ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТ ЕКСПЕРТИЗИ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ - PDF

Description
ІЖА Микола Михайлович, Микола ІЖА, Олександр РАДЧЕНКО доктор політичних наук, доцент, директор Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові

Please download to get full document.

View again

of 6
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Business & Economics

Publish on:

Views: 120 | Pages: 6

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
ІЖА Микола Михайлович, Микола ІЖА, Олександр РАДЧЕНКО доктор політичних наук, доцент, директор Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, м. Одеса. Анотація: У статті проаналізовано та узагальнено інформацію про контроль в системі державного управління, визначено фактори, що впливають на формування процесу державного управління, розглянуто форми громадського контролю. Ключові слова: державне управління, державний контроль, громадський контроль. УДК Микола ІЖА, Олександр РАДЧЕНКО ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТ ЕКСПЕРТИЗИ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ Постановка проблеми. Сучасне демократичне суспільство спрямоване на трансформацію відносин між суспільством та державою, яка, своєю чергою, забезпечується створенням нових форм впливу людей на державно-управлінські процеси і відповідно їх участю в громадсько-політичному житті суспільства. Громадська участь населення в житті суспільства шляхом впровадження нових, раціональних форм активності громадян, їх соціально-культурна та політична зрілість, стимулюють активну державотворчу позицію громадян. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ряд вчених досліджують питання державного управління через призму громадської участі, зокрема питання громадського контролю, серед них А. Крупник, Т. Наливайко, О. Полтораков, В. Латишева та інші. Незважаючи на вагомі здобутки, питання дослідження інституційних чинників в державному управлінні ще далеко не завершене. Метою даної статті є прагнення розглянути чинники, що впливають на процес державного управління. Виклад основного матеріалу. Удосконалення державно-управлінської діяльності неможливе без всебічного та належного аналізу факторів, що впливають на неї. Контроль є одним з інструментальних чинників демократичного державотворення. Як відомо, розрізняють два види контролю в системі державно-суспільних відносин державний і громадський контроль. За співвідношенням державного і громадського контролю, їх взаємозв язками можна безпосередньо визначити, який режим панує в державі авторитарний чи демократичний [8, с.10]. Державний контроль є однією з найважливіших функцій виконання владних повноважень. Державний контроль має статус важливого чинника ефективності управлінських рішень і є необхідною умовою їхнього реального виконання [8, с.10]. Державний контроль забезпечується органами державної влади законодавчою, виконавчою і судовою, та виявляється у різноманітних формах управлінського та фінансового контролю. Громадський контроль, як вид соціального контролю, здійснюється об єднаннями громадян та окремими громадянами. Як показує практика, громадський контроль є функцією громадянського суспільства, тому являється способом залучення населення до управління суспільством та державою. Він є важливою формою реалізації демократії, оскільки дає можливість населенню брати участь у державному управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ, активно впливати на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування. А. Крупник визначає громадський контроль як громадську оцінку ступеня виконання органами влади та іншими підконтрольними об єктами їх соціальних завдань, дотримання певних соціаль- них норм. Громадський контроль є формою участі громадськості в управлінні для підвищення ефективності діяльності органів публічної влади, підприємств, установ і організацій, що надають соціальні послуги [4, с. 113; 6, с. 3]. Провідним суб єктом громадського контролю виступають різноманітні громадські об єднання, які реалізуючи свої статутні завдання захищають інтереси своїх членів [9, с ]. Суб єктами громадського контролю можуть виступати також окремі громадяни. Контроль це свідома діяльність соціального суб єкта, якій притаманні пізнавальні, оцінювальні, регулятивні ознаки, вважає Т. Наливайко [8, с. 10]. На думку О. Полтаракова, громадський контроль це система відносин громадянського суспільства з державою, яка ґрунтується на підзвітності органів державної виконавчої влади органам державної законодавчої влади (парламентський контроль) недержавним структурам («третьому сектору» та ЗМІ) [10]. Таким чином, громадський контроль сприяє утвердженню громадянського суспільства. Громадський контроль може бути направлений на органи державної і виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, державні та комунальні підприємства, установи та організації, на окремих осіб, з метою дотримання ними соціальних норм, направлених задоволення потреб та інтересів громадян. Перші форми контролю громади відомі ще за первіснообщинного ладу і були пов язані з культами тотемів і різноманітними заборонами (табу), з тогочасними містичними, релігійними ритуалами. За рабовласницького ладу, наділені контрольними функціями панівні верстви суспільства відстоювали певну систему цінностей, з-поміж яких основною була свобода, економічна незалежність, право володіти нерухомістю та рабами; участь у народних зборах, управлінні державою, яка переважно існувала у формі республіки. Наслідком недотримання суспільних норм була система покарань. Контроль в епоху раннього Середньовіччя набув дещо інших соціальних ознак, хоча також проявлявся, зрештою, культивуванні вільної людини. Проте це виявилося у безмежному її самоствердженні, у посиленні індивідуалізму. У період становлення і розвитку ринкових економічних відносин контроль найбільшою мірою ідентифікувався в етичних нормах протестантизму, відображався через внутрішній самоконтроль людини у виробленні чеснот, що віддзеркалювали специфіку суспільно-економічних відносин, пріоритетом яких стало нагромадження капіталу. Світський аскетизм та ощадливість пропагувалися як головні громадські цінності суспільства. Контроль за дотриманням цих самообмежень ставав своєрідним нормативним приписом для активних членів суспільства. Період Нового часу ознаменований контролем за дотриманням невід ємних прав людини, в його переорієнтації на актуальну проблематику, на підтримання демократичних процесів у суспільстві. Реалізацію цих якісних трансформацій перебирає на себе держава, а контроль за її діями поступово стає функцією громадянського суспільства. Функціонування громадського контролю у демократичному суспільстві може розглядатися як цілеспрямований та дієвий вплив соціальних суб єктів, головним з яких є громадський активіст, якому мають створюватися необхідні умови для самореалізації творчо- ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РАДЧЕНКО Олександр Віталійович, доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри політології та філософії Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, м. Харків. Анотація: У статті проаналізовано та узагальнено інформацію про контроль в системі державного управління, визначено фактори, що впливають на формування процесу державного управління, розглянуто форми громадського контролю. Ключові слова: державне управління, державний контроль, громадський контроль. 75 УДК Микола ІЖА, Олександр РАДЧЕНКО го потенціалу. З активізацією громадського контролю посилюється вплив громадянського суспільства на всі сфери життєдіяльності суспільства. У процесі становлення і розвитку громадянського суспільства зростає роль самоорганізації та організації, як важливих процесів структуризації суспільних відносин [8, с.9]. Співпраця органів публічної влади з інститутами громадянського суспільства є невід ємним елементом демократичної політичної культури європейського зразка. Наявність налагоджених ефективно діючих каналів комунікації між органами влади та громадськими об єднаннями виступає запорукою відкритості державної політики та її підконтрольності суспільству, і в цілому відповідності стратегічним національним інтересам. Досвід співпраці інститутів громадянського суспільства з органами влади у сфері громадського контролю засвідчує наявність проблем, що характерні для відносин між владою та громадським сектором в Україні в цілому: традиції замкненості держапарату, непрозорість вироблення державної політики, взаємна недовіра, низька ефективність громадських об єднань у лобіюванні своїх позицій [10]. Серед форм здійснення громадського контролю спеціалісти називають соціологічні та статистичні дослідження, громадські слухання, громадську експертизу актів органів публічної влади та їх проектів, публікації в пресі, випуски на радіо, телебачення, оприлюднення в мережі Інтернет; громадську експертизу, участь громадськості в роботі колегіальних органів влади, перевірку діяльності будь-якої організації або відповідальної особи, аналіз звернень громадян, результатів діяльності тощо [4, с. 114]. Структурним елементом громадянського контролю є масс-медіа. Важливість у реалізації громадського контролю також довели такі форми співробітництва місцевого самоврядування й громадськості як громадські ради, які існують у вигляді публічного органу представництва громадськості, экспертно-консультативного органу або сполучають представницькі та експертні функції [9, с. 276]. Поряд з громадськими радами діють студентські ради, дитячі дорадчі ради при органах публічної влади. Громадські ради, студентські ради, дитячі дорадчі ради консультативні та дорадчі органи при органах публічної влади. Напрямками діяльності громадських рад і дорадчих органів при органах публічної влади є: обговорення значущих соціально-економічних питань; участь у розробці проектів рішень органів публічної влади; експертно-аналітичне забезпечення діяльності органу публічної влади; виконання проектів на замовлення органів публічної влади [1, с. 16]. Інструментальним чинником демократичного державотворення та засобом громадського контролю за діяльністю органів публічної влади є загальні збори громадян за місцем проживання. Загальні збори членів територіальної громади за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі в обговоренні та вирішення питань місцевого значення, які належать до відання місцевого самоврядування. Вони можуть розглядатися як засіб народовладдя та організаційна форма діяльності громадських організацій. Загальні збори проводяться на рівні «мікрогромад», у межах окремих частин сіл, селищ, міст, а тому є формою участі окремих груп членів територіальної громади в обговоренні і вирішенні питань, що належать до відання місцевого самоврядування. Учасники зборів одночасно в одному місці приймають рішення безпосередньо після обговорення винесеного на порядок денний питання. Рішення загальних зборів можуть носити імперативний або консультативний характер, залежно від суті обговорюваного питання [9, с. 274]. Слід зауважити, що збори громадян передбачають не лише наявність механізму отримання учасниками збори певної інформації, але й її оцінку та здійснення контролю за виконанням рішення зборів. Нарешті, культурна або виховна функція зборів спрямована на фо
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks