ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ ОВЕЦЬ З ГНІЙНИМИ РАНАМИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ГІСТОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ - PDF

Description
УДК 636.3:619: Киричко Б.П., доктор ветеринарних наук Полтавська державна аграрна академія ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ ОВЕЦЬ З ГНІЙНИМИ РАНАМИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ГІСТОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Please download to get full document.

View again

of 8
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Reviews

Publish on:

Views: 16 | Pages: 8

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
УДК 636.3:619: Киричко Б.П., доктор ветеринарних наук Полтавська державна аграрна академія ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ ОВЕЦЬ З ГНІЙНИМИ РАНАМИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ГІСТОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Рецензент доктор ветеринарних наук М.В. Скрипка Проведено визначення ефективності різних методів лікування овець з експериментальними гнійними ранами на основі гістологічного дослідження ранового біоптату. Встановлено, що швидкість перебігу ранового процесу залежить від значної кількості факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, а також від активності лікарських речовин. Найшвидше очищення ран і формування рубцевої тканини відбувалося в овець першої дослідної групи, яким комплексно використовували препарат «Трифузол» у формі мазі, крем-емульсії та розчину для ін єкцій. Ключові слова: вівці, гнійні рани, лікування, гістологічні дослідження. Постановка проблеми. Проблема лікування випадкових ран, ранової інфекції та їх профілактика у сільськогосподарських і дрібних домашніх тварин актуальна у ветеринарній хірургії [5, 6]. Це пов язано з тим, що дана патологія реєструється досить часто й завдає значних матеріальних і моральних збитків. Також істотно знизилася терапевтична ефективність традиційних лікарських засобів, що застосовуються для лікування ран (антибіотики, сульфаніламіди, нітрофурани). Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв язання даної проблеми. Важливе значення в науковій концепції патогенезу запальної реакції відводиться процесам ліпопероксидації та стану антиоксидантної системи, від співвідношення яких суттєво залежить направленість ранового процесу [5, 7]. Проте ціленаправлена корекція процесів ліпопероксидації при хірургічних запальних процесах висвітлена недостатньо, іноді має суперечливий характер та стосується, в основному, дрібних тварин [6]. 44 Мета і завдання досліджень.спираючись на результати експериментальних досліджень, ми провели клінічну апробацію комплексного методу «направленої корекції» процесів ПОЛ і АОЗ при лікуванні локалізованих форм запально-гнійних процесів у тварин із використанням сучасних багатофакторних похідних 1,2,4-триазолу [3]. Матеріали і методи досліджень. Дослідження проведені на вівцях сокільської породи віком 1 1,2 роки. Експериментальною моделлю слугували різано-розміжчені інфіковані рани м яких тканин у ділянці крупа, площею 18 см 2. Рани наносилися після попереднього знеболювання за спеціально виготовленим шаблоном. На третю добу розвитку запального процесу з числа піддослідних овець було сформовано дві групи. Дослідним тваринам першої групи (n=6) після хірургічної обробки використовували комплексний метод лікування: внутрішньом язове введення 1% розчину трифузолу у дозі 1,0 мг/кг з інтервалом у дві доби до видужування. Місцево раз на добу використовували мазь «Левоксид» у першу фазу ранового процесу. У другу фазу ранового процесу трифузол застосовували у формі 1 % крем-емульсії. У другій дослідній групі овець (n=6) медикаментозне лікування було традиційним. Місцево мазь «Левомеколь» (перша фаза) і лінімент бальзамічний за О.В. Вишневським (друга фаза). Парентерально «стандартний антиоксидант» водний розчин натрію селеніту (0,01 мг/кг). Біоптат для гістологічних досліджень відбирали на третю, сьому і 14 добу з часу нанесення експериментальних ран. Відбір біоптату, виготовлення гістозрізів, їх опис проводили за стандартними методами [4], а мікрофотографування на мікроскопі «Konus-5604» з цифровою фотонасадкою WEBERS 1,3M. Результати досліджень. Як показали наші гістологічні дослідження, на третю добу після нанесення ран реєструються яскраво виражені деструктивні процеси тканин у ділянці ушкодження. Слід відзначити, що ці процеси мають мозаїчний характер. Так, у глибоких шарах, зокрема, в підшкірній жировій клітковині виявляються окремі вогнища клітинної інфільтрації на фоні деструкції ліпоцитів. Причому в окремих місцях ліпоцити, внаслідок порушення їх цитолеми, утворюють жирові кісти. Клітинні інфільтрати складаються переважно з 45 нейтрофільних лейкоцитів. У складі таких інфільтратів реєструються поодинокі скупчення лімфоцитів, макрофагів, плазмоцитів та еритроцитів. Характерно, що подібні клітинні комплекси пронизують жирову клітковину у вигляді різних за товщиною тяжів у напрямку до поверхні ранового каналу (рис. 1). Слід відзначити, що судини мікроциркуляторного русла, прилеглі до клітинного інфільтрату, різко розширені, переповнені кров ю. Рис. 1. Просочена гнійним ексудатом в жирова клітковина (3 доба): 1 жирові кісти; 2 жирова тканина; 3 інфільтрована лейкоцитами волокниста сполучна тканина. Забарвлення гематоксиліном Ерліха та еозином. Зб На поверхні ранового дефекту в зоні підшкірної жирової тканини виявляється струп. Структура його неоднорідна. На поверхні простежуються гомогенні еозинофільні маси, у вигляді згорнутої лімфи та плазми крові. В глибоких шарах струпу зосереджені круглоклітинні інфільтрати. У шкірі запальний процес виражений неоднозначно. При вивченні мікропрепаратів зустрічаються ділянки, заповнені гнійним ексудатом, місцями з домішками еритроцитів. При цьому гнійний ексудат поширюється не тільки у власне дермі, але й виходить на поверхню через ділянки зруйнованого епідермісу. Останнє закінчується формуванням струпу. В окремих місцях дерма різко набрякла. Нейтрофільний ексудат поширюється відносно рівномірно. Відмічається потоншення епідермісу з наявністю в ньому мікроабсцесів. За рахунок формування останніх відбувається перфорація епідермісу, і через новоутворений канал гнійний ексудат виходить на поверхню шкіри. Зустрічаються місця, де виникає відшарування епідермісу ексудатом (рис. 2). У цьому випадку нейтрофіли виходять на поверхню шкіри 46 між клітинами епідермісу, внаслідок його різного набряку. Рис. 2. Гістоструктура поверхневих шарів шкіри (3 доба): 1 геморагічне вогнище; 2 гнійний ексудат; 3 відділення епідермісу від дерми. Забарвлення гематоксиліном Ерліха та еозином. Зб Аналізуючи гістологічні препарати ранового біоптату через 7 діб від початку лікування, можна відзначити суттєві позитивні зрушення в бік загоювання ранового дефекту внаслідок застосування медикаментозних препаратів. У першій групі експериментальних тварин відмічається інтенсивне звільнення шкірних покривів від залишків нейтрофільної інфільтрації, тобто гною. Характерно, що клітинний склад ексудату різко відрізняється від такого в попередньому часовому періоді. Як видно з рис. 3, в ексудаті переважають еозинофільні тіні нейтрофілів гнійні тільця. Рис. 3. Гістоструктура ранового біоптату на 7-у добу в першій дослідній групі: 1 грануляційна тканина під епідермісом з утворенням тоненьких волокон; 2 лейкоцитарно-геморагічний інфільтрат; 3 вихід ексудату на поверхню епідермісу. Забарвлення гематоксиліном Ерліха та еозином. Зб Звертає увагу гіпертрофія епідермісу за рахунок гіперплазії клітин кожного шару. Має місце помірно виражений набряк. У дермі розвивається склероз, що проявляється наявністю значної кількості фібробластів та невеликої кількості тонких еозинофільних волокон, що формують рубцеві структури в цьому шарі шкіри. Аналіз гістологічних препаратів із біоптатів ран експериментальних тварин другої дослідної групи на 7 добу лікування гнійного запалення свідчить про нерівномірність репаративних процесів у різних ділянках. Поряд з еміграцією гнійного ексудату на поверхню шкіри відмічається формування грануляційної тканини. Звертає на себе увагу рідкий характер ексудату, клітинний склад якого складається переважно з гнійних тілець, серед яких розміщені поодинокі нейтрофіли з різним станом ядра. В них відмічаються явища каріопікнозу, каріорексису та каріолізису. Поряд із цим у дермі виявляється грануляційна тканина. Простори між судинами в ній густо заповнені фібробластами. Явища фібрілогенезу не виражені (рис. 4). Рис. 4. Гістоструктура ранового біоптату на 7-у добу в другій дослідній групі: 1 молода грануляційна тканина; 2 значна кількість фібробластів; 3 гнійний ексудат; 4 острівці молодої волокнистої сполучної тканини. Забарвлення гематоксиліном Ерліха та еозином. Зб У ділянках із неушкодженим епідермісом розвивається набряк шипуватого шару та явища акантозу. В інших ділянках шкіри, не дивлячись на значне скупчення гною на її, позбавленій епідермісу поверхні, місцями виявляються острівці грануляційної тканини, а також початкові етапи її дозрівання, що характери- 48 зуються наявністю тонких еозинофільних волокон. Поверхневі шари дерми просочені густим гнійним ексудатом, у якому переважають нейтрофіли. На 14-у добу експерименту в овець першої дослідної групи процеси репаративної регенерації відмічаються в усіх шарах шкіри. Клітини епідермісу досягають рівня дефінітивних структур. Епідерміс представлений всіма шарами. Роговий шар тонкий. Дерма виглядає повністю сформованою. В ній виявляються товсті й тонкі колагенові волокна. Єдиною особливістю слід вважати невпорядкованість ходу цих волокнистих структур (рис. 5). Крім цього відмічається різке зменшення кількості тонкостінних кровоносних судин, а також фібробластів. В окремих мікросудинах, що збереглися, реєструється потовщення стінки, тобто утворення всіх її шарів. У сосочковому шарі дерми розосереджені чисельні залози й одиничні волосяні фолікули. Це свідчить про активні регенеративні процеси в шкірі. Рис. 5. Гістоструктура ранового біоптату в тварини першої дослідної групи на 14-ту добу: 1 грубі колагенові волокна; 2 одиничні кровоносні судини; 3 тонкі колагенові волокна і фібробласти. Забарвлення гематоксиліном Ерліха та еозином. Зб Що стосується процесів загоювання ран у тварин другої дослідної групи, то станом на 14 добу значних відмінностей в гістологічних препаратах, порівнюючи з першою дослідною групою овець, практично не відмічається. Ретельний аналіз мікропрепаратів дозволяє відзначити певне відставання в процесах рубцювання. Свідченням цього твердження слід вважати ту обставину, що в дермі знаходяться ще недозрілі ніжні волокнисті структури, а також наявність великої кількості фібробластів (рис. 6). 49 Рис. 6. Гістоструктура ранового біоптату в тварини другої дослідної групи на 14-ту доба: 1 ділянки товстих колагенових волокон; 2 тонкі волокнисті структури; 3 розширений кровоносний капіляр. Забарвлення гематоксиліном Ерліха та еозином. Зб Крім цього, в даній групі тварин регенерація придатків шкіри виражена недостатньо. Висновки: 1. Підсумовуючи наведений фактичний матеріал, слід відзначити, що загоювання нанесених ран у нашому експерименті відбувається через нагноювання. 2. На перших етапах цього процесу виникає гнійне запалення. За рахунок складних морфо-біохімічних процесів відбувається лізис змертвілих тканин і, з часом, вихід гнійного ексудату на поверхню. Швидкість перебігу ранового процесу залежить від значної кількості факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, а також від активності лікарських речовин. 3. Як показали наші гістологічні дослідження, найшвидше очищення ран і формування рубцевої тканини відбувалося в овець першої дослід
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks