, Лотхен! Пошалила немножко, а тут и беда!» [Гребінка 1984,

Please download to get full document.

View again

of 5
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Religion & Spirituality

Publish on:

Views: 23 | Pages: 5

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
Коли герой дізнається про вагітність Лотхен, він не відчуває жодних докорів сумління, жодної провини за собою: «Шутка нехорошая!...жаль мне тебя, Лотхен! Пошалила немножко, а тут и беда!» [Гребінка 1984, 690]. Іван Іванович, вважаючи себе за порядну людину, обіцяє все влаштувати: «хоть это мне и дорого будет стоить, но я для тебя сделаю» [ Гребінка 1984, 697]. Він не знаходить нічого кращого, як видати її заміж за ненависного і огидного для неї робітника Яна, заплативши йому за це 6000 рублів. Іван Іванович не зважає на почуття Лотхен, йому навіть на думку не спадає, що він зруйнував життя молодій дівчині, яка його любила і вірила йому. Є.Гребінка наголошує на тому, що людина, яка сама не має моральних почуттів, нездатна їх сприйняти і в інших людях. Герой вважає, що зробив добру справу для Лотхен, врятував її від сорому і безчестя, видавши її заміж: «А славная девочка эта Лотхен, такой бутончик Жаль ее Впрочем, я сделал, что мог, пусть живет на здоровье!» [Гребінка 1984, 698]. Цинізм Івана Івановича є безмежним, він навіть приходить подивитися на весільну церемонію Лотхен і Яна. Є.Гребінка показує, наскільки відносними є поняття добра і зла в людському суспільстві. Іван Іванович занапастив життя безневинній дівчині, але сьогодні він «живет помаленьку под именем доброго человека» [Гребінка 1984, 699]. Маючи репутацію доброчесного, порядного сім янина, він провадить розмови про людські недоліки, при цьому навіть не задумуючись над тим, яке зло вчинив сам. Письменник робить висновок, що понять «добра» і «зла» тогочасне суспільство не здатне розрізнити, адже надто велику його частину становлять люди аморальні, які в своєму житті керуються матеріальними принципами, що можуть побачити лише поверхню людської суті. Людина, яку всі вважають доброчесною і порядною, насправді є носієм морального зла. Є.Гребінка наголошує на тому, що герої свідомо обирають шлях зла, що є вершиною їх морального занепаду. 1. Гребінка Є.П. Твори: В 3 т. Т. 2. К., 1984; 2. Етика: Навч. Посібник / За ред. В.О. Лозового. К., с. 3. Малахов В. Етика: Курс лекцій. Hавч. посібник / В. Малахов. К.: Либідь, c. 4. Соловьев В.С. Оправдание добра. Нравственная философия // Соч.: В 2 т. М., Т.1. С ; 5. Тофтул М.Г. Етика: Навч. посібник К.: Академія, с. Підлісна Г.Ю., студ., Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка ОБРАЗ СТРАХУ У ДРАМІ В. ВИННИЧЕНКА «ГРІХ» Порушено проблему життєвого вибору людини під впливом почуття побоювання, неспокою. Досліджується образ страху у драмі В. Винниченка «Гріх». Розглядається психологічний стан головної героїні і її здатність протистояти слідчому-кату. Ключові слова: «страх», «новітня драма». 423 В этой статье затрагивается проблема жизненного выбора человека под влиянием чувства боязни, опасения. Исследуется образ страха в драме В.Винниченка «Грех». Рассматривается психическое состояние главной героини и ее способность противостоять следователю-кату. Ключевые слова: «страх», «новая драма». In this article the author touches upon the issue of a life choice under the influence of apprehension and fear. In the article an image of fear in Volodymyr Vynychenco s drama Sin is analyzed. An emphasis of analysis is made on a mental state of the principal heroine and on her ability to withstand investigator-her tormentor. Key words: Бурхливим і склярним був початок XX ст.: це і перша революція, і політична реакція після неї, і роки важкої експлуатації та зубожіння селян, заробітчан та робітників, і спроби соціального протесту, що ставали тим частішими, чим нестерпнішими були умови життя. Все це відбилося у творчості багатьох письменників, і одним з них був Володимир Винниченко талановитий прозаїк, драматург-новатор, політичний діяч. В еміграції і після повернення з неї крім оповідань В. Винниченко створює ряд злободенних, гостропроблемних психологічних драм («Дизгармонія», «Брехня», «Закон», «Натусь», «Щаблі Життя», «Гріх», «Базар», «Дочка жандарма», «Молода кров», «Великий Молох», «Чорна Пантера і Білий Медвідь») та романів («Чесність з собою», «Рівновага», «Посвій», «Божки», «Хочу», «Заповіт батьків»). І за тематикою, і за своєрідністю її художньої реалізації ці твори були новаторськими, незвичними, тому сприймалися неоднозначно, навколо них спалахували гострі суперечки, вони були помітними в літературному житті. Кожна п єса В. Винниченка приховує в собі загадку, яку неможливо розгадати до кінця. В основі драматичних творів письменника лежать натуралістичні події, які набувають символістської таємничості, вишукано трансформуються з допомогою засобів експресіонізму, імпресіонізму, сюрреалізму. П єси В.Винниченка складні й незвичні за своєю жанрово-стильовою структурою, вони чітко зберігають родову визначеність. Не пориваючи з традиціями, зокрема й нової драми, що вже склалися на той час у європейській літературі, В.Винниченко торує самобутній шлях у драматургії. Його п єси були новаторськими в українській літературі початку ХХ ст. Вони руйнували канони сценічного дійства. Герої прагнули бути незалежними від юрби, моралі, приписів. Хотіли бути «чесними з собою». Але, як зазначав сам Винниченко, ніхто з його героїв не був по-справжньому «чесним з собою», оскільки вони лише прагнули цього. Драми В.Винниченка це стихія, бунт, виклик самому життю. Сміливістю тематики (свідомість та інстинкти, мораль і статеві проблеми, честь і зрада) драматург часто, на думку критики, виходив за межі дозволеного. Автор піднімає завісу, проникає у найпотаємніші схованки психології і проводить експерименти на людській душі. Спостерігає над її діями в екстремальних умовах і сам надає своєму героєві право вибору. Героєм п єс стає новий суспільний тип інтелігента, тло дії ХХ ст. з його соціальними конфліктами і моральними суперечностями. Пошуки правди життя і нової моралі 424 не є новацією, це норма для творів будь-якого європейського письменника. Автор намагається проникнути в найглибші закутки людської душі, показати складність та неоднозначність характерів, причини вчинків. Обрати тему статті було важко, оскільки чітко та ясно передати словами образ страху в драматургії В.Винниченка не можливо. Цю тему, на наш погляд, ще ніхто глибоко не досліджував, і посібних матеріалів, які допомогли б в роботі, немає. Але спробуємо, читаючи драматичні твори В.Винниченка, подивитися на них з боку внутрішнього стану героя. Його переживання, роздуми над проблемою і, найголовніше, його відчуття страху, чого він боїться і на які вчинки ладен піти, керуючись цим почуттям. Взявши за приклад п єсу «Гріх», у якій морально-етична, духовно-національна проблематика сполучена з революційно-соціальною, спробуємо дослідити цей страх. З самого початку п єси автор надає характеристику персонажам, що полегшує уявлення про події та героїв, детально описує причини арешту, в подальшому причини певних дій персонажів твору. Тут присутній любовний трикутник (Ніна, Іван, Марія), зрада, смерть, жалюгідність вчинків, проблема вибору. В п єсі на три дії Винниченко зумів порушити важливі тогочасні проблеми, емоційний стан людей, які опинилися в незвичній ситуації. У п єсі автор не так чітко і відкрито, але все таки говорить про страх. У В.Винниченка героїні, на перший погляд, зовсiм простi, звичайнi, але майстернiсть письменника очевидна, бо він вмiє видiлити в описi зовнiшностi те головне, що створює неповторну красу i привабливiсть. Головна героїня революціонерка Марія Ляшківська: «років 26, волосся темно-русяве, колір лиця рівно-білий, рисунок уст чіткий, тонкий. Постать гнучка, ходить легко, але немов недбало. Манера балакати насмішкувата, гумористична: важко спочатку пізнати, коли глузує, коли говорить поважно.». На початку твору складається враження, що героїні невідоме почуття страху. Дівчина мов би живе у власному світі, де немає місця загальноприйнятим морально-етичним законам. Але стає зрозумілим, що насправді на обличчі Марії маска. Вона вважає, що в сучасному світі нема такого поняття як «гріх», що це пережитки «старого світу». Але протягом твору змушена змінити свою думку. І завдяки одному «маленькому гріху» героїня в подальшому ще більше грішить. Зрештою, зраджуючи своїх друзів, закінчує життя самогубством. Після того як вона зраджує товаришів-революціонерів заради благородної мети, порятунку з ув язнення коханого, дівчина вже не може вирватися з міцних рук слідчого. Хоча сам страх за коханого, що може загинути від туберкульозу в тюремних умовах, і підштовхнув молоду революціонерку до зради. Небезпека бути викритою лякає героїню. Хоча спочатку на допиті вона веде себе холоднокровно. Марія намагається старанно приховати відчуття страху, але читач може простежити зміни в її настрої. Наприклад, коли Ляшківська говорить зі своєю подругою Ніною, вона сильно переживає. Кожна розмова для неї несе нестерпні муки. Страх, що Іван не зуміє зрозуміти її вчинок, болісно катує душу головної героїні: «Марія. Ну, а що б ви зробили, якби дізнались? (Криво посміхається). Іван (здивовано). Як то що? Знищить поганця моментально! Марія. І невже ви могли б убити? Іван. А як же інакше? Марія. Ну, а якби раптом виявилось, що це хтось із ваших близьких. Га? От цікаво, як би ви тоді реагували? Іван (здивовано). Я гадаю, так само». 425 Слова Івана стають однією з причин подальшого вчинку дівчини. Про страх у творі також розмірковує й інший персонаж Сталинський. У п єсі він постає як негативний герой, слідчий, жандарм який домагається головної героїні: «Марія (спокійно встає). Майте на увазі, пане жандарме, що завтра ж тюрма найде мене мертвою в камері, коли ви дозволите собі своє звичайне» безумство». Сталинський. Жага, я вам сказав, не знає ні страху, ні законів». Згодом він підбиває героїню на зраду, а в подальшому користується її страхом, поводиться з нею як із іграшкою: «Сталинський (безпечно сміється). Ви - моя, зіронько, з голови до ніг, з душею, з серцем, із тілом, тепер і навіки. Розумієте, хороша моя? Ви навіть померти без моєї згоди не можете. О, не дурно ж ви револьвера в столику тримаєте. Очевидячки, щоб застрелитись? Правда? А я от не дозволю застрелитись, і не застрелитесь». Саме його жага до неї і стала остаточною причиною самогубства дівчини. Він пропонує поїхати з ним в Крим на відпочинок. Для дівчини це неможливо. Винниченко не показав безчестя героїні. У п єсі вона сама себе засуджує, карає, знаходить тільки один вихід із цього становища. Сталинський пояснює чому він може користуватися волею героїні: «Чого для вас ця історія така тяжка, а для мене чого байдужа й навіть навпаки? Того, думаєте, що ви порядна, а я мерзотник? Моральність тут не грає ніякої ролі. Того, хороша моя, що ви виступаєте проти своїх, а я виступаю проти ворогів. Ви продаєте своїх. От у чому вся штука. Розумієте? Це є найбільше злочинство серед людей Навіть ми, жандарми, не можемо цього робити. І от чого вас це так мучить. Коли б ви видавали нас, своїх ворогів, то вам справді не було б ні тяжко, ні соромно. Правда ж? Ну от, а в цій муці вашій власній і є моя сила над вами. Як не стане тої муки, то не стане й моєї влади». Слідчий керує революціонеркою як маріонеткою, не даючи нічого зробити самостійно, навіть померти. Та все ж героїня високоморальна особистість, яка не стає цинічною та жорстокою як слідчий, для нього це просто ще одна справа, яку потрібно розкрити, ще одна бідова жінка, яку потрібно зламати. Він впевнений в своїх дія
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks