Міністерство освіти і науки України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Кафедра історії нового та новітнього часу - PDF

Description
Міністерство освіти і науки України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Кафедра історії нового та новітнього часу ІСТОРИЧНА ПАНОРАМА Збірник наукових статей ЧНУ Спеціальність Історія

Please download to get full document.

View again

of 17
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Letters

Publish on:

Views: 32 | Pages: 17

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
Міністерство освіти і науки України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Кафедра історії нового та новітнього часу ІСТОРИЧНА ПАНОРАМА Збірник наукових статей ЧНУ Спеціальність Історія Рік заснування збірника 2004 Випуск 8 Чернівці Чернівецький національний університет 2009 ББК: 63.3(0)я43 І-906 УДК: 94(100)(08) І-906 Історична панорама: Збірник наукових статей ЧНУ. Спеціальність «Історія». Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, Вип с. У восьмому випуску збірника розглядаються актуальні проблеми історії нового та новітнього часу, питання джерелознавства та регіональної історії, подаються рецензії на новітні публікації, повідомлення з наукового життя. Видання розраховане на науковців, викладачів та вчителів історії, студентів. УДК: 94(100)(08) ББК 63.3(0)я43 Редколегія випуску: Сич О. І., доктор історичних наук, професор (науковий редактор); Добржанський О. В., доктор історичних наук, професор; Марусик Т. В., доктор історичних наук, професор; Троян С.С., доктор історичних наук, професор (м. Рівне); Фісанов В. П., доктор історичних наук, професор; Холодницький В.Ф., кандидат історичних наук, доцент; Сахновський Є. В., кандидат історичних наук, доцент; Піддубний І. А., кандидат історичних наук, доцент; Мінаєв А. В., кандидат історичних наук, доцент (відповідальний секретар). Рецензент Киридон А.М., доктор історичних наук, професор Друкується за ухвалою Вченої Ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Збірник наукових праць «Історична панорама» включений до переліку наукових фахових видань України зі спеціальності «Історичні науки» (Додаток до постанови президії ВАК України від р. 1 05/7 // Бюлетень ВАК України, 8, 2006 р.) Свідоцтво Міністерства інформації України про державну реєстрацію 289, серія ЧЦ від р. Усі опубліковані в збірці матеріали подаються в авторській редакції. За достовірність наведених даних та посилань несе відповідальність автор публікації. Позиція редакції необов язково збігається з позицією авторів. Адреса редколегії: кафедра історії нового та новітнього часу, факультет історії, політології та міжнародних відносин, Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича, вул. Кафедральна, 2, м. Чернівці, , тел. (0372) Е-mail: Чернівецький національний університет, 2009 3 ЗМІСТ НОВА ІСТОРІЯ Марина Кругляк Спорт в житті студентства підросійської України другої половини ХІХ початку ХХ ст....с Евгений Сахновский Цивилизационный разлом: реакция британского общественного мнения на агрессию Центральных держав против Сербии и Бельгии (конец июля начало августа 1914 года)... c НОВІТНЯ ІСТОРІЯ Ольга Баковецька Голодомор років регіональний аспект (на матеріалах Баштанського району Миколаївської області)... с Вікторія Калашнікова Доля музейних цінностей Східної України в роки Великої Вітчизняної війни... с ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО Олександр Филипчук Перечитуючи Іоанна Скілицю: хто був Сфенг брат Володимира Святого?... с Тетяна Орлова Українська відьма у віддзеркаленні вітчизняної історіографії... с Віктор Дроздов Російська періодика про розвиток подій в Румунії в 50-х 60-х рр. ХІХ ст.... с Богдан Лазорак Публікації документів до історії Confraternitatis Stauropigianae leopoliensis від поч. ХХ ст. до сьогодення... с РЕГІОНАЛЬНА ІСТОРІЯ Володимир Клапчук Народні промисли та ремесла населення Гуцульщини другої половини XIX першої третини XX ст.... с 4 Алексей Попов Советская индустрия гостеприимства: туристские базы Крыма в послевоенный период... с НАУКОВЕ ЖИТТЯ Ігор Піддубний Всесвітня історія як предмет викладання та дослідження у Чернівецькому університеті (20 30-і рр. ХХ ст.)... с Євген Сахновський, Ганна Скорейко, Андрій Мінаєв Історична наука та освіта в інформаційному суспільстві: наукові семінари кафедри історії нового та новітнього часу ЧНУ в н.р.... с Тетяна Мінаєва Міжнародна конференція «Перша світова війна та проблеми державотворення у Центральній та Cхідній Європі» у Чернівцях (29-30 жовтня 2008 р.)... с РЕЦЕНЗІЇ Андрей Непомнящий Романько О.В. Легион под знаком Погони. Белорусские коллаборационистские формирования в силовых структурах нацистской Германии ( ). Симферополь: Антиква, с.... с Володимир Заполовський Нові погляди на питання Другої світової війни сучасних істориків Німеччини і Росії Рец. на: Der Zweite Weltkrieg im Deutschen und Russischen Gedächtnis / Olga Kurilo (Hg.). Berlin: Awinus-Verl., S. (Друга світова війна у німецькій і російській пам яті / О. Куріло (упор.). Берлін: Авінус, с.)... с Відомості про авторів... с Інформація... с Історична наука та освіта в інформаційному суспільстві 169 УДК 930(100) Історична наука та освіта в інформаційному суспільстві: наукові семінари кафедри історії нового та новітнього часу ЧНУ в н.р. Протягом н.р. тривала започаткована вже шість років тому традиція проведення кафедрою історії нового та новітнього часу ЧНУ наукових семінарів з проблемних питань історичної науки, освіти, методології історичної науки тощо. Особливістю цьогорічних семінарів стало їх підпорядкування одній загальній темі «Історична наука та освіта в інформаційному суспільстві». Першим із семінарів у контексті обговорення названої теми став проведений 14 листопада 2008 р., на якому з доповіддю «Історикокультурна спадщина як предмет дослідження і викладання» виступив керівник наукового семінару к.і.н., доцент кафедри історії нового та новітнього часу Є. В. Сахновський. Доповідач наголосив, що ефективність будь-якої діяльності залежить від здатності виконавця, відповісти на три питання: «що робити?», «як?» і «навіщо?». При екстраполюванні цих загальних питань на діяльність професіональних істориків отримуємо питання «що досліджувати», і, відповідно, викладати, «як» і «навіщо»; причому сучасність частіше за все висуває на перший план одне з них як головне, пріоритетне на даному етапі розвитку. Доповідач переконаний, що нині для вітчизніних істориків найважливішим залишається питання «що саме досліджувати і викладати»? У цьому контексті він звернув увагу присутніх на книгу канадця Дейвіда Марплза (Heroes and Villains. Creating National History in Contemporary Ukraine. - Budapest-New York, 2007), у якій, зокрема, констатується проблематичність самого поняття національної історії в сучасній Україні. Доц. Є. В. Сахновський зазначив, що насамперед варто спробувати визначитись теоретично. На сьогодні історики на означеннятого, що вони вивчають, використовують три поняття: доволі розмите «минуле», «історична спадщина, та, на жаль, значно рідше, «історична реальність». Натомість, представники інших наук, особливо природничих, зосереджуються переважно на понятті «своєї» реальності. Подібні теоретичні пошуки засадничо обумовлені прийнятим у наукознавстві положенням про те, що всі наукові дисципліни формуються «способом предметного протистояння» (Хайдеггер М. Наука и осмысление // Новая технократическая волна на Западе. - М., С. 72). Отож, фізики давно і доволі гостро дискутують навколо поняття Сахновський Є., Скорейко Г., Мінаєв А., 2009 170 Історична панорама Вип. 8. «фізична реальність», хіміки - «хімічна реальність», а з представників гуманітарних наук найбільш активні в цьому плані лінгвісти та літературознавці. Доповідач відзначив, що поняття «минуле», вочевидь, є надто розмитим, щоб його можна було використати для визначення змісту діяльності історика. Складно запропонувати щось інше, ніж тавтологічне визначення «минуле це те, що було в минулому». Поняття «історична реальність» є набагато продуктивнішим для історика, втім, ним майже ніхто не займався. Єдине виключення невеличка праця Єсипчука Н.М. (Историческая реальность как предмет познания. - К., с.), написана з позицій «історичного матеріалізму». Отож, історики, фактично ігноруючи поняття «історична реальність», залишаються на рівні бездоказового узагальнення А. І. Ракітова, який ототожнював його з «об'єктивно існуючим минулим» (Ракитов А. И. Историческое познание. - М., С. 64). Найбільш помітні зрушення, у тому числі і в вітчизняній гуманітаристиці, відбулися у трактуванні поняття «історико-культурна спадщина». Тут насамперед як першопрохідця слід назвати французького соціолога А. Моля (Социодинамика культуры. - М., 1973, 2005), а також цілу плеяду відомих письменників, філософів, культурологів: Германа Гессе, Андре Мальро, Поля Валері, Поля Рікера, Луїса Х. Борхеса та, особливо, Умберто Еко. З вітчизняних дослідників варто назвати гарну розвідку Олексія Халецького (Львів) та солідну працю Лідії Стародубцевої (Мнемозина и Лета. Память и забвение в истории культуры. - Харьков, с.) В цілому, підсумком зусиль згаданих (і багатьох не названих тут) авторів стало якісно нове розуміння не стільки культури, (нині є більше 300 визначень цього невловимого терміну), скільки поняття «історико-культурна спадщина», яке нині тісно пов'язується із запозиченим із семіотики словом «семіозис». У загальних рисах процес нового усвідомлення виглядає таким чином. Довгий час під «культурною спадщиною» розуміли суму знань, яку освічена людина повинна була засвоїти. Десь приблизно до середини ХІХ ст. існував зразок енциклопедично освіченої людини епохи Просвітництва (як, наприклад, Ф. Вольтер, І. Кант, брати Гумбольдти, що володіли знаннями з багатьох галузей). Однак, по мірі зростання обсягів інформації ставало зрозумілим (особливо наприкінці ХІХ ст.), що одна людина вже не в змозі її засвоїти. Отож, настав час вузької спеціалізації, розподілу наук. Місце енциклопедиста зайняв ерудит людина, яка володіла вже не всією сумою знань, а лише їх фундаментом, який закладався класичною освітою. Подібну сукупність інформації, основу якої потрібно засвоїти, Герман Гессе, наприклад, назвав «магічним театром знань, Андре Мальро - «уявним музеєм світової культури», Луїс Хорхе Борхес - «вавилонською світовою бібліотекою» чи «світовою книжковою полицею». Образ ерудита кінця ХІХ - початку ХХ ст. знаходимо Історична наука та освіта в інформаційному суспільстві 171 в творах А. Франса (Сильвестр Боннар), П. Валері (пан Тест) та інших письменників. Разом із тим, наголосив доц. Є. В. Сахновський, на середину ХХ ст., стало зрозумілим, що й принцип ерудиції також не спрацьовує внаслідок постійного зростання обсягу знань у геометричній прогресії: людина просто не в змозі засвоїти всю наявну інформацію. Названий вище А. Моль дійшов висновку, що приблизно з середини ХХ ст. відбувається заміна традиційної культури сучасною, в основі якої лежить поняття мозаїка. Сучасна людина під тиском наявної інформації складає картину світу чисто випадково, за асоціаціями. Так само У. Еко в книзі «Ім я Троянди», написаній у 80-х рр., висунув припущення, що сучасна культура лабіринт, з якого немає виходу. На думку доповідача, виявляється, що культурна спадщина являє собою не стільки суму знань, скільки процес. Кожна культурно-історична епоха виявляє у минулому певні зразки, факти, тенденції і їх на певний час залучає для сучасності. Таким чином, відбувається постійний обмін сучасності з культурною спадщиною минулого; при цьому з останньої залучається лише певна сукупність інформації, насамперед та, яка певною мірою співзвучна нашій епосі. Самий процес творення культури через запозичення із минулого певної суми ідей, фактів тощо і був названий «семіозис». В Україні ідею семіозиса сприйняли такі істор
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks