КОНЦЕПТ КОХАННЯ В КУЛЬТУРНО-СПЕЦИФІЧНОМУ КОНТЕКСТІ КАРТИНИ СВІТУ КИТАЙСЬКОГО ЕТНОСУ - PDF

Description
УДК КОНЦЕПТ КОХАННЯ В КУЛЬТУРНО-СПЕЦИФІЧНОМУ КОНТЕКСТІ КАРТИНИ СВІТУ КИТАЙСЬКОГО ЕТНОСУ Шамшур Марія Андріївна, асист. Київський національний університет імені Тараса Шевченка Ця стаття є спробою

Please download to get full document.

View again

of 6
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

History

Publish on:

Views: 45 | Pages: 6

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
УДК КОНЦЕПТ КОХАННЯ В КУЛЬТУРНО-СПЕЦИФІЧНОМУ КОНТЕКСТІ КАРТИНИ СВІТУ КИТАЙСЬКОГО ЕТНОСУ Шамшур Марія Андріївна, асист. Київський національний університет імені Тараса Шевченка Ця стаття є спробою узагальнення філософсько-релігійних уявлень китайського народу щодо кохання міжособистісного почуття, яке категоризується лексичними засобами та входить до складу китайської національно-мовної картини світу. Ключові слова: філософсько-релігійна картина світу, кохання, концепт, мовна картина світу, даосизм, конфуціанство, буддизм, китайський етнос. Актуальність даної статті полягає у її відповідності антропоцентричній парадигмі сучасної лінгвістичної науки, що спрямовує дослідження, серед іншого, на вивчення процесів людської когніції у межах міжкультурної комунікації. Метою написання даної статті є виявлення специфіки реалізації концепту КОХАННЯ у картині світу китайського етносу як частини мовної картини світу. Предметом є філософсько-релігійні уявлення китайського народу про кохання, об'єктом специфічні прояви національної мовної картини світу у реалізації концепту КОХАННЯ. Наукова новизна полягає у спробі теоретичного обґрунтування специфіки реалізації концепту КОХАННЯ у картині світу китайського етносу. КОХАННЯ, як і ЩАСТЯ, КРАСА, ІСТИНА, СВОБОДА, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ВІРА та інші, відноситься до телеономних концептів, тобто до вищих духовних цінностей, які втілюють для людини моральний ідеал, прагнення якого утворює моральне виправдання її життю [Воркачев 2003, 45]. Концепт визначають як інформаційну структуру свідомості, різносубстратну, певним чином організовану одиницю пам'яті, яка містить сукупність знань про об'єкт пізнання, вербальних і невербальних, набутих шляхом взаємодії п'яти психічних функцій свідомості й позасвідомого [Селіванова 2008, 112]. Підґрунтям такої дефініції стало класичне тлумачення концепту О. Кубряковою: Концепт термін, що служить поясненню одиниць ментальних і психологічних ресурсів нашої свідомості й тієї інформаційної структури, що відображає знання й досвід людини; оперативна змістовна одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи й мови мозку, всієї картини світу, відображеної у психіці людини. Поняття концепту відповідає уявленню про ті змісти, якими оперує людина у процесах мислення і які відображають зміст досвіду та знання, зміст результатів усієї людської діяльності і процесів пізнання світу у вигляді деяких квантів знання [Кубрякова 2004, 90]. Для аналізу вербалізації певного концепту ми розглядаємо в тому числі і лексичний фрагмент національної мовної картини світу. Мовну картину світу визначають як закарбоване у мовних формах національно обумовлене осягнення та оцінювання зовнішнього світу по відношенню до певного етносу [Голубовська 2002, 87]. 132 Шамшур М. А. На вербалізацію етносом навколишнього світу впливають два основні фактори. По-перше, навколишнє середовище, по-друге, національний менталітет. Ці два фактори визначають різні концептуалізації дійсності. У китайській філософській традиції існувало кілька підходів до трактування кохання. З давнини в Китаї розрізняли поняття кохання, шлюбу та інтимних стосунків. Можна навіть говорити про певну сексуальну свободу, хоча тільки для чоловіків, бо вони могли мати по кілька дружин і наложниць. Любов відіграє важливу роль у конфуціанстві. Кохання початок і кінець нашого існування. Без кохання немає життя. Тому кохання є тим, перед чим мудра людина схиляє голову , відомий вираз Конфуція, засновника конфуціанства. Головний догмат конфуціанців, жень , трактують як любов. Конфуціанці вважали, що кожен зобов'язаний дбати про добробут оточуючих людей та навіть тварин. Хоча міра, з якою людина має піклуватися про оточуючих, відрізняється в залежності від ступеня близькості стосунків. Таким чином, основа любові до оточуючих полягала у розширенні любові до родичів за межі родини. Натомість кохання між чоловіком і жінкою не схвалювалося, бо воно не відповідало етичним нормам конфуціанської моралі. Отже, основний догмат конфуціанства, жень , який часто перекладають як милосердя , доброзичливість та людяність , репрезентує форму кохання. Найперші конфуціанські автори зазначали, що жень складається із любові до інших. Коли учень спитав у Конфуція визначення жень , той відповів: любити інших [Конфуцій 2008, 22]. Менцзи, великий конфуціанський філософ, також наголошував на тому, що людина із жень любить інших [Конфуцій 2008, 28] та любити свою родину і є жень [Конфуцій 2008, 3]. Любов полягала у відданій турботі про інших та забезпеченні їх добробуту. Любов до інших була настільки важлива, що в ній вбачали ключ до правління державою. Наприклад, інший видатний конфуціанський філософ, Сюньцзи, застерігав, що правитель, який не любить свій народ та майже експлуатує його, наражає країну на небезпеку [Сюньцзи 2008, 11]. Правитель повинен бути прикладом для всього населення. Для того, щоб любити народ, правитель має відмовитися від застосування насильницьких методів. На думку Конфуція, якщо управляти народом через закони та покарання, то закон буде порушуватися. Тому кращим способом є підвищення моральних якостей простого народу. Правитель, у свою чергу, повинен на власному прикладі показувати, яким має бути справжній конфуціанець. Жень застосовують по відношенню до себе, інших та всієї країни, тобто у самовдосконаленні, регулюванні родинних справ та управлінні державою. Найвища мета досягнення світової гармонії. У світоглядній системі Конфуція кохання є природнім та спонтанним почуттям, що потребує розвитку через самовдосконалення. Це також найвища чеснота. Бездоганна людина буде вдосконалювати та застосовувати кохання до повної міри: стався до інших так, як би ти хотів, щоб вони ставилися до тебе. Обов'язковими складовими любові до оточуючих є шанобливість до батьків, подружнє кохання та повага серед братів та сестер [Конфуцій 2008, 158]. 133 Studia Linguistica. Випуск 6/2012 Шанобливе ставлення до батьків є найголовнішим. Конфуцій показав це на власному прикладі. Після смерті батьків він був у траурі три роки. Це і є прояв синівської шанобливості. Подружнє кохання, за Конфуцієм, полягає у виконанні подружніх обов'язків. Повага до братів і сестер полягає у високих почуттях до своїх ровесників. Однак, людина не може любити всіх однаково сильно. Природно любити батьків та близьку рідню більше за інших, тому що вони найбільше турбувалися та любили вас. Конфуцій вважав, що саме так потрібно ставитися і до інших людей, але любов до інших може бути слабшою, ніж до рідних. Менцзи говорив: Стався до своїх батьків із належною пошаною, і з такою ж пошаною стався до чужих батьків; стався до своїх дітей із належною турботою, і з такою ж турботою стався до чужих дітей [Мензци 2008, 7]. Звісно, що кохання до інших не буде таким же сильним, як до рідної людини. Менцзи підкреслював це, використовуючи різні слова на позначення почуття кохання. Добропорядна людина ніжно кохає ( 伎 ) родичів, а інших тільки милосердно ( 伝 ); вона милосердно любить людей, а до речей ставиться із любов'ю ( 犍 ) [Мензци 2008, 45]. Таким чином, Менцзи використовує певні терміни на позначення рівнів кохання. Сучасні дослідники називають цей феномен ступені кохання . Розрізнення кількох рівнів кохання, поряд із іншими факторами, протиставляло конфуціанське вчення іншій філософській школі моїзму. Моцзи, засновник моїзму, наголошував на універсальному коханні або неподільному коханні ( 凘犍 ). Він вважав, що будь-яка частковість призводить до суперечки. Таким чином, він наголошував на тому, що людина повинна любити родини інших так само, як і свою власну. Конфуціанці ж вважали це великим насиллям над природою людини. Любов до ближніх була настільки важливою, що навіть розповсюджувалася на любов до тварин. Адже людина із жень буде співчувати всім істотам. Наприклад, вже у шостому столітті була відома історія, що якнайкраще ілюструє належне ставлення справжнього конфуціанця до живих створінь. Від природи Цзян Бі був напрочуд милосердним та праведним. Його одяг дуже потріпався, і йому раптом спало на думку, що воші, якими цей одяг кишів, помруть із голоду. Тому він придбав собі новий одяг і пересадив їх у нього. Через кілька днів воші повністю залишили його. Тобто Цзян Бі був настільки співчутливим, що навіть почав перейматися через те, що воші були голодні. Тому у нагороду за його ніжну турботу воші магічним чином зникли. Однак, незважаючи на те, як сильно людина може співчувати тваринам, це не забороняє вживати їх у їжу. Менцзи зазначав, що добропорядна людина тримається подалі від кухні і не може спокійно дивитися на те, як вбивають тварин. Хоча він прощає це тому, що добробут людей важливіший за турботу про тварин. Конфуціанство не залишало простору для романтичних стосунків. Основне призначення шлюбу полягало у забезпечені продовження роду народженням нащадків і не мало жодного відношення до щастя подружжя. Тому батьки вирішували, з ким одружувати дітей. Після весілля, якщо батькам чоловіка не сподобається дружина, він повинен був розлучитися, не зважаючи на власне бажання. У родині бажання 134 Шамшур М. А. дітей повинні були підкорюватися бажанням батьків. Стосунки між чоловіком та дружиною також були формальними та підкорялися ієрархії. Наприклад, одного разу, зайшовши до кімнати дружини, Менцзи побачив її напіводягнену. Обурений її неподобним виглядом, він навіть хотів розлучитися. Однак його мати насварила Менцзи за те, що він жодним чином не видав того, що хоче зайти до кімнати дружини. Відчуття пристойності та церемонії регулювали поведінку подружжя навіть у приватних покоях. З часом конфуціанці почали засуджувати популярні оповідання та вистави тому, що у них часто зображували молодих людей, які не зважають на етичні догми та ритуали заради свого кохання. Даосизм єдина докорінно китайська релігія, отже у ній найяскравіше віддзеркалюється самобутність китайського народу. Даосизм має складну та багатогранну структуру із різними духовними практиками, установками та віруваннями, які об'єднуються у цьому понятті. Історія даосизму налічує більше двох тисяч років. За цей період ставлення до кохання змінювалося від епохи до епохи. Любов у даосизмі трактується, в першу чергу, як любов до життя. Перші даоські послідовники об'єднувалися у секти, в яких була чітка ієрархія. У даоських храмах практикували оргії для досягнення просвітлення. Даосизм завжди був овіяний безліччю забобонів та дивацтв, населення часто невірно трактувало основні догмати даосизму. Незважаючи на складну історію та різноманітні вірування і практики, одним із об'єднуючих елементів у даосизмі є обов'язковість прочитання Дао Де цзіну та Чжуанцзи всіма адептами. Даосизм вимагає знаходження балансу між крайностями та протилежностями, він визнає, що надлишок є шкідливим. Отже, у даосизмі визнається важливість кохання, однак не менш важливим є збереження рівноваги у стосунках з іншими. Напруження, викликане необхідністю водночас підживлювати та стримувати кохання, описується у Дао Де цзіні . Унікальною рисою даосизму є кохання до життя та намагання пр
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks