151, В неволі тяжко хоча й волі, Сказать по правді, не було 2. 1 Тарас Шевченко. Кобзар. К-, 1939, стор Т а м же, стор PDF

Description
рова представителей официальной и отдельных течений и направлений буржуазной историографии, видных прогрессивных ученых, представителей революционных демократов, широко рассматриваются труды советских

Please download to get full document.

View again

of 20
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Art & Photos

Publish on:

Views: 45 | Pages: 20

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
рова представителей официальной и отдельных течений и направлений буржуазной историографии, видных прогрессивных ученых, представителей революционных демократов, широко рассматриваются труды советских историков., Проведенный анализ литературы показывает, что в дореволюционное время 1 появлялись различные оценки деятельности Н. И. Костомарова, часто порожденные субъективным подходом, что в известной мере искажало понимание его роли и места в развитии исторической науки, которые освещены далеко неполно. Советские ученые (Е. С. Шаблиовский. П. Н. Попов, В. Г. Сарбей и др.) считают, что назрела потребность на основе марксистско-ленинских принципов дать анализ и оценку большому научному наследию Н. И. Костомарова по истории, в частности по истории Украины. Как известно, он обогатил и расширил источниковедческую базу истории Украины и на ее основе написал ряд трудов, сохранивших свое научное значение до наших дней. Г. Я- Сергієнко.ІСТОРІОГРАФІЯ ТОВАРИСТВА КИРИЛО-МЕФОДИВСЬКОГО Минає 125 років з часу утворення й діяльності таємної організації прогресивних сил України Кирило-Мефодіївського товариства ( pp.), заснованого з участю викладачів та студентів Київського університету та інших учбових закладів. Кирило-мефодіївці належали до визначних послідовників революційних ідей декабристів, які першими підняли прапор збройної боротьби проти царського самодержавства. Кирило-Мефодіївське товариство як антикріпосницька організація посіла визначні місце у визвольному русі на дворянському його етапі. Учасників визвольного руху на Україні згуртовував революціонер-демократ і непримиренний борець проти самодержавства й кріпосництва, геніальний йоет Т. Г. Шевченко. Діяльність товариства справила значний вплив на дальший розвиток визвольних ідей на Україні. В. І. Ленін, познайомившись з програмою Кирило-Мефодіївського товариства, звернув увагу на її революційність, бо товариство виступало «за федерацію автономних слов'янських] штатів і республіку... (Шевченко, Куліш, Костомаров») Кирило-Мефодіївське товариство виникло у Києві наприкінці 1845 на початку 1846 р. його організаторами й засновниками були М. І. Гулак, М. І. Костомаров, В. М. Білозерський. До товариства незабаром приєднався Т. Г. Шевченко, твори якого справляли могутній революційний вплив на прогресивні сили то- 150, 1 Ленинский сборник XXX, М., 1937, стор. 16. гочасної громадськості України. До товариства належало 12 осіб, більшість яких походила з дворян. Близько 100 осіб (чиновників, студентів, професорів, дворян, офіцерів) перебувало під впливом революційної діяльності кирило-мефодіївців. Програма товариства, викладена в основних його документах, «Книгах буття українського народу» і «Статуті Товариства св. Кирила і Мефодія», мала на меті знищення царизму й кріпосницької системи, загальну освіту народу, визволення слов'янських народів від колоніального гноблення й об'єднання їх на засадах рівності й братерства у федеративну республіку. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства тривала близько 15 місяців, але вона залишила помітний вплив на всю історію суспільно-політичної боротьби на Україні в дожовтневий період. Історія товариства привертала й привертає увагу дослідників. Про нього створено вже значну літературу, загальному оглядові якої присвячується ця стаття. Слідство над кирило-мефодіївцями жандарми III відділення проводили в глибокій таємниці і потім слідкували, щоб відомості про товариство не поширювалися. Царська цензура протягом десятиріч намагалася не допустити будь-яких повідомлень в пресі про діяльність кирило-мефодіївців. * Незважаючи на найтяжчі утиски царської цензури і жандармів, перші відомості про Кирило-Мефодіївське товариство поширювали самі його учасники, яким було відомо про значний інтерес передових сил того часу до революційної програми кириломефодіївців., Ще перебуваючи в темному казематі III відділення, Т. Г. Шевченко написав ряд віршів, у яких йдеться про оцінку діяльності товариства. До циклу творів під назвою «В казематі» поет зробив ^приписку: «Моїм соузникам посвящаю». В першому вірші Т. Г. Шевченко писав: Згадайте, братія моя... Бодай те лихо не верталось! у- Як ви гарнесенько і я Із-за решотки визирали І, певне, думали: Коли На раду тиху, на розмову, Коли ми зійдемося знову На сій зубоженій землі? 1 Цей вірш кидає деяке світло на діяльність кирило-мефодіївців, які не раз збиралися й обговорювали програму боротьби. Поет мужньо переносив злигодні арешту й заслання. Він у вірші прямо заявляв: В неволі тяжко хоча й волі, Сказать по правді, не було 2. ' і 1 Тарас Шевченко. Кобзар. К-, 1939, стор Т а м же, стор , В день оголошення царського вироку кирило-мефодіївцям (ЗО травня 1847 р.) Т. Г. Шевченко звертався до своїх товаришів із закликом продовжувати почату справу, не гнутися в тяжких випробуваннях: Чи ми ще зійдемося знову? Чи вже навіки розійшлись? І слово правди і любові В степи і дебрі рознесли? Він висловив глибоку віру в те, що справа кирило-мефодіївців не загинула; закликав згуртовувати сили «во время люте»: І згадуйте один другого, Свою Україну любіть... 1 Перебуваючи в Орській кріпості, Т. Г. Шевченко не відмовився від початої боротьби і про це прямо заявляв у вірші «NN» (1847 р.): О думи мої! О славо злая! За тебе марно я в чужому кр^ю Караюсь, мучуся... але не каюсь!.. 2 В листуванні з друзями і «Журналі» Т. Г. Шевченко неодноразово висловлював думки про товариство і тяжку долю, що спіткала його учасників. Проте діяльність свою і товаришів по ' товариству він завжди вважав за справедливу, а кару проявом тиранства з боку уряду. З глибоким обуренням поет записав у. журналі про розпорядження жандармів усім друзям припинити зносини з засланим поетом, заборону його писати й малювати. «Трибунал под председательством самого сатаны, писав він, не мог бы произнести такого холодного, нечеловеческого приговора». В щоденнику Т. Г. Шевченко назвав «зрадником» колишнього помічника попечителя Київського учбового округу М. В. Юзефовича, який брав участь в розгромі Кирило-Мефодіївського товариства 3. У 1860 р. в автобіографії, написаній для журналу «Народное чтение», Т. Г. Шевченко знову згадав події 1847 p., коли «без суду й слідства» кирило-мефодіївців жорстоко покарали 4. Загалом з багатьох згадок про товариство вимальовується його діяльність і участь в ньому Т. Г. Шевченка та інших діячів. Окремі сторони діяльності Кирило-МефодІївського товарист-. ва знайшли висвітлення у листуванні та спогадах П. О. Куліша. Так, 17 листопада 1848 р. у листі до О. М. Бодянського він висло- 1 Тарас Шевченко. Кобзар, стор Т а м же, стор «3 Т. Г. Шевченко. Журнал, Твори в трьох томах, т. 3. К., 1955» стор. 94, , 195, 204, 208, 209, 297, Та м же, стор , вився про суть ліберальної і реформістської програми, яку в товаристві висував він сам та його ідейні однодумці. «Нас не зрозуміли, писав П. О. Куліш, маючи на увазі царський уряд, не оцінили, грубо помилилися в дусі наших дій це не наша біда, якщо для людини єдина нагорода і єдина кара існує в його совісті і в свідомості правоти чи неправоти його дій» Про утво* рення таємної організації П. О. Куліш розповів у статті «Жизнь Куліша» (1868 р.) 2. Це одна з перших опублікованих згадок, де товариство назване Кулішем «Кирило-Мефодіївським брацтвом». В основу діяльності кирило-мефодіївців він ставив виключно освітню роботу, при допомозі якої нібито вдалося б очиститися від «ганьби кріпацтва» й об'єднати слов'янські народи у «вільний союз під протекторатом російського імператора». П. О. Куліш не проминув сказати і про значний вплив Т. Г. Шевченка на товариство: «Що вони поміж собою науковим способом говорили, то він виповідав поетичними образами і з одного сього розумно яким високим духом київська громада дихала». Всупереч історичній правді він писав, що організатори товариства не закликал^ до товариства самого Куліша, та й Шевченка нібито «держали вони оддалік щодо брацтва». Крім спогадів, Куліш присвятив товариству вірш під назвою «На незабудь року 1847», де кирило-мефодіївців названо «світильниками народів у темряві науки і природи», які, на думку автора, «догледілись таємних ходів народної неволі і свободи», попередили вік «і чуючи, що вже світає, віконце миру відчинили, нехай на небо позирає». Тут Куліш висловив обурення, що «рідне слово в ріднім краю» каралося. Миколу І Куліш назвав ворогом свободи, великим душогубцем, катюгою розуму, мраколюбцем 3. Незважаючи на певну суперечливість і окремі неточності у висвітленні історії товариства, перші публічні виступи Куліша про нього проливали світло на діяльність кирило-мефодіївців. Один із головних організаторів Кирило-Мефодіївського товариства М. І. Костомаров намагався публічно заперечувати революційну спрямованість його програми. В листі до видавця газети «Колокол» (1860 p.) він навіть твердив, що товариство взагалі не утворювалося 4. «П. Куліш, писав Костомаров у статті «П. А. Кулиш и его последняя литературная деятельность» (1883 р.), правий, твердячи, що він не був ні членом, ні засновником такого товариства, але ми додамо, що власне й самого товариства не існувало, бо не можна вважати Організованим товариством розмови приватних осіб, що випадково зійшлися для бесіди без будь-якої упередженої мети» 5. Він і його приятелі 1 «Киевская старина», 1883, 11,.стор «Правда», 1868, ч Твори Пантелеймона Куліша, т. І. Львів, 1908, стор «Колокол», 15 січня 1860 р. 5 «Киевская старина», 1883, 2, стор нібито бажали з дозволу уряду утворити лише учене товариство. Однак М. І. Костомаров щодо існування товариства не був послідовним. В автобіографічних спогадах він все ж визнавав, що воно було створене й діяло. Зокрема в першій редакції «Автобиографии», записаної з його слів Н. О. Білозерською в 1869 p., М. І. Костомаров вперше дав загальну характеристику програмних положень товариства (статуту й «Книг буття українського народу») Вже в другій редакції «Автобиографии», записаній його дружиною А. Л. Костомаровою у 1875 p., він детально розповів про арешт, слідство й заслання 2. Цей розділ не був пропущений цензурою і вийшов у світ значно пізніше 3. Одним з перших дослідників історії Кирило-Мефодіївського товариства виступив відомий український вчений, громадський діяч і публіцист, непримиренний борець проти царизму М. П. Драгоманов. У праці «Шевченко, українофіли і соціалізм», опублікованій в журналі «Громада» (1879 p.), він загалом позитивно ставився до діяльності товариства, спрямованої проти самодержавства й кріпосництва. Автор опирався на порівняно невелике коло джерел (статтю «Жизнь Куліша», опубліковану' в журналі «Громада» за 1868 p., революційні твори Т. Г. Шевченка, праці М. І. Костомарова) і не був знайомий з основними програмними документами кирило-мефодіївців. Драгоманов слушно вказав на корінну відмінність поглядів революціонера-демократа Шевченка і ліберала Костомарова та його прихильників, піддав критиці заклики Куліша занедбати політику й сподіватися на магічну силу дії слова і релігії. «Мужик Шевченко, писав він, стояв попереду вивчених приятелів, київських слов'янофілів, і гарячою громадською думкою, й таким же українством». Тому вони не могли справити вплив на ідейні переконання поета. Драгоманов відзначив, що Шевченко до з
Related Search
Similar documents
View more...
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks