КЛАСИФІКАЦІЯ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ ЯК ОСНОВА КООРДИНАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ - PDF

Description
УДК: :[338.45:615.1](477.73) КРАВЧЕНКО Т.В. Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили, м. Миколаїв КЛАСИФІКАЦІЯ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ ЯК ОСНОВА КООРДИНАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ

Please download to get full document.

View again

of 6
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Nature & Wildlife

Publish on:

Views: 22 | Pages: 6

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
УДК: :[338.45:615.1](477.73) КРАВЧЕНКО Т.В. Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили, м. Миколаїв КЛАСИФІКАЦІЯ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ ЯК ОСНОВА КООРДИНАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ У статті запропоновано узагальнення ознак класифікації оборотного капіталу як економічної категорії та їх співставлення з основними задачами управління, враховуючи галузевий аспект. Розглянуті підходи до визначення природи та сутності оборотного капіталу. Визначені особливості діяльності підприємств фармацевтичної галузі та їх вплив на пріоритетність задач управління підприємством. The article offers generalization of classification s signs of current capital as economic category and their comparison with the basic tasks of management, taking into account a branch aspect. It considers approaches to determination of nature and essence of current capital and determines features of activity of enterprises of pharmaceutical industry, their influence on the priority of management tasks. Питання визначення природи та сутності оборотного капіталу завжди було одним з найбільш дискусійних і складних. Проблемам формування та використання оборотного капіталу, оптимізації його обсягів та структури присвячені роботи відомих вітчизняних і закордонних вчених: Ф. Модільяні, М. Міллера, Ю. Брігхема, Е. Нікбахта, Дж.К. Ван Хорна, Дж.К. Шима, Дж.Г. Сігела, С. Росса, В.В. Ковальова, О.С. Стоянової, І.О. Бланка, М.С. Абрютіної, Н.М. Ушакової, Л.О. Лігоненко, Н.О. Власової, В.А. Сідун. Незважаючи на значну кількість публікацій, що висвітлюють окремі аспекти проблем управління оборотним капіталом, дослідження цього процесу, його сутності, особливостей, факторів, що впливають на здійснення управління поточними активами підприємства вимагають подальшої розробки. В результаті аналізу опублікованих робіт, різноманітних підходів до управління оборотним капіталом, визначення оптимальності джерел його формування та напрямків використання виявлено неоднозначність підходів до трактування сутності оборотного капіталу, ознак його класифікації та задач управління. Класифікація оборотного капіталу, розподіл об єктів на групи за загальними для них ознаками є важливою умовою здійснення ефективного процесу управління формуванням та використанням оборотного капіталу підприємства, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотного капіталу. Оборотний капітал, який залучається підприємством для здійснення господарської діяльності, характеризується своєю багатогранністю та різноманітністю форм. У переважній частині публікацій оборотний капітал розглядається або як виключно економічна категорія, і тоді на перший 92 план висувається матеріально-речовинна сторона оборотного капіталу; або як суто фінансова категорія, і тоді головна увага приділяється джерелам формування оборотного капіталу. Сучасні дослідження науковців щодо класифікації оборотного капіталу зводяться до виокремлення подібних ознак, проте зміст окремих з них розуміється порізному, особливо це стосується джерел залучення капіталу. Це, в свою чергу, не тільки не дозволяє сформувати систематизовану методику управління оборотним капіталом підприємства, а й вимагає розробки такої класифікації, що не спотворювала б теоретичні та матеріальні складові уніфікованої системи оборотного капіталу. Враховуючи те, що в різних галузях економіки склад і структура оборотного капіталу неоднакові та залежать від типу галузі й технологій, складу витрат, виду продукції, особливостей матеріально-технічного постачання, а також умов господарювання підприємств, виникає об єктивна необхідність подальшого розвитку методологічних підходів та поглиблення теоретичних досліджень природи та сутності оборотного капіталу підприємств шляхом узагальнення ознак його класифікації та їх співставлення з основними задачами управління. Зокрема діяльність підприємств фармацевтичної галузі охоплює широкий спектр питань організаційного й соціального, економічного, фінансового характеру, якість вирішення яких у значній мірі визначається станом оборотного капіталу. Його наявність, достатність, ступінь завантаження в обороті, забезпеченість джерелами фінансування визначають не тільки рівень ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, але й можливості підприємств у досягненні стратегічних цілей діяльності: максимізації прибутку і вартості як найважливіших індикаторів ефективності функціонування об єкта для власника. В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотного капіталу. Так, розгляду матеріально-речовинної складової оборотного капіталу присвятили свої роботи С.Ф. Покропивний, І.М. Бойчик, П.С. Харів, М.І. Хопчан, Ю.В. Піча, В.Я. Горфинкель, Е.М. Купряков, В.П. Прасолова Р.А. Слав юк, Т.П. Макаровська, Н.М. Бондар [3, 6, 9, 17]. Оборотний капітал представлений як сукупність матеріальних цінностей, які вкладені в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації виготовленої продукції та які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Як фінансову категорію оборотний капітал розглядають І.О. Бланк, Ю. Брігхем, Ф. Модільяні, М. Міллер, Е. Нікбахт, Дж.К. Ван Хорн, Дж.К. Шим, В.М. Гриньова, В.О. Коюда, В.В. Ковальов, А.М. Ковальова, Й.М. Петрович, А.Ф. Кіт [2, 4, 5, Наукові праці. Том 64. Випуск 51 11, 14, 15, 19, 24]. Головну увагу вони приділяють вартісним характеристикам, джерелам формування оборотного капіталу. Особливий наголос робиться на тому, що оборотний капітал не витрачається і не споживається, на відміну від товарно-матеріальних цінностей, а авансується, повертаючись після закінчення одного кругообігу і вступає у наступний. Оборотний капітал визначають як інвестицію фірми у короткострокові активи. А зарубіжні науковці найбільшу увагу приділяють вивченню та аналізу залучення коштів для фінансування потреб в оборотному капіталі, а також особливого значення надають резервному фонду як джерелу формування оборотних активів та взагалі спроможності підприємства фінансувати свої потреби в оборотному капіталі за рахунок власних джерел [28]. Між тим двоїстість природи оборотного капіталу полягає у його як матеріально-речовій, так і у вартісній (грошовій) характеристиках, у тому, що оборотні активи завжди відображають характер розміщення інвестованого у процес господарської діяльності капіталу. Отже, дослідницький інтерес представляє не просто капітал у матеріально-речовій формі у вигляді оборотних активів підприємства, а й джерела його утворення та можливості, які він забезпечує в діяльності суб єкта господарювання. У теорії фінансового менеджменту відомі різні підходи до класифікації джерел фінансування підприємства. Так, В.В. Ковальов підрозділяє їх на авансований капітал та кошти короткострокового призначення [11, с. 22]. М.Н. Крейніна виділяє власні та позикові кошти фінансування [12, с ]. А.Н. Соломатін також говорить про власні й запозичені кошти підприємства, однак доповнює останню групу залученими коштами [8, с. 233]. И.А. Бланк, Дж.Р. Хікс, залежно від приналежності фінансових коштів, виділяють у складі пасиву власний і позиковий капітал [2, с. 291; 25, с. 250]. Позиковий капітал поділяють на довгострокові й короткострокові фінансові зобов язання [7, с. 609], які дозволяють розширити фінансові можливості підприємства [2, с. 289]. Е.А. Уткін, у свою чергу, вважає, що рішення про вибір джерел фінансування приймаються з таких питань, як розробка й реалізація політики оптимального сполучення використання власних і запозичених коштів для забезпечення найбільш ефективного функціонування фірми [18, с. 257]. Суперечливі думки і щодо залучення в обіг стійких пасивів, коштів, що являють собою залучений на короткостроковий період капітал, тобто юридично не належать підприємству, але постійно перебувають у його господарському обігу i використовуються ним [2, с ; 13, с. 73; 17, с. 198; 5, с ]. Деякі економісти відносять їх до складу так званих прирівняних до власних джерел фінансування [20, с. 102; 10, Економічні науки с. 124; 21, с. 124; 22, с. 165; 26, с. 256]. А певна частина економістів виділяють поточні зобов язання за розрахунками або стійкі пасиви до окремої групи залучений оборотний капітал [23, с. 197; 16, с. 145; 17, с. 198]. Зазначені підходи не містять протиріч, а лише підтверджують і доповнюють один одного, відображаючи різні аспекти вивчення проблеми фінансування підприємства фінансування діяльності суб єкта господарювання за рахунок довгострокових і короткострокових джерел з обліком різного юридичного статусу платіжних відносин [27, с. 7]. До того ж однозначним є розуміння того, що відсутність або недостатність окремих джерел формування оборотного капіталу призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Надмірні обсяги оборотного капіталу на підприємстві можна класифікувати при наявності наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, що може стати причиною відволікання оборотного капіталу з господарського обороту, буде сприйнято інвесторами як зниження відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позикових коштів [1, с. 327]. Узагальнення та систематизація існуючих складових оборотного капіталу підприємства дозволяють виділити такі напрямки його класифікації, що дають можливість вдосконалити фінансове управління оборотним капіталом підприємства: 1) за правом власності на джерела формування (власний, позиковий); 2) за джерелами залучення (зовнішній, внутрішній); 3) за характером фінансових джерел формування (валовий, чистий, власний); 4) за періодом функціонування (постійна, змінна частини); 5) за функціональним призначенням (оборотні виробничі фонди, фонди обігу); 6) за структурними елементами (виробничі запаси, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів, готова продукція та товари на складі, відвантажена готова продукція, грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість та інший оборотний капітал); 7) за принципом організації (нормовані, ненормовані); 8) за способом відображення в балансі (кошти, матеріальні оборотні кошти в запасах, дебіторська заборгованість); 9) за формою авансованої вартості (грошова, товарна, виробнича форма); 10) за рівнем ліквідності (високоліквідні, середньоліквідні, низьколіквідні активи); 11) за ступенем ризику (з мінімальним, середнім, високим ризиком вкладень). Основною метою фінансового менеджменту є забезпечення максимізації прибутку власників в поточному та перспективному періоді [2, с ]. В процесі реалізації головної мети управління формуванням та використанням оборотного капіталу підприємства спрямоване на вирішення задач, які тісно пов язані між собою і в той же 93 час деякі з них є різноспрямованими, зокрема досягнення максимальної рентабельності капіталу та мінімізація фінансового ризику, формування достатнього обсягу оборотного капіталу та забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства і т.д. Тому в процесі управління формуванням та використанням оборотного капіталу підприємств необхідно оптимізувати задачі між собою та по відношенню до ознак класифікації о
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks