МУЗИЧНІ БАРВИ УКРАЇНИ - PDF

Description
МУЗИЧНІ БАРВИ УКРАЇНИ Матеріяли підготовили: Др. Адріяна Гельбіґ, етномузиколог Текст / Паверпойнт Др. Дарка Ласовська-Небеш, етномузиколог Компакт диск/аналіз музичних прикладів/ Питання до змагу 1 Київська

Please download to get full document.

View again

of 12
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Services

Publish on:

Views: 11 | Pages: 12

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
МУЗИЧНІ БАРВИ УКРАЇНИ Матеріяли підготовили: Др. Адріяна Гельбіґ, етномузиколог Текст / Паверпойнт Др. Дарка Ласовська-Небеш, етномузиколог Компакт диск/аналіз музичних прикладів/ Питання до змагу 1 Київська Русь IX XIII ст. У житті людей Київської Русі, музика, пісні і танці займали значне місце. Пісня супроводила різні обряди, календарні свята. Знамениті фрески вежі Софійського собору у Києві дають зображення музикантів і танцюристів. За цими зображеннями, а також з літописів, ми знаємо про музичні інструменти Русі - ріг, труби, бубон, гуслі, гудок. Під час богослужіння не дозволяється інструментальної музики (Слайд 2,3)(Трек 1). Козацька Доба XVI XVIII ст. З XV ст. кобзарське мистецтво, це думи та історичні пісні. Фолклорні твори зберігаються в народній пам'яті і передаються усно. Ці твори є анонімні, бо імена композиторів невідомі. В XV- XVIII століттях поширювалися козацькі пісні, в яких запорожці зображалися оборонцями рідного краю. Коли Запорізька Січ була зруйнована наказом цариці Катерини ІІ в 1775 році, ця подія викликала ряд епічно- сумовитих пісень про колишню славу. Триста років війн з турецько-татарськими загарбниками вплинули на інструментальну культуру козацтва. Порівнюючи українські музичні інструменти з інструментами Отоманської імперії, можна знайти дуже сильний вплив турецької музичної культури на українську чи то в структурі інструментів, чи у заспівах кобзарів. Візьмемо кілька прикладів. Сурмa з історичних джерел нам відомо, що військова музика українського козацтва включала дерев'яну трубу, яка називалася сурмою, або козацькою трубою (Слайд 4). На жаль, тогочасний інструмент не зберігся. Відомо лише, що це був військовий сигнальний інструмент. Подібний інструмент під назвою «зурна» відіграє велику ролю в традиційній музиці Туреччини (бувшої Отоманської імперії) та в арабських країнах. (Слайд 5). Кобза існувала в Україні ще в XV-XVI століттях, належала до типу лютневих (lute) інструментів. Згодом кобза вийшла з вжитку, і на зміну їй прийшов більш удосконалений гибрид барокової лютні з кобзою - торбан - та, так звана, «старосвітська» бандура. Кобза була дуже популярною серед українського козацтва. На ній грали мандрівні кобзарі, які виконували народні пісні різних жанрів історичні, ліричні, побутові, а також думи і псальми (Слайд 9,13). Бандура - найхарактерніший національний український музичний інструмент - походить від кобзи і споріднений із давніми гуслами. Квабуз 2 чи квумбус, південноарабський інструмент, що нагадує маленьку лютню, також має якийсь стосунок до нашої кобзи. До кінця 18 ст. бандура повністю витиснyла кобзу (Трек 2). Бандура була популярна серед простого люду та шляхти у XVII та XVIII ст., але через економічні та політичні зміни інструмент втратив своє значення, і перейшов до рук сліпих музикантів - кобзарів. Кобзарі створили власне товариство, спілкувалися своєю спеціяльною мовою лебій, що поєднувала в собі українські, грецькі, ромські (циганські) слова. Музиканти повинні були скласти певні іспити / ритуали на отримання дозволу мандрувати, грати, співати по селах. Часто кобзарів супроводжували хлопчики, які з часом також могли стати кобзарями. Навіть коли це товариство заборонили, то кобзарі продовжували традиції, тому популярність бандури не занепадала, а навпаки відроджувалася, особливо на початку XX ст. Bиступ кобзарів на Археологічному конґресі в Харкові у 1902 р. знову зацікавив людей у бандурі й цьому мистецтві. (Небеш 1996) Торбан струнний музичний інструмент, котрий був поширений з першої половини XVIII до початку XX століття в Україні, Польщі і Росії, Існує легенда, що гетьман Іван Мазепа грав на торбані. Український торбан походить з української бандури внаслідок зовнішнього впливу на розвиток цього інструмента західноєвропейських лютень (наприклад, перськоарабський інструмент уд прийшов до Європи через середньовічні війни). Як масовий народний інструмент, торбан в Україні не поширився хоч і згадується в народних українських піснях (Слайд 6,7,8). Козак Мамай з Кобзою У художніх музеях України нині зберігається понад 75 видів картин із зображенням Козака Мамая. Козак Мамай мандрівний запорожець, вояк, бандурист і співак. Ім'я Мамай пов'язане зі словом «мама», яке індійською мовою означає дядько. У татарській мові мамай означає страшну потвору, що лякає малих дітей. За архівними відомо, що справді існував гайдамака, якого звали Мамай (Слайд 9). Думи В період козаччини зароджуються історичні думи. Вони складалися переважно козаками і про козаків. Народних мандрівних співців, які водночас були творцями і виконавцями історичних пісень та дум, називали кобзарями (Слайд 13). Коли комуністи зайняли Східну Україну в 1921, вони заборонили українським вченим записувати та аналізувати думи, які співали сліпі бандуристи, кобзарі. Ці співаки вважалися однією з найсерйозніших загроз стабільності радянського режиму. Кобзарі мандрували від села до села, розповідаючи 3 людям про минуле та сучасне України. Відповідно комуністи боялися, що вони будуть розповсюджувати серед людей антирадянську, релігійну та національну пропаганду, і що це стане важко контролювати згори. Так, у 1932 кобзарів запросили у Харків, тодішню столицю радянської України, під приводом етнічної конференції, натомість всіх їх схопило і замордувало НКВД (Народный Комиссариат Внутренних Дел). Щоби запобігти збереженню кобзарського мистецтва, НКВД також переслідували вчених, які досліджували діяльність бандуристів у : Клемента Квітку ( ), Гната Хоткевича ( ), Катерину Грушевську ( ). Вони були знищені у таборах, в язницях чи в часі найбільших сталінських репресій у 1930-і р.р. Катерина Грушевська була арештована у 1937 р. і померла в таборі у 1943 р. Гнат Хоткевич був застрілений у 1938 р. Клемент Квітка заарештований повторно у 1930-х р.р., але вижив у таборі. Потім його вивезли і він жив у Москві до самої смерті у 1953 р. (Слайд 15) Козацьке Бароко XVI XVIII ст. Яскравий період в історії української культури XVI-XVIII ст. відзеркалює вплив так званого козацького бароко. Найвідомішими осередками музичної освіти тієї пори були Глухівська співоча школа та Києво- Могилянська академія. З їх стін вийшли найяскравіші зірки української музики XVII-XVIII ст.: Дмитро Бортнянський, Максим Березовський та Артемій Ведель, які створили цілу епоху в українській хоровій музиці. Бортнянський і Березовський отримали музичну освіту в Італії, зокрема Березовський навчався в музичній академії в Болоньї у відомого музичного теоретика Мартіні одночасно з Моцартом. Духовну музикy Д.Бортнянського, М.Березовського та А.Веделя виконують у церквах по сьогоднішний день (Трек 3). Дмитро Бортнянський ( ) Дмитро Бортнянський народився в Глухові на Сумщині. Початкову музичну освіту здобув в Глухівській співацькій школі, яка готувала співаків для придворної хорової капели в Петербурзі. Глухівська співацька школа, створена з ініціятиви гетьмана Данила Апостола 1730 року. Учнів для неї підбирали з усієї України. Навчання тривало два роки. Крім співу, учні опановували гру на скрипці, бандурі, цимбалах та інших інструментах. Бортнянського вирізнили за сильний голос і музикальність і забрали до Петербурга в хорову капелу, де він навчався у керівника капели, італійського композитора і аранжувальника Бальдассаре Галуппі. Галуппі взяв свого вихованця до Італії, де він навчався десять років у Венеції, Болоньї, Римі та Неаполі (Слайд 10). 4 Бортнянський своєю творчістю утвердив традиції українського хорового співу в репертуарі Петербурзької хорової придворної капели, яка складалася у переважній більшості з носіїв українських музичних традицій, перейнятих в Глухівській школі. Водночас Бортнянський заклав традицію багатоголосного хору в Росії. Він створив у капелі чудовий хор який володів високою вокальною культурою. Майже півстоліття життя Бортнянського було пов язане з музичної культурою в Росії. Водночас Бортнянський своїми коренями належить українській культурі, її давній музичній та хоровій традиції. Національне Освідомлення - XIX ст. Михайло Вербицький ( ) Aвтор музики Державного Гімну України (Слайд 11) 1862 року український етнограф, фолклорист, поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна». На текст вірша значно вплинув «Марш Домбровського» польский гімн «Jeszcze Polska nie zginęła». На той час він був дуже популярним серед народів що боролися за незалежність. Отець Михайло Вербицький, знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського написав музику до нього. Вперше почав використовуватись як державний гімн у 1917 році. У «Ще не вмерла Україна» як єдиний державний гімн законодавчо не був затверджений він став офіційним гімном в Микола Лисенко ( ) (Слайд 12) (Трек 4, 5) Етнографічна спадщина Миколи Лисенка дуже велика. Це запис весільного обряду (з текстом і музикою) у Переяславському повіті, запис дум і пісень кобзаря О.Вересая, розвідки Народні музичні інструменти на Вкраїні (1894). Створив клясичні обробки народних пісень, написав понад 80 вокальних та фортепіанних творів. Микола Лисенко працював над публікацією українських дум, епічних пісень, які є важливим усним історичним джерелом, що описують героїчні подвиги українських вояків. Він також організовував концерти народних сільських музик для українців, які проживали у місцях з чітко вираженою російською більшістю, та писав музику на твори Тараса Шевченка ( ). У композиторській спадщині Лисенка особливо важливе місце займають твори на тексти Т.Шевченка Музика до Кобзаря, Радуйся, ниво неполитая, Б ють пороги, Гайдамаки, Іван Гус. Музичну драму «Тарас 5 Бульба» ( ) М. Лисенко написав за сюжетом знаменитої однойменної повісті М. Гоголя (лібретто М. Старицького). Микола Лисенко - автор опер Різдвяна ніч, ( ), оперети Наталка Полтавка (1898), дитячих опер Коза-дереза (1883), Пан Коцький (1893), Народні опери такі, як Наталка-Полтавка, були дуже важливі для розвитку української драматургії, єднаючи сільське та міське українське населення. Вони стали основою українського національного оперного мистецтва. Народна музика стала засобом ідентифікації українців в російськоукраїнських містах і давала українській інтелігенції можливість «доторкнутися» до традицій українського села. Музична постановка ідеалізованого українського життя на селі було серйозною загрозою для російського царського уряду, тому народні опери та пісні Лисенка часто заборонялися цензурою (Філенко 2001). Кобзар Остап Вересай ( ) В 1873 р. на засіданні Південно-західного відділу Російського географічного товариства, Микола Лисенко виголосив реферат Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм. Тоді Остап Вересай виконав кілька дум, які вразили слухачів. У 1874 році Остап Вересай виступав у Києві на III Археологічному з їзді, а після нього на концерті, влаштованому М.Старицьким, в якому взяв участь хор під керівництвом М.Лисенка (Слайд 12,13). Виконуючи думи, Остап Вересай вмів передати стан великої скорботи козаків у піснях спів кобзаря переходив у трагічний крик, зойк, стогін. Як і кобзарі, сліпі музиканти грали на лірі. Співали псальми і часто грали на базарах де звук ліри можна було краще чути від кобзи.
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks