52 Серія Юридичні науки - PDF

Description
52 Серія Юридичні науки УДК ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ СПРОЩЕНОГО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ Коваленко Л.Б., доцент кафедри процесуального керівництва та підтримання державного

Please download to get full document.

View again

of 5
All materials on our website are shared by users. If you have any questions about copyright issues, please report us to resolve them. We are always happy to assist you.
Information
Category:

Slides

Publish on:

Views: 34 | Pages: 5

Extension: PDF | Download: 0

Share
Transcript
52 Серія Юридичні науки УДК ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ СПРОЩЕНОГО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ Коваленко Л.Б., доцент кафедри процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Національна академія прокуратури України Стаття присвячена проблемним питанням, які виникають під час розгляду в суді кримінальних проваджень у спрощеному порядку. Ключові слова: кримінальне провадження, спрощений судовий розгляд, підстави. Статья посвящена проблемным вопросам, возникающим во время упрощенного судебного разбирательства уголовных дел. Ключевые слова: уголовное производство, упрощенное судебное разбирательство, основания. Kovalenko L.B. PROBLEM ASPECTS OF THE SIMPLIFIED TRIAL IN THE CRIMINAL PROCESS OF UKRAINE The article is devoted problem questions which arise up during the simplified trial of criminal cases. Key words: criminal proceeding, simplified trial, grounds. Постановка проблеми. Запровадження чинним Кримінальним процесуальним кодексом України (далі КПК України) нових та оновлених форм спрощення кримінального провадження (досудового розслідування й судового розгляду) покликано сприяти виконанню завдань кримінального провадження, одним із яких, відповідно до ст. 2 цього Кодексу, визначено забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини та до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Головне при цьому знайти оптимальне співвідношення між законністю й доцільністю у здійсненні кримінального переслідування, не допустивши порушень права сторін на справедливе вирішення справи впродовж розумного строку. Кожна процесуальна дія або процесуальне рішення під час кримінального провадження повинні бути прийняті та виконані в розумні строки, відповідно до ст. 28 КПК України. Правосуддя має здійснюватися без затримок, які можуть зашкодити його ефективності й підірвати довіру до нього. Чинний КПК України передбачає такі спрощені форми здійснення кримінального провадження: спрощений порядок судового розгляду кримінальних проваджень щодо кримінальних проступків (ст. ст. 302, КПК України); спрощена (скорочена) процедура судового розгляду при недоцільності дослідження обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються (ч. 3 і 4 ст. 349 КПК України); особливий порядок кримінального провадження на підставі угод (ст. ст КПК України); письмове провадження в судах апеляційної та касаційної інстанцій (ст. ст. 406, 435 КПК України). Ступінь розробленості проблеми. Науковому дослідженню зазначених форм спрощення присвячені праці таких учених, як В.І. Бояров, Г.П. Власова, Ю.М. Дьомін, О.Б. Загурський, Л.М. Лобойко, В.В. Мухін, О.В. Рибалка, Г.П. Середа, О.О. Стулов, Д.В. Філін, А.В. Форостяний, А.О. Штанько, В.М. Щолкін та інші. Однак на сьогодні є низка проблем у застосуванні наведених спрощених форм здіснення кримінального провадження, тому існує необхідність продовжувати їх дослідження. Тож метою статті є дослідження деяких проблемних аспектів, які виникають під час розгляду в суді кримінальних проваджень спрощеним порядком. Виклад основного матеріалу. Зазначені процедури спрощення сприяють розвантаженню правоохоронних органів, судів від зайвої роботи й надають можливість сконцентрувати увагу на розслідуванні та розгляді більш тяжких, резонансних злочинів. Вони є продовженням застосування принципу доцільності в кримінальному процесі, перший крок до якого відбувся у 2001 р. шляхом унесення змін до частин 3 5 ст. 299 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 р. Положення, визначені в ст. 299 попереднього КПК України, майже аналогічно відтворено в частинах 3 та 4 ст. 349 чинного Науковий вісник Херсонського державного університету 53 КПК України, а саме: дещо змінено підстави застосування спрощеного (скороченого) судового розгляду кримінальних проваджень і не передбачено обов язковою умовою для такого розгляду визнання обвинуваченим розміру цивільного позову (як матеріального, так і морального). Першою підставою для застосування спрощеного судового розгляду в сучасних умовах є неоспорюваність учасниками судового провадження встановлених досудовим розслідуванням обставин. Другою установлення судом розуміння учасниками процесу змісту цих обставин та обмежень оскарження рішень в апеляційному порядку. По-третє, у суду повинні бути відсутні сумніви в добровільності такої позиції зазначених осіб. По-четверте, відповідно до ч. 4 ст. 349 КПК України, обов язково має бути здійснений допит обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. ст. 323, 381 КПК України, або якщо він відмовився від давання показань. Перші три підстави проведення скороченого судового розгляду за недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, безумовно, є обов язковими для можливості його проведення, а недотримання їх робить такий розгляд незаконним. Проте на практиці за відмови обвинуваченого від давання показань суди вирішують питання щодо можливості застосування спрощеного судового розгляду по-різному. Ю.Л. Лопанчук визначає право обвинуваченого надавати чи відмовитись від давання показань факультативною умовою для проведення спрощеного судового розгляду. Реалізація обвинуваченим права на давання показань із приводу інкримінованого йому злочину виключає застосування повної скороченої процедури судового слідства [1, c ]. Адже безпосереднє давання показань обвинуваченим у суді є в такому випадку початком і завершенням дослідження доказів при спрощеному судовому розгляді. На нашу думку, спрощений судовий розгляд кримінального провадження за відмови обвинуваченого від давання показань можливий за відсутності обґрунтованих сумнівів щодо правильного розуміння обвинуваченим змісту й суті висунутого обвинувачення, добровільності його позиції та наявності всіх необхідних передумов для цього. Відмова обвинуваченого від давання показань передбачена Конституцією України як спосіб захисту прав і свобод. А свобода від самовикриття є однією із засад кримінального провадження, визначеною в п. 11 ч. 1 ст. 7, ст. 18 КПК України, та правом обвинуваченого, передбаченим п. 4 ч. 3 ст. 42 КПК України. Водночас говорити про повну скорочену процедуру судового розгляду кримінального провадження, як про це зазначав Ю.Л. Лопанчук, за відмови обвинуваченого від давання показань не можливо. На нашу думку, подання учасниками судового провадження й безпосереднє дослідження судом матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, має здійснюватись обов язково. Така позиція в цьому питанні обґрунтовується загальними засадами призначення покарання, визначеними в ст. 65 Кримінального кодексу України (далі КК України). Відповідно до положень п. 3 частини першої вказаної статті КК України, суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом якшують та обтяжують покарання. На це звертається увага й у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. 7, відповідно до якого, призначаючи покарання, у кожному випадку й щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчинені злочину, суди мають суворо додержувати вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання [2]. Отже, за відмови від давання показань обвинуваченим, але за його добровільної згоди на проведення спрощеного судового розгляду, розуміння наслідків такого розгляду й незаперечення іншими учасниками судового провадження щодо такого розгляду суд при ухваленні вироку матиме змогу призначити особі, яка вчинила злочин, покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, лише дослідивши в ході судового розгляду матеріали, що характеризують його особу, а надалі надавши їм оцінку в нарадчій кімнаті. Крім того, вважаємо, що, говорячи про спрощену процедуру судового розгляду, все ж таки необхідно звертати увагу на наявність у кримінальному провадженні цивільного позову та позицію обвинуваченого щодо визначених у ньому вимог. За попереднім КПК України визнання розміру цивільного позову (як матеріального, так і морального) було визначено однією з двох обов язкових умов для застосування скороченого порядку судового розгляду. У сучасній практиці за невизнання обвинуваченим вимог цивільного позову, які не входять до обставин кримінального провадження, при з ясуванні думки учасників судового провадження суд має право прийняти рішення про дослідження лише тих доказів, які стосуються цих вимог позову, і матеріалів, що характеризують особу обвинувачено- 54 Серія Юридичні науки го. Якщо з ясується незгода обвинуваченого з розміром цивільного позову, який у свою чергу є обставиною кримінального провадження, тобто входить до об єктивної сторони складу злочину і є елементом предмета доказування, відповідно до ст. 91 КПК України, застосувати спрощений судовий розгляд за його такої позиції не можливо. Також варто зазначити, що спрощений судовий розгляд у кримінальних провадженнях, де КПК України передбачений особливий порядок судочинства, не доцільний. Насамперед це стосується кримінальних проваджень, обвинуваченими в яких є неповнолітні особи, або коли учасниками процесу є особи, котрі мають психічні вади. Передусім така позиція зумовлена підвищеною вимогливістю законодавця до охорони й захисту їх прав і законних інтересів, насамперед права на захист. Так, з урахуванням психофізичних особливостей неповнолітнього обвинуваченого законом передбачено додаткові гарантії дотримання його прав у судовому провадженні. У кримінальних провадженнях цієї категорії розширено предмет доказування (ст. 485 КПК України), передбачено обов язкову участь захисника (п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК України), законних представників (ст. 488 КПК України) і представників служби та кримінальної міліції у справах дітей (ст. 496 КПК України), обмеження публічності судового провадження (п. 1 ч. 2 ст. 27 КПК України), особливий порядок його виклику в судове засідання (ст. 489 КПК України). Аналогічний перелік додаткових гарантій для неповнолітніх обвинувачених за раніше чинним КПК України наводить В.В. Шумов, а також указує, що слід враховувати схильність неповнолітніх до навіювання, а тому можливість обмовляти себе [3, c. 212]. З урахуванням зазначеного в указаних кримінальних провадженнях доречно дослідити всі надані докази, обов язково щодо обставин, передбачених ст. 485 КПК України, незалежно від того, чи оспорюються вони учасниками судового провадження. Неспроможність належно оцінити наслідки спрощеного судового розгляду особами, щодо яких судом вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, або взагалі відсутність таких осіб під час судових засідань, якщо цьому перешкоджає характер розладу психічної діяльності чи їх психічного захворювання, є вирішальним фактором визнання недоцільності такого судового розгляду. Судовий розгляд у вказаних кримінальних п
Related Search
We Need Your Support
Thank you for visiting our website and your interest in our free products and services. We are nonprofit website to share and download documents. To the running of this website, we need your help to support us.

Thanks to everyone for your continued support.

No, Thanks
SAVE OUR EARTH

We need your sign to support Project to invent "SMART AND CONTROLLABLE REFLECTIVE BALLOONS" to cover the Sun and Save Our Earth.

More details...

Sign Now!

We are very appreciated for your Prompt Action!

x