ГЕНЕЗА ХУДОЖНЬОЇ ОБРАЗНОСТІ ПОЕЗІЇ ДМИТРА ОЗНОБІШИНА - PDF

Description
УДК НОВИК О. П. ГЕНЕЗА ХУДОЖНЬОЇ ОБРАЗНОСТІ ПОЕЗІЇ ДМИТРА ОЗНОБІШИНА У статті розглядається художня образність поезії Дмитра Ознобішина, його пісні «Чудная бандура», порівнюються тексти

Please download to get full document.

View again

of 10
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Business

Publish on:

Views: 11 | Pages: 10

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
УДК НОВИК О. П. ГЕНЕЗА ХУДОЖНЬОЇ ОБРАЗНОСТІ ПОЕЗІЇ ДМИТРА ОЗНОБІШИНА У статті розглядається художня образність поезії Дмитра Ознобішина, його пісні «Чудная бандура», порівнюються тексти з поезією інших письменників, зокрема, й українських. Творчість російського письменника досліджується у контексті слов янських літератур початку ХІХ ст. Ключові слова: поезія, образ, Ознобішин. Сучасна наука розглядає різні аспекти творчості Дмитра Ознобішина, зокрема як поета і перекладача. Спадщина письменника є важливою сторінкою в історії російської літератури, проте необхідно розглядати її і як складову частину тих процесів, що відбувалися у слов янських літературах першої половини ХІХ століття. Однією із недостатньо досліджених складових творчості Дмитра Ознобішина є джерела походження художніх образів його поезії. Проблеми дослідження романтизму і романтичної літератури в сучасному літературознавстві залишаються злободенними, не зважаючи на велику кількість робіт вчених з цієї проблематики. Так Г.А. Токарєва стверджує, що сучасна методологія гуманітарного знання, зорієнтована на міждисциплінарний принцип, змушує по-іншому поглянути на поняття «романтизм» [16]. Вчена посилається на підхід Н. Степанової до романтизму як до культурноісторичного типу: «при дослідженні романтизму як національної модифікації цього культурно-історичного типу виникають проблеми, які не можуть бути вирішені в рамках предметно-теоретичних понять і вимагають прямого виходу на методологічний рівень осмислення» [цит. за: 16]. Г. Токарєва зробила спробу розмежувати поняття «романтизм» як культурно-історичний феномен і як тип художньої свідомості, паралельно з цим показавши протиріччя в інтерпретації терміну «романтизм» у зв язку зі змішуванням термінів «тип свідомості» і «тип мислення». Біографи називають Дмитра Ознобішина поліглотом і мандрівником, наводячи на підтвердження цього слова сусіда по маєтку, відомого поета початку ХІХ століття М. Язикова, який писав у вірші, присвяченому Д.П. Ознобішину: «Где ты странствуешь? Где ныне, // Мой поэт и полиглот, // Поверяешь длинный счѐт? // Чать, в какой-нибудь пустыне, // На брегу бесславных вод, // Где растительно живѐт // Человек, где и в помине // Нет возвышенных забот!» Г. Кружков, аналізуючи поезію Володимира Бенедиктова, проводить досить цікаві роздуми над бенедиктівським стилем і долею для того, щоб краще зрозуміти шляхи російської поезії в ХІХ столітті в історико-типологічному та загальноєвропейському контекстах [8]. При цьому дослідник зазначає, що на творчість романтика і формування метафоричного стилю автора мала вплив не тільки російська і європейська література романтизму, а й барокові тексти. Оскільки Дмитро Ознобішин перекладав багато творів європейських письменників, його творчість теж не залишилася поза впливом стильових особливостей їх текстів. Перекладачами творів зарубіжних письменників виступали ті ж письменники-романтики, які так чи інакше переймали традиційні сюжети і мотиви творчості західних барокових і романтичних авторів. Д. П. Ознобішин, як і інші російські та українські письменники першої половини ХIX століття, додав внесок у поповнення своєї вітчизняної літератури перекладними шедеврами світової класики. Наскільки істотним був вплив перекладацької діяльності на творчість поета, можемо бачити при розгляді образів і мотивів оригінальних і перекладних текстів Дмитра Ознобішина. О. М. Гірівенко досить повно розглядає значення його перекладацької спадщини (розділ «Д. П. Ознобішин перекладач європейських поетів» книги «З історії російського художнього перекладу першої половини ХІХ століття. Епоха романтизму» [3]). Про те, які книги читав письменник, можемо судити з досліджень про його бібліотеку [9; 10; 11; 12]. Перекладав письменник не тільки зарубіжну літературу, але й давні слов янські пам ятки, зокрема, плач Ярославни зі «Слова о полку Ігоревім». Художня образність віршів Дмитра Ознобішина наповнена як традиційними для російської літератури та фольклору, так і запозиченими тропами. Метафоричний стиль змішується в поезії письменника з тим, що окремі дослідники визначають як італійський стиль: «Словесність італійська, відбиваючись у творах Нелединського і Батюшкова, також кинула свою фарбу на багатобарвну веселку нашої поезії ... вплив італійського, або, краще сказати, батюшковського, помітний у небагатьох із наших поетів. Туманський вирізняється між ними ніжністю почуття і музикальністю віршів. ... До тієї ж школи належать пп. Раіч і Ознобішин» [7, 72]. В. Вацуро пише, що Пушкін заперечує не Батюшкова, а батюшковську традицію в тому її варіанті, який і ліг в основу так званої «італійської школи» Раіча, Ознобішина і почасти Туманського [1]. Середовище слов янського романтизму все ж наповнювало поезію представників і українського і російського романтизму численними образами, темами і мотивами, що споріднювали різних письменників. Так, у віршах Дмитра Ознобішина «Мысль» і в українського романтика Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо..» є досить багато спільного. Порівняймо початок обох поезій: Гляжу я на небо: [13, 1, 152]. Дивлюсь я на небо та й думку гадаю [17, 419]. У самому тексті є низка подібних образів, які передають душевний стан ліричного героя. Обидва автори апелюють до орла, що постає втіленням могутності, свободи, прагнення вирватися за межі буденності. Загалом цей образ передає і бажання польоту-свободи, і уможливлює самовираження романтичного героя, якому затісно у земному світі, героя, що не може змиритися зі світом. Пошуки Бога й розуміння приреченості смертного, не здатного поринути в ефір, як вільний птах, теж є характерними для романтичної поетики. Думка, яка зринає за хмари, стає також елементом, що поєднує твори обох романтиків. Я вижу: орѐл Эфир рассекает Могучим крылом; Как бурная туча, Он к солнцу взлетает И солнце играет на нѐм. Что ж, смертный, вздыхаешь? Безмолвный, с поникшим челом, Глядишь, не дерзаешь Лететь за орлом? [13, 1, 152]. (Д.Ознобішин) Коли б мені крилля, орлячі ті крилля, Я б землю покинув і на новосілля Орлом бистрокрилим у небо польнув І в хмарах навіки от світу втонув! [17, 419] (М.Петренко) Низка образів і мотивів, уживаних Ознобішиним у його віршах, є характерними не тільки для романтичної епохи, але і для попередніх епох, зокрема, для барокової. У літературі українського бароко особливе місце займає письменник Семен Климовський, відомий не тільки своїми повчаннями, переданими ним Петру І у 1724 (твір підписано «Семен Климов» «О правосудію началствующих» у 1724 році), а й піснею, яка стала народною, «Їхав козак за Дунай». Вчені, зокрема й Дмитро Наливайко, вважають, що надзвичайна популярність української пісні «Їхав козак за Дунай» в Європі пов язана з «козакоманією», яка охопила Німеччину й інші західні країни на заключному етапі наполеонівських війн. У 1808 р. німецький композитор Х. Тідге, почувши пісню про розлуку козака й дівчини на святі у Чорному лісі під Баден-Баденом, в якому брали участь і гості з Росії, здійснив вільну переробку тексту. З того часу німці вважають цю версію української пісні власним фольклорним твором. Вона стала відома під назвою «Schöne Minka, ich muß scheiden». Доля цього твору нагадує те, що сталося з віршем Дмитра Ознобішина «Чудная бандура». «Чудную бандуру» вперше опубліковано в 1835 році і з часом вірш перетворився на народну козацьку пісню «Гуляет по Дону казак молодой». «Чудная бандура» поезія перекладна, Дмитро Ознобішин обробив шведську народну баладу, в якій, звісно ж, не було ніякої бандури і ніяких козаків. Шведська ж балада, у свою чергу, належить до числа так званих «мандрівних сюжетів» [див. про це: 14; 6]. Образи пісень «Їхав козак за Дунай» і «Гуляет по Дону казак молодой» багато в чому схожі (козак, дівчина, вірний кінь), хоча автори належали до різних епох. Можливо, така близькість художньої палітри віршів пояснюється і втіленням в текстах традицій усної народної творчості. У творі «Чудная бандура» є риси балади, зокрема, кохання-страждання, розлука, звернення до циганки, яка наворожила дівчині смерть, русалки, що не витримують чарівного співу, чудесна бандура, змішування реального й містичного. Вірш має пісенну структуру, близький до народних пісень, русалки називають козачку сестрою за її красу: карі очі, золотисте волосся. У численних переробках козацьких пісень з являється і потрійне прощання дівчини зі світом та близькими, і трагічна загибель нареченої у хвилях Дону, хоча загалом всі вони близькі до оригіналу, створеного Дмитром Ознобішиним. В інших творах письменника, зокрема в поезії «Водяной дух», бачимо містичну істоту водяного, який стереже потік. Тема магії чисел і фатуму продовжується і в прозі письменника. Так, в оповіданні «Поливна» автор подає досить розлогий вступ, де цілком у романтизованому ключі, з покликанням на відомі писемні пам ятки, зокрема й на Вільяма Шекспіра, обґрунтовується існування року, впливу числа на долю людини. Необхідно зазначити, що літературні ремінісценції розсипані в усьому тексті оповідання, книга Еклезіаста цитується поруч із Кораном. Біблійні образи найчастіше спостерігаємо у Дмитра Ознобішина [13] у поезіях, пов язаних із християнською традицією, зокрема, в псалмах і молитвах. Так, наприклад, «Псалом 49» наповнений апокаліптичними образами: «И в страхе, ужасом объята, // Земля, с восхода до заката, // Дрожит, громовый слыша зов»; «Блеск молний пред лицеем Владыки, // Окрест шум вихря, бури вой» [13, 2, 180] і т.д. Це вірш є даниною християнській традиції, як і інші зразки духовної лірики. Закономірно, що у світській поезії Дмитро Ознобішин використовує схожі образи, але вже в романтичному ключі. Багато романтичних мотивів творів письменн ика походять із художньої літературної традиції. Зокрема, мотив швидкоплинності, тлінності людського життя, що звучить у вірші «Рибалки». Образність поезії «Плавець» [13, 2, 335]має набагато глибший зміст, ніж просто пейзажна замальовка. Корабель, вітрило, море, чайка, вітер, стихія води, це все образи, які часто зустрічаються і в бароко, і в романтизмі, надають твору філософського звучання. Те ж можемо сказати і про мотиви сну, уявного ширяння в небесах. У результаті дослідження поезії Дмитра Ознобішина бачимо фактори, які так чи інакше впливали на формування художньої образності творів письменника. До таких факторів можна віднести: фольклорну традицію; барокову традицію вітчизняної літератури; опосередкований вплив європейської барокової традиції через перекладні тексти і дослідження творчості зарубіжних авторів; біблійну традицію; романтичну образність вітчизняних і зарубіжних авторів; подібність і повторюваність принципів будови, що домінували в різні історико-культурні епохи. ЛІТЕРАТУРА 1. Вацуро В. Э. Литературная школа Лермонтова / В.Э. Вацуро // Лермонтовский сборник. Л. : Наука, С Гиривенко А. Н. Жанры ранней лирики Д. П. Ознобишина / А. Н. Гиривенко // Проблемы стиля и жанра в русской литературе XIX в. Екатеринбург, С Гиривенко А. Н. Из истории русского художественного перевода первой половины ХІХ века. Эпоха романтизма : учебное пособие / А. Н. Гиривенко. М. : Флинта : Наука, с. 4. Гольц Т. М. Д. П. Ознобишин / Т.
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks