КАТЕРИНОСЛАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЛОМБАРД: ЗАСНУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ - PDF

Description
Î.Ñ.Äâóðå åíñüêà Êàòåðèíîñëàâñüêèé... ÇÈÌÀ-ÂÅÑÍÀ 1-2/2011 ÃÓÌÀͲÒÀÐÍÈÉ ÆÓÐÍÀË О.С. ДВУРЕЧЕНСЬКА УДК 94 (477) КАТЕРИНОСЛАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЛОМБАРД: ЗАСНУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ В статті аналізуються

Please download to get full document.

View again

of 9
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Presentations

Publish on:

Views: 31 | Pages: 9

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
Î.Ñ.Äâóðå åíñüêà Êàòåðèíîñëàâñüêèé... ÇÈÌÀ-ÂÅÑÍÀ 1-2/2011 ÃÓÌÀͲÒÀÐÍÈÉ ÆÓÐÍÀË О.С. ДВУРЕЧЕНСЬКА УДК 94 (477) КАТЕРИНОСЛАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЛОМБАРД: ЗАСНУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ В статті аналізуються питання діяльності міських ломбардів в Катеринославі наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. Досліджуються економічні питання, технологія роботи ломбарду, склад відвідувачів. Ключові слова: Катеринослав, ломбард, економіка півдня України. В статье анализируются вопрос деятельности городских ломбардов в Екатеринославе в конце ХІХ - в начале ХХ ст. Исследуются экономические вопросы, технология работы ломбарда, состав посетителей. Ключевые слова: Екатеринослав, ломбард, экономика юга Украины. This article analyzes the issue of municipal pawnshops in Yekaterinoslav in late XIX - early XX century. We study economic issues, the technology of the pawnshop, the composition of visitors. Keywords: Yekaterinoslav, pawnshop, the economy of south of Ukraine. 92 Економічна криза, підвищення цін на продукти першого вжитку та падіння життєвого рівня населення призвели до збільшення популярності ломбардів у сучасній Україні. На відміну від банку, отримати фінансову позику в ломбарді набагато простіше і займає менше часу. Крім того, банку невигідно надавати невеликі позики (до 400 грн.), тому фізичні та юридичні особи в отриманні позики перевагу надають саме ломбардам. Потреба в існуванні таких кредитно-фінансових установ як ломбарди виникала в Україні і раніше. Стрімкий розвиток на підросійській Україні ломбарди отримали в ХІХ на початку ХХ ст. Головною причиною популярності офіційних та неофіційних кредитних операцій став стрімкий економічний розвиток та соціальне розшарування населення. Малозабезпечені мешканці міст та сіл змушені були закладати речі і брати позики під великі відсотки для задоволення життєво необхідних потреб. Поява міських ломбардів із нижчою відсотковою ставкою по позикам стала порятунком для таких людей. Це пояснює постійне зростання кількість клієнтів міських ломбардів. Тема міських ломбардів на сучасному етапі розвитку вітчизняної історичної науки малодосліджена. Провідним фахівцем з цієї проблематики серед українських дослідників є М.Г. Казьмирчук, яка в своїх роботах аналізує соціально-економічний аспект діяльності ломбардів та особливості їх функціонування в Україні [17 18]. У контексті історії розвитку харківського самоврядування досліджують діяльність міського ломбарду в м. Харкові А.Л. Антонов, А.Ф. Парамонов, В.Л. Маслийчук [12]. Діяльність катеринославського міського ломбарду розкривається завдяки документальним джерелам та матеріалам періодичних видань початку ХХ ст. Ініціатором створення міського ломбарду стало міське громадське управління, тому першу групу джерел складають журнали ÇÈÌÀ-ÂÅÑÍÀ 1-2/2011 ÃÓÌÀͲÒÀÐÍÈÉ ÆÓÐÍÀË Ïèòàííÿ ³ñòîð³ òà ³ñòîð³ãðàô³ засідання міської Думи Катеринослава. Вони дозволяють з ясувати мету заснування нового закладу та ставлення гласних до його діяльності [1; 10]. Особливості діяльності та відносини міського ломбарду з міським громадським управлінням розкриваються також у фінансових документах самоврядування та на сторінках його друкованого органу «Известий Екатеринославского городского общественного управления» [3 4; 7 19; 11]. Другу групу джерел складають звіти про діяльність ломбарду, які дозволяють з ясувати особливості та проблеми діяльності установи, надають фінансові дані [5 6]. Крім того, звіти дозволяють скласти певне уявлення про соціальне розшарування населення. У періодичних виданнях органи міського самоврядування публікували матеріали засідань міської Думи, актуальні постанови та розпорядження, що дозволяє доповнити джерельну базу документами, які збереглися неповністю [13 14; 20]. Також періодичні видання дозволяють з ясувати ставлення самого населення до роботи міського ломбарду [21]. Незважаючи на обмеженість джерельної бази, використані джерела є репрезентативними і дають можливість розкрити провідні засади та особливості діяльності катеринославського міського ломбарду. Історія ломбардів сягає ще часів середньовіччя. Прототипом сучасного ломбарду став заклад, заснований францисканським монахом Барнабе де Терне в 1462 р. в Італії, який видавав безвідсоткові позики невеликого розміру. Сама ж назва походить від італійської області Ломбардії, де була дуже поширена діяльність міняйл, які надавали позики під заставу. На території Західної України ломбарди почали існувати з XVI ст. На території підросійської України перша подібна установа була відкрита в Одесі у 1886 р. Згодом ломбарди з являються в усіх припортових та великих містах. У 1909 р. в Російській імперії діяло близько 90 ломбардів. У 1914 р. був відкритий міський ломбард у Києві. За своєю приналежністю вони поділялися на міські, приватні та ті, що належали акціонерним та кредитним товариствам. Боротьба за клієнта між цими установами сприяла постійному вдосконаленню їх діяльності. Зокрема, деякі приватні ломбарди в Катеринославі на початку ХХ ст., надаючи кредит, дозволяли клієнту не здавати речі. Так, ломбарди одночасно полегшували собі роботу по догляду за речами і завойовували авторитет у мешканців міста. Спеціальним декретом 1917 р. було розпочато процес націоналізації банківської справи і всі ломбарди стали державними. Черговий етап розвитку ломбардів в Україні розпочався з 1992 р., коли виникає перший недержавний ломбард («Заставне товариство «Скарбниця»). Для відкриття міського ломбарду на початку ХХ ст. було необхідно виконання декількох умов: наявність основного капіталу, відповідне рішення міської Думи і згода Міністерства фінансів [17, с. 72]. Поштовхом для заснування ломбарду в Катеринославі став заповіт купця А.Я Колесникова, в якому він залишав місту 5000 крб. на заснування ломбарду [5, с. 16]. Рішення про заснування міського ломбарду катеринославська Дума ухвалила 3 жовтня 1903 р. Гласні також вирішили взяти крб. із міського запасного капіталу, з метою формування основного капіталу майбутнього ломбарду у розмірі крб. [1, с. 20]. У подальшому основний капітал збільшувався за рахунок міських коштів, прибутку ломбарду та приватних внесків. У 1911 р. основний капітал складав крб. 92 коп., в 1912 р крб., в 1913 р крб. 15 коп., в 1914 р крб. [6, с. 56; 11, с. 17 ]. Варто звернути увагу, що основний капітал Харківського міського ломбарду на час його відкриття в 1891 р. також складав крб. [12, с ]. Була сформована комісія у складі п яти гласних Думи (О.М. Александрова, Г.М. Хватєвського, Я.Г. Гололобова, В.І. Карпова та І.В. Теличенко), яка повинна була 93 Î.Ñ.Äâóðå åíñüêà Êàòåðèíîñëàâñüêèé ÇÈÌÀ-ÂÅÑÍÀ 1-2/2011 ÃÓÌÀͲÒÀÐÍÈÉ ÆÓÐÍÀË підготувати проект статуту міського ломбарду. За основу був узятий досвід роботи міських ломбардів на території підросійської України. Статут ломбарду Дума з невеликими змінами ухвалила 25 жовтня 1904 р. У подальшому цей документ коригувався відповідно до потреб міста та установи. З 1 жовтня 1909 р. ломбард почав працювати. Цікавим є той факт, що деякі гласні наполягали на тому, щоб зробити ломбард благодійницьким закладом. Так, гласний Думи, голова окружного суду, дійсний статський радник М.М. Ланшин вважав, що міський ломбард є певним чином благодійний заклад, завдяки якому міське громадське управління хотіло допомогти бідним мешканцям Катеринослава. Саме тому М.М. Ланшин наполягав, щоб загальний відсоток за позику не перевищував 12 % річних, а відсотки по короткотерміновим кредитам не повинні були перевищувати довготермінові [1, с. 5]. М.М. Ланшина підтримав голова повітової земської управи С.А. Бродницький. Більшістю було вирішено не знижувати відсотки за кредит, оскільки зменшити у подальшому відсотки Дума могла самостійно, а підвищити тільки з дозволу Міністра фінансів. Отже, міський ломбард було засновано з відсотковою ставкою 18 %. Вона була нижчою, ніж у приватних ломбардах (переважно 24 % або 36 %) [1, с. 9-13]. Така відсоткова ставка повинна була дозволити міському ломбарду забезпечити власні потреби. На тому, щоб ломбард приносив значні прибутки міська Дума не наполягала. Відповідно до статуту, міський ломбард був заснований при катеринославському міському громадському управлінні «для надання позик під ручні застави, окрім цінних паперів» та «під відповідальністю та наглядом міського суспільства», перед яким ломбард зобов язаний був звітувати [10, с. 22]. При наявності достатньої кількості коштів у ломбарді клієнтам дозволялося залишати під заставу велике рухоме майно. Речі, які здавалися до ломбарду, оцінювала адміністрація ломбарду за узгодженням із клієнтом. У випадку згоди сторін складався детальний опис речей, який заносився до спеціального журналу, там же містилися обсяг та термін позики, розмір відсотків. Згідно статуту, позика на дорогоцінні метали не повинна була перевищувати 90 % їх вагової вартості, а для інших речей трьох четвертих від оцінки. Якщо позика визначалася менше 1 крб., то такі речі ломбард не брав. Позики завжди видавалися в круглих сумах. Розмір відсотків визначався відповідно до терміну позики. Так, для позики терміном до шести місяців 6 % річних або 0,5 % на місяць, для позики терміном більше шести місяців не більше 9 % річних або 1 % на місяць. За страхування та збереження речей передбачалося стягувати не більше, ніж по 0,5 % від оціночної суми закладених речей [10, с ]. У статуті київського міського ломбарду, наприклад, зазначалося, що «відсотки за позику не можуть бути призначені більше 1 % на місяць, а плата за збереження та страхування застави у загальній вартості не мусить бути більше 0,5 % у місяць із суми виданої позики» [Цит. за: 17, с. 73]. Отже, в катеринославському міському ломбарді були оптимальні відсоткові ставки. В ломбард приймалися будь-які речі (одяг, подушки, меблі, екіпажі тощо), окрім золота, срібла та дорогоцінного каміння. Останнє обмеження Дума ввела, щоб уникнути конкуренції між міським ломбардом і міським банком. На думку керівництва ломбарду, це обмеження було невиправданим, оскільки ломбард давав можливість закладати речі без вказівки свого прізвища, що було зручно для торговців [5, с. 7]. В інших містах ломбарди мали таке право. Надходження речей до ломбарду мало переважно сезонний характер. Так, навесні під заставу віддавали теплий одяг, а восени літні екіпажі, велосипеди тощо. Сезонний характер мали і виплати ломбарду. Найбільші суми надходили в період з липня по листопад. Це можна пояснити більш широкими можливостями населення ÇÈÌÀ-ÂÅÑÍÀ 1-2/2011 ÃÓÌÀͲÒÀÐÍÈÉ ÆÓÐÍÀË Ïèòàííÿ ³ñòîð³ òà ³ñòîð³ãðàô³ прогодуватися і знайти роботу саме в теплий період року. Ломбард приймав під заставу також вогнепальну зброю. Оскільки за даними міністра внутрішніх справ деякі міські ломбарди здійснювали продаж вогнепальної зброї з аукціону з порушенням чинних постанов, то з 1911 р. ломбарди могли брати зброю під заставу тільки за умови наявності у власника дозволу на її утримання та отримання дозволу губернатора. Продавати можна було тільки з дозволу начальника поліції або міністерства внутрішніх справ, в залежності від типу зброї. Причиною подібних обмежень було порушення ломбардами діючих правил продажу зброї. Після прийому речей клієнту видавався спеціальний білет з підписом розпорядника і касира, якщо останній був у ломбарді, та печаткою ломбарду. Білети
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks