АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА НОРМА ЯК ОБ ЄКТ ТЛУМАЧЕННЯ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ - PDF

Description
08 червня 2005 р. / [Електронний ресурс]. Режим доступу: 6. Пищита А.Н. Правовой статус российского пациента / А.Н. Пищита // Журнал российского права.

Please download to get full document.

View again

of 5
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Advertisement

Publish on:

Views: 20 | Pages: 5

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
08 червня 2005 р. / [Електронний ресурс]. Режим доступу: 6. Пищита А.Н. Правовой статус российского пациента / А.Н. Пищита // Журнал российского права ғ 11. С Лопатенков Г.Я. Права пациента. Практические рекомендации / Г.Я. Лопатенков. СПб.: БХВ-Петербург, С Колоколов Г.Р. Основи медицинского права. Курс лекций: Учебное пособие для вузов / Г.Р. Колоколов, Н.В. Косолапова, О.В. Никульникова. М.: Экзамен, С Стеценко С.Г. Медичне право України: Підручник / С.Г. Стеценко, В.Ю. Стеценко, І.Я.Сенюта; За заг. ред. д.ю.н., проф. С.Г. Стеценка. К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», с. 10. Етичний кодекс Українського лікаря. Проект розроблений та запропонований робочою групою під керівництвом Любомира Пирога // Щотижневик АПТЕКА ғ 37. С Про права пацієнтів в Україні: Проект Закону України від 16 січня 2003 року, ғ 2649 [Електронний ресурс]. Режим доступу: 12. Про права пацієнтів: Проект Закону України від 21 лютого 2005 року, ғ [Електронний ресурс]. Режим доступу: 13. Про правові основи біоетики і гарантії її забезпечення: Проект Закону України від 8 червня 2005 року, ғ 7625 [Електронний ресурс]. Режим доступу: 14. Про правові засади біоетики: Проект Закону України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: 15. Конституція України // Відомості Веховної Ради України ғ 30. Ст Цивільній кодекс України // Офіційний вісник України від р. ғ 11. Сторінка 7, стаття 461, код акту 24654/ Основи законодавства України про охорону здоров я. Закон України: // Голос України від р ғ 4. Ст Клятви Українського лікаря»: Указ Президента України від 15 червня 1992 року // Збірник указів Президента україни р. ғ Про правові засади біоетики: Проект Закону України [Електронний ресурс]. Режим доступу: 103 УДК (477) АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА НОРМА ЯК ОБ ЄКТ ТЛУМАЧЕННЯ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ Костенко О.І., аспірант Запорізький національний університет У статті подається аналіз адміністративно-правової норми як об єкта тлумачення, зосереджується увага на її особливостях, меті та структурі. Ключові слова: адміністративно-правова норма, тлумачення, об єкт, особливості, мета, структура. Костенко Е.И. АДМИНИСТРАТИВНО-ПРАВОВАЯ НОРМА КАК ОБЪЕКТ ТОЛКОВАНИЯ: ОБЩЕТЕОРЕТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ / Запорожский национальный университет, Украина В статье анализируется административно-правовая норма как объект толкования, сосредоточивается внимание на ее особенностях, целях и структуре. Ключевые слова: административно-правовая норма, толкование, объект, особенности, цель, структура. 104 KOSTENKO E.I. ADMINISTRATIVE AND LEGAL NORM AS OBJECT OF INTERPRETATION: GENERAL THEORETIC ANALYSIS / Zaporizhzhуa national university, Ukraine In the article is analysed administrative and legal norm as object of interpretation, attention is concentrated on its features, aims and structure. Key words: administrative and legal norm, interpretation, object, features, purpose, structure. Затвердження Концепції адміністративної реформи стало справжнім каталізатором, рушійним механізмом тих сутнісних та змістовних перетворень, яких зазнає система державного управління, адміністративне та адміністративно-процесуальне законодавство, врешті решт, адміністративно-правова наука. Фактично Концепція не тільки заклала підвалини реформ в означених сферах, але й створила підґрунтя для нових теоретичних розробок, активізувала наукові дослідження зазначеної проблематики. Результатом таких процесів цілком можна вважати прийняття Кодексу адміністративного судочинства України, розробку низки проектів Кодексу про адміністративні правопорушення, Адміністративно-процедурного кодексу, Закону України «Про державну службу» в новій редакції, інших нормативно-правових актів, в тому числі і кодифікованих. Особливий вплив на подальший розвиток науки адміністративного права та адміністративного процесу, безумовно, справив факт прийняття Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), який, однак, ще більше загострив дискусію з приводу окреслення предмета адміністративного права та його складових. У такій ситуації, для подолання існуючих проблем у цій сфері, з являється гостра необхідність у виробленні узагальнених підходів до праворозуміння в цілому та розуміння конкретної адміністративно-правової норми зокрема, єдиної, уніфікованої, без істотних суперечливих проявів, правозастосовчої практики. Вбачається, що визначальну роль у цих процесах має відігравати розумова інтелектуально-вольова діяльність відповідного суб єкта, спрямована на з ясування і роз яснення адміністративно-правових норм, тобто їх тлумачення, яке, у свою чергу, перебуває в нерозривній єдності як і з праворозумінням, так і з правозастосуванням. Саме тому на часі є ґрунтовне дослідження так званої теорії тлумачення адміністративного законодавства та його норм. У цьому контексті справедливим буде відмітити, що така теорія, безперечно, повинна розроблятися перш за все на підставі дослідження адміністративно-правових норм, оскільки саме вони є безпосереднім об єктом такого тлумачення. Усе вищенаведене зумовило мету цієї статті здійснити аналіз адміністративно-правової норми, її особливостей, мети та структури як об єкта тлумачення. Норми адміністративного права були і є предметом дослідження таких вітчизняних та російських вчених-адміністративістів, як: В.Б. Авер янов, О.П. Альохін, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, І.П. Голосніченко, С.Л. Горьова, Л.В. Коваль, А.Т. Комзюк, Ю.О. Тихомиров, М.М. Тищенко, В.С. Стефанюк, А.П. Коренєв, С.В. Ківалов, А.О. Селіванов, О.І. Харитонова, Є.О. Харитонова, В.К. Шкарлупа, О.М. Якуба та інші. Проте, справедливим буде констатувати, що, на жаль, вчені-адміністративісти, хоча і приділяли достатню увагу цьому блоку питань, однак не розглядали адміністративно-правову норму саме як об єкт тлумачення, окремо не досліджували способи та правила такого тлумачення. На думку О.Ф. Скакун, норма права це загальнообов язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу. За предметом правового регулювання (або за галузями права) правові норми класифікуються на норми конституційного, кримінального, цивільного, трудового, екологічного права та ін. [1, ]. Одним із різновидів правових норм є й адміністративні норми, які вирізняються поміж інших своєю структурою, функціональною спрямованістю, іншими характерними особливостями. На думку авторів підручника «Адміністративне право України» за загальною редакцією Т.О. Коломоєць, адміністративно-правова норма це формальне визначене, загальнообов язкове правило поведінки, встановлене та охоронюване державою, метою якого є регулювання суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються у сфері забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі державного і самоврядного управління в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та Юридичні науки охорони громадянського порядку [2, 14]. О.І. Харитонова у своєму дисертаційному дослідженні «Адміністративно-правові відносини: концептуальні засади та правова природа» визначає адміністративно-правову норму як встановлене, санкціоноване або ратифіковане державою, формально визначене і забезпечене можливістю державного примусу правило поведінки суб єктів, що діють у галузі державного управління та сфері забезпечення публічного правопорядку, призначенням і безпосередньою метою яких є організація й регулювання суспільних відносин (а також сприяння цій меті), що забезпечує виникнення та функціонування адміністративно-правових відносин, а також умови реалізації своїх прав учасниками цих відносин та виконання покладених на них обов язків [3, 24]. Вбачається, що наведене визначення цієї правової категорії, незважаючи на його повноту, залишає певним чином «поза увагою» регулюючої функції адміністративно-правової норми відносини, що виникають під час реалізації юрисдикції адміністративних судів і поновлення порушених прав громадян та інших суб єктів адміністративного права. Дещо схожий підхід застосовує С.Л. Горьова, яка, характеризуючи адміністративно-правову норму, зазначає, що саме вона має характерну функціональну спрямованість, яка в системі соціальних норм виконує широкий спектр завдань. Серед соціальних норм адміністративно-правові норми виконують функцію зв язуючої ланки, оскільки вони є продуктом діяльності держави і тому сприяють становленню і зміцненню норм саморегуляції в суспільстві, а також створюють умови для здійснення управління у всіх сферах життя і є об єктивною категорією в системі соціальних норм. Таким чином, соціальна природа адміністративно-правових норм виявляється подвійною: з одного боку, вони відображають державну управлінську волю, і з іншого постають засобом організованого впливу на управлінські відносини в сфері державної влади. Фактично, при всій своїй відносній самостійності норми адміністративного права, як і інші види соціальних норм, здійснюють свої специфічні регулятивні функції не ізольовано і відокремлено, а в єдиному комплексі та взаємодії з іншими соціальними регуляторами [4, 7]. С.О. Мосьондз зазначає, що адміністративно-правова норма це встановлене або санкціоноване державою формально визначене, обов язкове охоронюване засобами державного примусу правило поведінки учасників суспільних відносин у сфері реалізації виконавчої влади та управлінської діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування, які забезпечуються умовами реалізації учасниками своїх прав та виконання покладених на них обов язків [5, 35]. Доволі застарілими за своєю суттю є визначення адміністративної норми, запропоновані В.М. Столбовим, О.І. Остапенком, З.Р. Кісілем, М.В. Ковалівим та Р.В. Кісілем. Так, В.М. Столбовий стверджує, що адміністративно-правова норма це обов язкове парвило поведінки, яке встановленюється і охороняється державою та регулює суспільні відносини в сфері державного управління [6, 20], а О.І. Остапенко, З.Р. Кісіль, М.В. Ковалів та Р.В. Кісіль вважають, що така норма є загальнообов язковим формально визначеним правилом поведінки, встановлене або санкціоноване державою в особі їх компетентних органів (посадових осіб) і призначається для організації та регулювання суспільних відносин у сфері державного та громадського управління, а також відносин управлінського характеру, що виникають в інших сферах державної діяльності і реалізація якого забезпечується державним примусом [7, 29-30]. Досить цікавий підхід використовують російські вчені-юристи Ю.А. Дмитрієв, І.О. Полянський та Є.В. Трофімов, які визначають норму адміністративного права як завжди правило поведінки, яке встановлено державою в особі уповноважених органів або посадових осіб, яке має вираження в певній формі, обов язкове для невизначеного кола осіб та розраховане на багатократне застосування та санкціонування (тобто захищене від порушень) примусовою силою держави [8, 54]. Ю.М. Старилов серед характерних рис
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks