Антін Лотоцький письменник, педагог, журналіст (Штрихи до життєпису) - PDF

Description
294 Антін Лотоцький письменник, педагог, журналіст (Штрихи до життєпису) КАНЧАЛАБА Олена Володимирівна Молодший науковий працівник Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника

Please download to get full document.

View again

of 5
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Scrapbooking

Publish on:

Views: 13 | Pages: 5

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
294 Антін Лотоцький письменник, педагог, журналіст (Штрихи до життєпису) КАНЧАЛАБА Олена Володимирівна Молодший науковий працівник Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника Анотація У доповіді представлено життєвий та творчий щлях видатного українського письменника, педагога, журналіста, досліджується його діяльність як редактора львівських часописів. Ключові слова: Антін Лотоцький, письменник, педагог, журналіст. Abstract In the report Antin Lototsky: Writer, Pedagogue, Journalist (Details to the Biography) of O. Kanchalaba the life route of outstanding Ukrainian writer, pedagogue and journalist is presented. His activity as an editor of Lviv periodicals is analysed. Keywords: Antin Lototsky, writer, teacher, journalist. Донедавна ім я цього талановитого і надзвичайно плодотворного письменника, журналіста, педагога й громадського діяча було маловідоме. Його творчість випала з уваги українського літературознавства і критики, його твори рідко видавали, саме через те, що він добровільно став у лави Українських Січових Стрільців і поряд з іншими письменниками, а саме з Миколою Угином-Безгрішним, воював за державність України. 295 При підготовці віртуальної персональної книжковоілюстративної виставки до ювілею А. Лотоцького привернули увагу цікаві факти з його біографії. А. Лотоцький народився 13 січня 1881 р. в с. Вільховець Бережанського району Тернопільської області в родині галицького педагога і письменника Льва Лотоцького. Літературний талант Лотоцького проявився рано. Уже під час навчання в Бережанській гімназії разом із братом Володимиром видавав гумористичний журнал «Небилиці». Під час навчання на філософському факультеті Львівського університету співпрацював з редакцією щоденника «Діло», одночасно продовжував займатися літературною працею: побачили світ його книжки «Цвіти з поля» (1907), «Ведмедівська попівна» (1909), історична повість з часів Хмельниччини «Триліси» (1910) та переклад повісті «Месть умерця» Владислава Оркана. У 1911 р. А. Лотоцький став учителем Рогатинської гімназії, «справжньої кузні для нового покоління українських патріотів» [1, с. 242]. Ім я Лотоцького нерозривно пов язане з історією українських національно-визвольних змагань за незалежність і державність України. У 1912/13 навчальному році за безпосередньою участю А. Лотоцького та М. Венгжина (М. Угрин-Безгрішний) учні другого класу Рогатинської гімназії заснували товариство «Молода Січ» - на зразок спортивних «Січей», що їх ініціював К. Трильовський. «Наступного, 1913/14 навчального року гімназійна «Молода Січ» завдяки старанням А. Лотоцького і М. Венгжина значно розширила свою діяльність молодосічівські осередки стали функціонувати у других і третіх класах. Своїх наставників А. Лотоцького та М. Венгжина учні обрали провідниками кошів» [2, с. 243]. Коли ж у серпні 1914 р. вибухнула Перша світова війна, то до легіону УСС пішли майже усі педагоги та їх вихованці. У цьому ж році було створено ідеологічний і культурно-просвітницький відділ легіону «Пресову Квартиру». Твори Антона Лотоцького друкувалися майже у всіх виданнях «Пресової Квартири» під псевдонімами 296 «Тото Долото», «Само собою не Руданський». Окрім того Лотоцький брав участь у редагуванні стрілецьких часописів «Самопал», «Самохотник» та ін. Перу А. Лотоцького належить кілька поетичних текстів, що стали піснями, популярними серед усусусів. Відомо, що 1916 р. він написав «Гімн Коша», який згодом поклав на музику Антін Баланюк. Після війни А. Лотоцький повернувся у гімназію в Рогатині. Вчителюючи, видавав свої книжечки: «Коник Стрибунець» (Львів, с.), «Вифлиємська Зоря: Український вертеп» (Львів, с.), «Гостина святого Миколая: сценічний образок в одній дії» (Львів, с.) та ін. У 1923 р. залишив вчительську працю, щоб займатися насамперед письменницькою і видавничою діяльністю. Разом із М. Угрином Безгрішним видавали журнал «Рогатинець» - орган Українського педагогічного товариства, де були поміщені гостро сюжетні твори, підписані спільними псевдонімом МУБАЛ. Від імені комісії «Рідної школи» Рогатинщини опублікували звернення «До українців та й до українок Рогатинщини в Америці» з проханням допомагати розвитку українського шкільництва. Свої вірші Антон Лотоцький підписував псевдонімами: Я. Вільшенко або Я. В.; публіцистичні твори Лотон; байки і сатири Тото Долото тощо. Неоціненною заслугою А. Лотоцького була його участь у часописі «Світ дитини». Відомо, що жодне видання не обходилося без віршів чи байок письменника. Вагомою заслугою Антона Лотоцького була його участь у львівських часописах «Світі дитини», «Дзвіночку», «Нашому приятелю» та ін. Практично, жодне число журналу «Світ дитини» не обходився без віршів, оповідань, краєзнавчих нарисів, драматичних сценок цього письменника. Вірші він підписував псевдонімом «Я. Вільшенко», публіцистичні твори «Лотан», байки «Тото Долото». Як знавець багатьох іноземних мов, Антін Лотоцький знайомив українських дітей з кращими 297 зразками світового письменництва та публікував у власному перекладі їхні твори. Так, у часописах друкувалися переклади віршів та байок з болгарської, німецької, італійської, російської, хорватської та інших мов. У «Світі дитини» та «Нашому приятелю» побачили світ переклади віршів та байок В. Буша, Езопа, Ля Фонтена, Едмондо де Амічіса та ін р. письменник видав історичні оповідання у 5-ти частинах під назвою «Було колись на Україні». Цього ж року побачили світ «Мандрівки Мишки Гризокнижки по Львову» з ілюстраціями Михайла Фартуха; «Три побратими: історичне оповідання з початків козаччини» та ін. Усього ж А. Лотоцький до 1939 р. видав понад 50 книжок для дітей р. А. Лотоцький разом із М. Угрином Безгрішним видав у рогатинському видавництві «Сині дзвіночки», «Коротку граматику української літературної мови». У фондах Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника зберігається два видання цієї книги. На одній із них присвята Митрополитові А. Шептицькому р. в «Українському видавництві» (Краків, Львів) вийшла книжка історичних оповідань «Княжа слава». Відрадно, що це видання було перевидано у Львові 1991 р із вступною статтею Богдана Якимовича. Помер А. Лотоцький у Львові 28 травня 1949 р., похований на Личаківському цвинтарі. Його твори стали бібліографічною рідкістю. Метою даного заходу було ознайомлення з ними широкого загалу. В експозиції представлені зіскановані обкладинки та цікаві ілюстрації з його книг. «Через прірву літ, що ширили фарисейство та безбожництво знову у новий час приходять до читачів прекрасні твори А. Лотоцького, що несуть безцінний дидактичний матеріал, утверджують високу християнську мораль» [3, с. 157]. 298 Список використаних джерел: 1. Якимович Б. Антін Лотоцький і Микола Угрин Безгрішний: У вирі змагань за українську державу / Якимович Б. // Рогатинська земля: історія та сучасність: Матеріали першої наукової конференції. Рогатин, берез р. Львів; Рогатин, С Там само. С «А зорі червоні від стрілецької крові» (до життєпису Антона Лотоцького) // Качкан В. Хай святиться ім я твоє: Українознавство та пресологія (ХІХ перша половина ХХ ст.) / Качкан В. Кн. 3. Львів, С. 157.
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks